Бібліотека Букліб працює за підтримки агентства Magistr.ua

2.1. Інтернаціоналізація господарського життя та посилення взаємозалежності національних господарств світу

    І. Постіндустріалізація

Постіндустріалізація -   Перехід від індустріального  суспільства до
 постіндустріального.
Суть: швидке збільшення частки третинного і четвертинного секторів (послуг) в економіці за   рахунок:
- науки та наукового обслуговування;
- освіти;
- культури та мистецтва;
- охорони здоров'я та фізкультури;
- житлово-комунального господарства та побутового обслуговування;
- соціального забезпечення;
- індустрії відпочинку.

Основні ознаки:
- зміна структури виробництва і споживання (переважно за рахунок зростання ролі послуг);
- зростання рівня освіти (перш за все, за рахунок післяшкільної);
- нове ставлення до праці (творче);
- підвищення уваги до навколишнього середовища (перш за все через перехід до стійкого    
  розвитку);
- гуманізація (соціалізація) економіки;
- інформатизація суспільства;
- ренесанс малого бізнесу;
- глобалізація.

Проблеми:
- посилення структурного і кваліфікаційного безробіття;
- наростання суперечностей між високо освітньою та мало освітньою частиною суспільства;
- економічна криза;
- тощо.

Вплив на світову економіку:
- змінюється структура виробництва і споживання світового ВВП;
- посилюється рівень використання знань, трудових, а не природних ресурсів;
- швидко зростає міжнародна торгівля інтелектуальною власністю;
- зростає міжнародний рух капіталу.


Спроби подолання розриву в рівнях розвитку
Розрив у рівнях соціально-економічного розвитку - це різниця в рівнях розвитку між розвинутими    країнами і всіма іншими країнами.
Розміри розриву:
- за розміром ВВП/ВНП на душу населення між країнами-лідерами та всіма іншими країнами     = в 21 раз;
-    за індексом людського розвитку між першими 5 країнами і останніми 5 країнами = 5 разів.

Успіхи і невдачі в подоланні розриву

МОДЕЛІ
наздоганяючого розвитку
(наздоганяючий розвиток — економічна стратегія, що має на меті подолати відставання країни за рівнем розвитку)

Імпортозаміщуюча
протекціонізм стосовно до більшості галузей національної економіки, часто підкріплений державною монополією зовнішньої торгівлі і не конвертованістю національної валюти

Переваги: сприяє створенню багатога­лузевої економіки, включаючи найсу­часніші виробництва.
Недоліки: зростає імпорт інвестицій­них товарів, збільшується дефіцит кон­вертованої валюти, багато галузей є неконкурентоспроможними на світо­вому ринку.

Переваги: висока конкурентоспро­можність, активне залучення до екс­портного виробництва іноземного капі­талу,   надання   пільг   іноземному капіталу тощо.

Експортоорієнтована
орієнтація створюваних галузей на зовнішній ринок. У модифікованому вигляді - орієнтація на експорт, але без свободи доступу конкуруючих товарів і капіталів на внутрішній ринок

 

Транснаціоналізація господарського життя
ТНК — головний рушій інтернаціоналізації.
Ознаки транснаціоналізації

-    Створення системи міжнародного виробництва, що знаходиться різних країнах,  але контролюється єдиним центром;
-    Висока інтенсивність внутрікорпораційної торгівлі між розміщенні в різних країнах підрозділами;
-    Розробка, передача і використання передової технології в рамках замкнутої корпораційної структури;
-    Глобальна структура зайнятості і міжкраїнова мобільність менежерів;
-    Відносна незалежність у прийнятті оперативних рішень від країни базування і приймаючих країн;
-    Діяльність ТНК перетворює світове господарство в єдиний ринок товарів, послуг, капіталу, робочої сили і знань.
-    

 
Соціально-економічні Механізм організації на­ціонального   виробниц­тва, зовнішня політика і організація   зовнішньо­економічних зв'язків.

Природно-географічні нерівномірність розподілу природних ресурсів, різні грунтово-кліматичні умови і географічне положення, розмір території, вплив історичних традицій.

