Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

13.2. Платіжний баланс України й оцінка його позицій

13.2. Платіжний баланс України й оцінка його позицій

 

Узагальнена оцінка економічного стану країни, ефективності її світогосподарських зв’язків здійснюється на підставі платіжного балансу. Функціонально платіжний баланс відіграє роль макроекономічної моделі, яка систематично відображає економічні операції, здійснені між національною економікою та економіками інших країн світу. Така модель складається з метою розроблення та запровадження обґрунтованої курсової та зовнішньоекономічної політики країни, аналізу і прогнозу стану товарного та фінансового ринків, двосторонніх та багатосторонніх зіставлень, наукових досліджень тощо. Розроблення і складання платіжного балансу є обов’язковою умовою для всіх країн — членів Міжнародного валютного фонду і базується на єдиній методології відповідно до стандартної класифікації компонентів і структури зведеної інформації.

В Україні відповідальність за складання платіжного балансу на законодавчому рівні покладено на Національний банк (Закон України «Про Національний банк України», Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р.). Спільною Постановою Національного банку і Кабінету Міністрів України № 517 «Про складання платіжного балансу» встановлено порядок координації дій міністерств і відомств щодо формування інформаційної бази платіжного балансу.

Складання платіжного балансу базується на системі обліку операцій з нерезидентами під егідою НБУ. Ця система постійно доповнюється статистичними даними. А також під егідою Державного комітету статистики України існує система збору інформації, що базується на банківських операціях, яка була започаткована в січні 1993 р. У рамках цієї системи надають інформацію дві категорії респондентів:

банки, котрі декларують здійснені протягом кожного місяця операції з нерезидентами, які було проведено за дорученням клієнтів та від власного імені (форма № 1-ПБ);

підприємства та організації, які відкрили рахунки в іноземних банках (форма № 2-ПБ).

В Україні організовано замкнуту систему збору інформації. Мається на увазі, що, крім дебетових та кредитових оборотів за коррахунками з розбивкою за операціями, уповноважені банки надають інформацію щодо залишків на коррахунках на початок та кінець звітного періоду. Форми надаються в оригінальній валюті за кожним кореспондентським рахунком (ностро та лоро). Операції надаються в агрегованому та закодованому вигляді відповідно до стандартної класифікації керівництва щодо складання платіжного балансу МВФ (п’яте видання). Національний банк України конвертує ці дані в еквівалент доларів США за середньомісячним курсом.

Держкомстатом запроваджена щоквартальна звітність для відстежування руху прямих інвестицій в Україну та за кордон, а також руху операцій та послуг. Для складання платіжного балансу Національний банк України також використовує офіційну торговельну статистику Державного комітету статистики України, яка базується на даних митної статистики.

Координація дій усіх установ та концентрація інформації, необхідної для складання платіжного балансу, здійснюється Національним банком України. Функцією Національного банку є також безпосереднє складання балансу розроблення методологічної та методичної бази для аналізу і прогнозування платіжного балансу, проведення відповідних розробок.

Рахунок поточних операцій включає всі операції з реальними цінностями, які відбуваються між резидентами та нерезидентами, а також операції, пов’язані з безоплатним наданням або одержанням цінностей, які призначені для поточного використання. У структурі поточного рахунка виділяються чотири основні компоненти:

товари;

послуги;

доходи;

поточні трансферти.

Товари. Головним джерелом даних з зовнішньо-торгівельного обігу є інформація Державного комітету статистики, яка базується на даних вантажних митних декларацій та звітах підприємств про товари, які не проходять митного декларування (риба, виловлена в нейтральних водах і продана за кордоном, товари, придбані в портах перевізниками тощо). Для цілей складання платіжного балансу ці дані коригуються за ступенем охоплення, і одним з найважливіших важелів є неформальна торгівля, яка становить 3,8 %від обсягів експорту та 5,5 %від обсягів імпорту товарів, розрахованих Державним комітетом статистики. Вона складається з неорганізованого роздрібного зовнішньоторговельного товарообігу, який не може бути врахованим офіційною статистикою. Обсяги неформальної торгівлі розраховуються на підставі серії експертних оцінок.

