17.1. Суть, види проектів і моделі управління ними
17.1. Суть, види проектів і моделі управління ними
Вигляд світу, який нас оточує, перетворюють проекти. Навіть сучасну людину, розбещену цивілізацією і прогресом, однак ще не позбавлену допитливості, вражають і дивують пам’ятники, великі досягнення і звершення минулого — давнього і недавнього. Чи то єгипетські піраміди, чи Змієві вали в Україні, підкорення космосу — ми знов і знов ставимо запитання: «Як удалося цього досягти?»
На чолі всіх великих звершень минулого явно чи неявно стояв винахідливий ініціатор і талановитий керівник, у сучасному розумінні — проект-менеджер. До останнього часу управління проектом уважалось мистецтвом, яке вимагає сплаву природного дару, розуму, волі, життєвого досвіду і добутих важкою працею знань. Такий набір вимог могли задовольнити тільки окремі, видатні особистості. І так було упродовж віків. Однак бурхливий розвиток цивілізації і прискорення науково-технічного прогресу, що особливо яскраво виявилось у всіх сферах творчої праці у другій половині ХХ ст., зажадали і вивели на авансцену нову масову професію — проект-менеджер.
Саме через історичну і суспільну необхідність за останні 50 років сформувалось управління проектами, або проект-менеджмент (Рrojekt-Мanаgement), як самостійна професійна галузь діяльності, що дає змогу здійснювати проекти різних типів і масштабів за допомогою спеціально розроблених і підтверджених досвідом методів і засобів адекватного мислення і раціональних способів дій.
Перехід країни до ринкової економіки зумовив різке збільшення потреби та інтересу до методів управління в умовах ринку. Одним з ефективних сучасних напрямів у цій галузі є управління проектами. І хоч окремі елементи методології управління проектами (сітьові графіки, матричні організаційні структури тощо) використовувались у нашій країні протягом десятиріч, та загалом цей напрям не набув великого поширення. Причина в тому, що управління проектами як цілісна, в основному практична дисципліна розвивалася стосовно ринкової економіки, якої у нас не було.
На Заході використовують два поняття терміна «проект»: 1) дизайн (англ. design) — документально оформлений план споруди чи конструкції; 2) проект (англ. project) — система сформульованих у його рамках цілей, створюваних чи таких, що підлягають модернізації для реалізації цих цілей фізичних об’єктів, технологічних проектів процесів; технічної та організаційної документації для них; матеріальних, фінансових, трудових та інших ресурсів, а також управлінських рішень і заходів щодо їх виконання.
У ряді галузей і народногосподарських комплексів, таких як паливно-енергетична, авіаційно-космічна, АПК, оборонна промисловість, створювані об’єкти є настільки складними, що роботи над ними здійснюються в складі не проектів, а програм, що означає більше і складніше завдання. Нині в Україні розробляються і реалізуються програми розвитку палива та енергетики, «Зерно-2002—2004 рр.», транспорту і зв’язку та інші, які, у свою чергу, складаються з низки проектів.
Між поняттями «проект» і «план» є певна різниця. Проект, як правило, разовий, а план будується за принципом багаторазовості (довго-, середньо-, короткотермінові плани).
Таким чином, управління проектами як окрема галузь менеджменту (проектний менеджмент) — це процес управління командою і ресурсами проекту за допомогою специфічних методів, завдяки чому проект завершується успішно і досягає своєї мети.
На рис. 17.1 і 17.2 зображено класифікацію проектів і модель управління ними. Остання об’єднує основні функції проектного менеджменту (планування, організацію, мотивацію, контроль) та специфічні інструменти, за допомогою яких ці функції реалізуються з метою досягнення поставлених цілей — параметрів проекту.
Класи проектів
(за складом і структурою проекту)
Рис. 17.1. Схема класифікації проектів
Рис. 17.2. Модель управління проектом [36]
х) Яка робота, за яким виконавцем (відділом) закріплена: Р — основна відповідальність; S — другорядна відповідальність; + — залучені працівники; Х — суміжні підрозділи.
Модель управління проектом включає такі складові:
цілі управління проектами, зокрема стосовно таких основних його характеристик, як час, якість, вартість;
робоча структура проекту (WBS) — ієрархічна структура, що побудована з метою визначення й логічного розподілу всіх робіт з виконання проекту і подана у графічному вигляді. Вона може формуватись за такими принципами: за продуктами (або субпродуктами); за фазами проекту (проектування, будівництво, здача в експлуатацію); за локалізацією робіт (фундамент, стіни, дах); за центрами витрат;
організаційна структура проекту (OBS). Всі організаційні структури поділяють на дві великі групи — зовнішні і внутрішні. Взаємозв’язок між членами проектної команди та їхніми материнськими організаціями (плановий, фінансовий, маркетинговий, технологічний відділи) становить зовнішню організаційну структуру проекту. Внутрішня організаційна структура показує, яким чином створюється підпорядкування членів проектної команди всередині проекту. Широко використовують у проектному менеджменті і матричні структури, котрі дозволяють поєднувати переваги цільового і функціонального підходу;
матриця відповідальності (двоспрямована структура), що створюється на основі робочої структури в поєднанні з організаційною структурою проекту і відповідає на запитання: який підрозділ (особа) виконує певні роботи. Слід звернути увагу, що на всіх складових моделі управління проектами (рис. 17.2) прийняті однакові позначення окремих видів робіт і вико-
навців;
календарне планування, яке розпочинають після визначення: що потрібно роботи і хто буде робити. При цьому широко використовують сітьові графіки, які дозволяють побудувати логіку виконання робіт, їхню послідовність (у тому числі паралельність), визначити критичний шлях, а також скласти календарні графіки виконання робіт (графіки Ганта);
планування ресурсів, що здійснюється, зокрема, за допомогою побудови і згладжування гістограм. У проектному менеджменті особливу увагу звертають на планування людських ресурсів;
бюджетне планування.
Моніторинг ходу здійснення проекту, оцінка рівня виконання основних параметрів та прогноз головних наслідків здійснюють за допомогою методу скоригованого бюджету та побудови S-подібних кривих.