Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

16.4. Особливості планування в умовах радіоактивного забруднення територій

16.4. Особливості планування в умовах радіоактивного забруднення територій

Населення, що проживає на забруднених радіонуклідами територіях з початку аварії на Чорнобильській АЕС, уже одержало близько 70 % дози опромінювання [115, с. 4]. Зовнішнє опромінювання становить 1—12 % від загальної дози. Основними заходами щодо створення кращих умов життєдіяльності, які відповідають нормам радіаційної безпеки, є: асфальтування доріг і тротуарів; центральне водопостачання; каналізація; газифікація населених пунктів; створення умов радіаційної безпеки на фермах, машинно-тракторних станах, промислових підприємствах; герметизація кабін комбайнів і тракторів.

Однак основним чинником накопичення дози (до 95 %) населенням є внутрішнє опромінення, яке формується внаслідок споживання забрудненої продукції місцевого виробництва, в основному молока і м’яса. Ця обставина визначає значущість сільськогосподарських аспектів формування радіаційної ситуації, ефективність контрзаходів в агропромисловому виробництві.

Унаслідок аварії на ЧАЕС забруднено 4,5 млн га сільськогосподарських угідь (12 % від загальної їх площі). Основними радіонуклідами, які визначають радіаційний стан на забрудненій території, на цей час є цезій-137 і стронцій-90. Надходження цих радіоактивних елементів в організм людини з продуктами харчування відбувається, головним чином, у результаті їх переходу з ґрунту в рослини і далі — у продукцію рослинництва і тваринництва. У Законі України «Про правовий режим території, яка зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено категорії всіх таких територій:

1. Зона відчуження — територія, де проведено евакуацію населення в 1986 р.

2. Зона безумовного (обов’язкового) відселення, що зазнала інтенсивного забруднення довгоіснуючими радіонуклідами, зі щільністю забруднення ґрунту порівняно з доаварійним рівнем ізотопами цезію від 15,0 Кі/км2 і вище, стронцію — більше
3,0 Кі/км2.

3. Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 і стронцію — від 0,15 до 3,0 Кі/км2.

4. Зона посиленого радіоекологічного контролю — територія зі щільністю забруднення ґрунту ізотопами цезію від 1,0 до 3,0 Кі/км2, стронцію — від 0,005 до 0,01 Кі/км2.

Отже, проживання населення і виконання робіт в АПК на забрудненій території України дозволено лише в третій і четвертій зонах. У табл. 16.6 наведено дані щодо рівня забрудненості земель аграрного підприємства «Україна» Овруцького району Житомирської області. Відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих унаслідок аварії на ЧАЕС» [14] при визначенні рівня забрудненості ґрунту радіонуклідами встановлюється 90 %-й показник від загальної кількості вимірів на щільність забруднення, розташованих у порядку зростання. У зв’язку з тим, що щільність забруднення сільськогосподарських угідь господарства радіоактивним цезієм становить 3,66 Кі/км2, його землі належать до зони посиленого радіологічного контролю. А це означає, що:

при кожній місцевій раді має бути спеціаліст-радіолог;

періодично проводиться радіологічний контроль сільськогосподарської продукції. Замість тимчасових допустимих рівнів ТДР — 91 забруднення продукції введено постійні допустимі рів­ні ДР — 97, що порівняно з ТДР — 91 нижчі для молока, м’яса, риби, грибів і ягід у 3,5 раза, а для хліба, картоплі, овочів, фруктів — у 8—19 разів;

має плануватись і здійснюватись комплекс постійних заходів, які забезпечують зменшення надходження радіонуклідів по ланцюгу рослина — тварина — людина, і створення належних умов життєдіяльності, які відповідають нормам радіаційної безпеки.

Особливості планування на сільськогосподарських підприєм­ствах в умовах радіоактивного забруднення пов’язані з необхідністю здійснення комплексу заходів, спрямованих на одержання рослинницької і тваринницької продукції, що відповідає радіологічним стандартам, і забезпечення належних умов праці для робіт­ників. Цей комплекс заходів складається з чотирьох груп: організаційних, агрозоотехнічних, агрохімічних і технологічних [115]. Вчасне проведення рекомендованих заходів сприяє мінімальному переходу радіонуклідів в урожай.

Таблиця 16.6

Забрудненість сільськогосподарських угідь аграрного
ПІДПРИЄМСТВА «УКРАЇНА» ЦЕЗІЄМ (СТАНОМ НА 1.01.1999 р.)

Сільськогосподарські угіддя

Площа, га;
Питома вага, %

Рівень забрудненості, Кі /км2

1—2

2—5

5—10

10—15

Усього

3651

1349

488

1723

91

100

37

13

47

3

у т. ч. ріллі

1688

467

256

965

100

28

15

57

сінокоси і пасовища

1963

882

232

757

91

100

45

12

38

5

Організаційні заходи передбачають:

здійснення інвентаризації угідь за уточненими показниками щільності забруднення і складання картограм;

інвентаризацію угідь згідно з результатами прогнозу і визначення площ, де можливе вирощування культур для різноманітного використання (на харчові потреби, для виробництва кормів, для випасання худоби, для технічної переробки, для одержання насіннєвого матеріалу);

прогнозування вмісту радіонуклідів у продукції з використанням довідкових таблиць;

прогнозування ефективності заходів і рівня забрудненості врожаю після їх здійснення.