Державна митна служба України надає Національному банку інформацію про кількість легкового автотранспорту, ввезеного фізичними особами на територію України для постійного користування, та суму податків, сплачених при їх митному оформленні, у тому числі акцизного збору та податку на додану вартість. На основі даних Державної митної служби України про суми стягнення ввізного мита, податку на додану вартість та акцизу, які сплачені громадянами при ввезенні предметів (товарів), оцінюється вартість товарів, ввезених на територію України фізичними особами (Постанова Кабінету Міністрів України № 1652 від 13 грудня 2001 р.).

Крім того, Державний комітет статистики щорічно проводить вибіркове обстеження вартості імпортних товарів, які продаються на речових ринках країни. Національний банк України використовує дані обстеження Держкомстату для оцінювання обсягів імпортної продукції в неорганізованому товарообігу на внутрішньому ринку для включення її в торговельний баланс.

Для визначення обсягів експорту товарів, що не враховуються офіційною статистикою, використовуються дані та експертні оцінки країн — основних торговельних партнерів. Наприклад, із фахівцями з питань платіжного балансу Центрального банку Російської Федерації та Білорусі вже було проведено консультації щодо методології розрахунків та обґрунтування кількісних показників для врахування обсягів неформальної торгівлі.

Згідно з методологією складання платіжного балансу вартість як експорту, так і імпорту товарів обліковується за умови поставки FOB, тобто у вартість товарів включаються витрати на транспортування цих товарів до митного кордону країни-експортера, а також вартість навантаження на борт транспортного засобу, яке здійснюється на митному кордоні країни-експортера. Відповідно ж до методології складання торговельного балансу, що здійснюється Державним комітетом статистики, імпорт обліковується за умови поставки CIF. Для формування статті «Імпорт товарів» платіжного балансу із загальної суми імпорту вилучається вартість перевезення та страхування.

Експорт та імпорт товарів відображено в момент переходу права власності від нерезидентів до резидентів та навпаки за ринковими цінами. У більшості випадків це означає, що для оцінки операцій використовуються контрактні ціни або фактичні ціни на час здійснення операцій.

Послуги. Стаття «Послуги» складається з трьох основних компонентів: транспорт, подорожі та інші послуги. Статтю «Послуги» Національний банк України формує в основному за власною базою даних, оскільки дані банківської звітності протягом тривалого часу є докладнішими порівняно з даними Державного комітету статистики України щодо зовнішньої торгівлі послугами (це твердження особливо справедливе щодо імпорту послуг).

Транспортні послуги включають перевезення пасажирів і вантажів, а також інші послуги, що виконуються морським, повітряним та іншими видами транспорту. Джерелом даних є банківська звітність і квартальна статистична звітність Державного комітету статистики про експорт-імпорт послуг.

Стаття подорожі охоплює товари та послуги, які були придбані мандрівниками і туристами, якщо тривалість їхнього перебування в країні не перевищує одного року. Джерелами інформації для складання статті «Подорожі» є дані щоквартальної статистичної звітності Державного комітету статистики, що надаються туристичними фірмами й готелями, та банківської звітності про купівлю/продаж іноземної валюти та переведення дорожніх чеків у готівкову форму. Крім того, Національний банк здійснює оцінку надходжень та витрат від туризму на підставі інформації про чисельність фізичних осіб, що перетинають митний кордон України, та мінімальної суми іноземної валюти, яку дозволено вивозити без митного оформлення. Упроваджено диференційований підхід залежно від мети поїздки та країни, через кордон якої перетинається (джерело — Держкомкордон України). Висловлено припущення щодо частки осіб у загальній чисельності, які займаються торгівлею, і тих, хто від’їжджає за кордон у приватних справах та у складі туристичних груп.