Економічні Рівень розвитку про­дуктивних сил, темпи розвитку НТП.

Міжнародний поділ праці (МПП) - вищий ступінь суспільного поділу праці, пов'язаний з виходом останнього за межі господарства окремої країни; це спеціалізація окремих країн на виробництві окремих товарів для обміну ними.

Міжнародна спеціалізація —
форма поділу праці між країнами, при якій зростання концентрації однорідного виробництва у світі відбувається на основі прогресуючої диференціації національних виробництв, виділення в самостійні технологічні процеси, в окремі галузі і підгалузі все більше однорідних продуктів праці понад внутрішніх потреб.
Ці процеси приводять до інтенсифікації міжнародного обміну товарами, послугами, науково-технічними знаннями.

   МПП
Фактори МПП

Міжнародна кооперація -
Заснований на міжнародному поділі праці стійкий обмін між країнами про­дуктами, виробленими ними з найбільшою економічною ефективністю. Форма усуспільненя праці, при якій праця робітників різних країн безпосередньо з'єднується в повсякденній взаємодії в одному і тому ж або в різних, але взаємопов'язаних між собою процесах виробництва.

Інтернаціоналізація — поступовий вихід виробництва за межі окремої країни та формування його міжнаціональних форм у рамках світового господарства.
Головні етапи розвитку інтернаціоналізації
III. Сер. XX - поч. XXI ст.
КОМПЛЕКСНИЙ ХАРАКТЕР  ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ - тобто охоплює всі підсистеми господарства, поширюю­чись на всі країни світу, всі галузі.

II. Кін. XIX - сер. XX ст.
Стадія, пов'язана з розвитком СКЛАДНОЇ КООПЕРАЦІЇ, що ґрунтується на міжнародному поділі праці (МПП). Розвиваються всі форми МПП.

І. Кін. XVIII - кін. XIX ст.
Взаємодія національних господарств завдяки ПРОСТІЙ
КООПЕРАЦІЇ.
Найпростіші форми міжнародних економічних зв'язків,
у першу чергу, зовнішня торгівля

 
Інтернаціоналізація господарського життя - участь країни у світовому господарстві.
Рівень участі вимірюється показниками:
- участі у світовій торгівлі:
а) експортна квота (експорт / ВВП країни);
б) імпортна квота (імпорт / ВВП країни);
в) зовнішньоторговельна квота ((експорт + імпорт)/ВВП країни);
г) питома вага імпорту в роздрібному товарообігу;
д) відношення питомої ваги країни у світовому експорті до її питомої ваги у світовому ВВП за       паритетом купівельної спроможності;
е) абсолютні показники інтернаціоналізації (наприклад, вартісний обсяг експорту товарів і
    послуг на душу населення);
- участі у міжнародному русі капіталу:
а) обсяг накопичених зарубіжних капіталовкладень / ВВП;
б) обсяг накопичених в країні іноземних інвестицій / ВВП;
в) питома вага іноземного капіталу у щорічних інвестиціях країни;
г) обсяг зовнішнього боргу / ВВП;
д) обсяг платежів з обслуговування зовнішнього боргу/надходження від експорту товарів та      послуг.
- участі у міжнародному русі інших факторів виробництва: ,
а) частка іноземної робочої сили в загальній чисельності зайнятих;
б) чисельність зайнятої за кордоном вітчизняної робочої сили;
в) частка іноземних патентів і ліцензій у загальній чисельності зареєстрованих у країні
    патентів і ліцензій;
г) розміри експорту та імпорту технології і управлінських послуг.
Інфраструктура інтернаціоналізації
Світова транспортна система
Світова сітка інформаційних комунікацій
Уніфікована система статистичного обліку економічного і соціального розвитку країни
Фактори зростання інтернаціоналізації:
• збільшення мінімальних і оптимальних розмірів підприємств;
• економічна вигідність крупносерійного і особливо масового виробництва;
•прискорення морального зносу і швид­ка оновлюваність асортименту промис­лових товарів;
• розширення діапазону і подрібнення наукових досліджень і дослідно-конструкторських розробок.