Агротехнічні заходи включають:

збільшення площ під культурами з низьким рівнем накопичення радіонуклідів. Рівень забрудненості врожаю сільськогосподарських культур залежать від біологічних особливостей рослин. Так, зернові й зернобобові культури у міру збільшення накопичення радіоактивного цезію в урожаї зерна на одному і тому самому ґрунті можна розмістити в ряд: кукурудза, тритикале, просо, ячмінь, пшениця, жито, овес, горох, квасоля, боби, соя, гречка. Різ­ниця між накопиченням радіоактивного цезію в зерні кукурудзи і гречки становить 18 разів. Кормові культури в міру збільшення рів­ня забрудненості зеленої маси розміщують у такому порядку: кукурудза, костер безостий, тимофіївка, конюшина, соняшник, вика, капуста кормова, люпин жовтий. Різниця в рівнях забрудненості крайніх культур — 74 рази. Це знайшло відображення у зміні структури посівних площ приватного сільськогосподарського підприємства «Україна» Овруцького району за 1986—2002 рр.: різко зменшились посівні площі технічних культур, картоплі, овочів і кормових коренеплодів з одночасним розширенням площ багаторічних трав, сіножатей і пасовищ (табл. 16.7);

докорінне і поверхневе поліпшення сіножатей і пасовищ;

висівання травосумішок, що забезпечують мінімальне нагромадження радіонуклідів при перезалуженні;

різке збільшення у структурі головної тваринницької галузі Полісся — скотарства — питомої ваги худоби м’ясних порід, що зменшує потребу в робочій силі, створює їй кращі умови праці.

На сьогодні найефективнішими запобіжними заходами, що знижують перехід радіонуклідів в урожай, є агрохімічні. Вони передбачають:

вапнування кислих ґрунтів. Вапно зв’язує радіоактивні елементи в ґрунті, робить їх менш рухливими і зменшує міграцію їх із ґрунту в рослину. Дози внесення вапна залежать від механічного складу ґрунтів і коливаються в межах 2—6 т/га; здійснюють цю роботу один раз на 4—5 років. Так, у аграрному підприємстві «Україна» за післяаварійний період було проведено вапнування всіх ґрунтів господарства. Витрати з вапнування ґрунтів компенсувала держава;

внесення підвищених доз калійних та фосфорних добрив. У зв’язку з тим, що цезій-137 є хімічним аналогом калію, а строн­цій-90 — кальцію, доцільно планувати збільшені дози внесення фосфорних і калійних добрив відповідно в 1,5 і 2 рази відносно дози внесення азотних добрив. У разі, коли в ґрунті не вистачає фосфорних і калійних добрив, то рослина вбирає з ґрунту їхні хімічні радіологічні аналоги;

внесення органічних добрив у дозі 50—80 т/га сприяє зниженню радіоактивного забруднення врожаю в 1,5 — 3,0 рази.

Технологічні засоби передбачають спеціальну переробку сільськогосподарської сировини з метою зниження концентрації радіонуклідів.

Особливо слід наголосити на необхідності значної підтримки державою підприємств, що перебувають в умовах радіоактивного забруднення. Основними напрямами такої підтримки мають бути:

компенсація витрат сільськогосподарських підприємств на заходи, спрямовані на зменшення вмісту радіонуклідів у сільськогосподарській продукції;

організація державних закупівель сільськогосподарської продук­ції в господарствах (у першу чергу населення), що функціонують в умовах радіоактивного забруднення, і спеціальної її переробки;

створення системи більш жорсткого контролю за вмістом радіонуклідів у сільськогосподарській продукції та недопущення продажу забрудненої продукції на продовольчих ринках;

організація дійової служби інформації. Головам місцевих рад, керівникам сільськогосподарських підприємств, працівникам санітарно-епідеміологічних станцій належить забезпечити постійну інформованість населення щодо радіаційного стану в кожному населеному пункті стосовно рослинницької і тваринницької продукції, кормів, дарів лісу. Результати аналізів зразків продукції, що відбираються місцевими радіологами і працівниками санітарно-епідеміологічних станцій, слід регулярно доводити до відома населення з обов’язковими роз’ясненнями і рекомен­даціями щодо використання отриманої продукції.

Концепцією ведення сільського і лісового господарства на території України, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС [42], передбачається, що в населених пунктах, де в умовах радіаційної ситуації дозволяється проживання населення, ведення особистого господарства може бути частково обмежене: заборона використання лісових пасовищ, випасання худоби та заготівля сіна на торфових ґрунтах, обмеження закупівлі та продажу продукції, виробленої у приватному секторі, через підвищення вмісту радіонуклідів. Останнє пояснюється ще й тим, що комплекс заходів, спрямованих на зменшення вмісту радіонуклідів у сільськогосподарській продукції (вапнування кислих ґрунтів, застосування підвищених доз внесення калійних і фосфорних добрив та ін.), здійснювався в колгоспах та радгоспах і майже не торкнувся особистих господарств населення, частка яких у виробництві валової продукції сільського господарства зросла за цей час майже вдвічі.