Інші послуги охоплюють послуги зв’язку, будівництва, страхування, фінансові послуги, комп’ютерні та інформаційні послуги, ліцензійні платежі, інші ділові послуги, послуги приватним особам у сфері культури та відпочинку, а також урядові послуги, що не включені до інших категорій.

Доходи. Стаття «Доходи» складається з оплати праці найманих робітників та доходів від інвестицій.

Оплата праці найманих робітників включає заробітну плату та інші доходи, отримані нерезидентами за роботу, виконану за кордоном. Ними можуть бути робітники прикордонних районів, сезонні робітники, службовці міжнародних організацій тощо).

Доходи від інвестицій охоплюють надходження та сплату доходів від прямих, портфельних та інших інвестицій, а також надходження від резервних активів, що мають бути сплачені у звітному періоді. Доходи від інвестицій відображаються за методом нарахувань.

Поточні трансферти. Трансферти характеризують некомпенсоване передання Україні матеріальних та фінансових цінностей з-за кордону, і навпаки. Поточні трансферти збільшують рівень доходу та споживання товарів і послуг країни-реципієнта і зменшують дохід та потенційні можливості країни-донора. Цю статтю складають за даними банківської звітності в частині приватних переказів та грошових внесків органів державного управління, за інформацією з Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції про одержану технічну допомогу, Держмитслужби — про обсяги гуманітарної допомоги.

Рахунок операцій із капіталом охоплює всі операції, пов’язані з одержанням або оплатою капітальних трансфертів (списання боргу, перекази мігрантів тощо), придбання/використання невиробничих, нефінансових активів.

У фінансовому рахунку відображаються операції з активами та зобов’язаннями резидентів щодо нерезидентів, які класифікуються за функціональними ознаками: прямі інвестиції, портфельні інвестиції, інші інвестиції та резервні активи.

Для всіх позицій фінансового рахунка збільшення фінансових активів країни, що перебувають за кордоном, та зменшення зобов’язань показуються як від’ємні значення, а зменшення активів та збільшення зобов’язань — як позитивні значення.

Джерелом інформації для обліку прямих інвестицій є щоквартальна звітність Держкомстату України за формами № 10-ЗЕЗ, № 13-ЗЕЗ, а також банківська звітність про рух коштів на кореспондентських рахунках та форма № 4-ПБ «Звіт про міждержавний рух капіталів у формі прямих інвестицій».

Для розрахунку статті «Портфельні інвестиції» використовується інформація Міністерства фінансів України щодо комерційних боргів, дані банківської звітності про рух коштів на кореспондентських рахунках та щоквартальної форми звітності банків про міждержавний рух капіталів у формі портфельних інвестицій (форма № 3-ПБ). У зазначеній статті відбивається рух капіталу у формі портфельних інвестицій за видами вкладень у цінні папери та секторами економіки.

Інші інвестиції включають усі операції, що не відносяться до прямих і портфельних інвестицій та резервних активів. Інші інвестиції класифікуються за активами і пасивами, а також за чотирма типами інструментів: торговельні кредити, позики, валюта і депозити, інші активи та інші пасиви.

Моніторинг довгострокових кредитів здійснюється на підставі даних банківської звітності та Міністерства фінансів України. Торговельні кредити включають зміну поточної заборгованості за експортно-імпортними операціями об’єктів господарювання, яка обраховується на основі даних Держкомстату про кредиторську та дебіторську заборгованість. Інші короткострокові зобов’язання відображають також прострочену заборгованість перед нерезидентами за залученими кредитами, інші короткострокові активи — чисте збільшення готівкової іноземної валюти поза банківською системою.

У платіжному балансі відображаються зміни в запасах монетарного золота і валюти, які знаходяться під контролем НБУ. Ці зміни розраховуються як різниця залишків на початок і кінець звітного періоду з подальшою поправкою на курсову різницю. Резервні активи НБУ не включають валютних коштів, що перебувають на депозитах у банках-резидентах[1].

Перегляд даних за попередні періоди здійснюється один раз на рік при підготовці платіжного балансу за IV квартал та звітний рік.



[1] Усі класифікації наведено за даними Національного банку України.