 
Регіоналізація та інтеграція світової економіки
Регіоналізація - орієнтація країни на свій і сусідні регіони світу прискорений розвиток регіональних зв'язків при досить високій динаміці зв'язків між регіонами.
Найбільш динамічно міжнародні економічні відносини розвиваються в межах регіонів і між сусідніми регіонами

 
Рівень прояву рагіоналізації по формах
 міжнародних економічних відносин
Міжнародна міграція робочої сили

Зовнішня торгівля

Міжнародний рух капіталу
Валютно- розрахункові відносини

Міжнародна торгівля знаннями


• Регіоналізація - база для міжнародної економічної інтеграції (МЕІ).
Міжнародній економічній інтеграції притаманний регіональний характер.
Міжнародна економічна інтеграція - процес об'єднання економік сусідніх країн в єдиний господарський комплекс на основі глибоких і стійких економічних зв'язків між їх компаніями.
! Відбувається на базі регіоналізації.
Умови інтеграційного процесу:
• близькість рівнів економічного розвитку країн;
• розвинута інфраструктура для переміщення виробничих факторів;
• спільність вирішуваних макроекономічних завдань;
• географічна близькість країн, що інтегруються.
 
Інтеграційне об'єднання — господарське угруповання, створене для регулювання  
                             інтеграційних процесів між її країнами-учасницями.

Види інтеграційних об'єднань

Регіональні
Інституціональні

Міжнародні міжурядові організації

Міжнародні неурядові організації

 
Форми регіоналізму:
•    Зона вільної торгівлі
•    Митний союз
•    Спільний ринок
•    Економічний і валютний союз
    

Регіоналізм
Глобалізація
Погляди на характер взаємозв'язку регіоналізму і глобалізації:
1. Регіоналізм є етапом на шляху до глобалізації
2. Регіоналізм є відповіддю на виклики глобалізації і може зменшити її негативні ефекти
3. Регіоналізм і глобалізація є процеси протилежні (хибний погляд).

• Європейський Союз (ЄС): Німеччина, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Великобританія, Данія, Ірландія, Греція, Іспанія, Португалія, Австрія, Швеція, Фінляндія.     
• Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ): Ісландія, Швейцарія, Норвегія, Ліхтенштейн.
• Вишеградська група: Польща, Угорщина, Чехія, Словакія.
• Північноамериканська асоціація вільної торгівлі (НАФТА):
США, Канада, Мексика.
• Латиноамериканська  інтеграційна  асоціація  (ЛАІА):
Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Колумбія, Мексика, Перу, Уругвай, Чилі, Еквадор.
• Центральноамериканська система інтеграції (ЦАСІ):
Гватемала, Гондурас, Коста-Ріка, Нікарагуа, Сальвадор, Панама.
• Спільний ринок країн Південного конусу (МЕРКОСУР):
Аргентина, Бразилія, Парагвай, Уругвай, асоційовані члени - Чилі, Болівія.
• Андський пакт: Болівія, Венесуела, Колумбія, Перу, Еквадор.
• Карибське співтовариство (КАРІКОМ): 14 невеликих острівних держав Карибського басейну (крім Куби, Домініканської Республіки і Гаїті).
• Економічне співтовариство держав Зх. Африки (ЕКОВАС):
17 країн регіону
• Південноафриканське співтовариство розвитку (САДК): 14 країн регіону.
• Спільний ринок Сх. і Пд. Африки (КОМЕСА): 16 країн.
• Митний  і  економічний  союз  Центральної Африки (ЮДЕАК): Габон, Камерун, Конго, Чад, Центральноафриканська Республіка, Екваторіальна Гвінея.
• Союз арабського Магрибу: Алжир, Лівія, Мавританія, Марокко, Туніс.
• Рада з співробітництва арабських держав Перської затоки:
Саудівська Аравія, Кувейт, Катар, Бахрейн, Оман, ОАЕ.
• Арабська зона вільної торгівлі (АФТА); 18 країн регіону.
• Асоціація держав Пд.-Сх. Азії (АСЕАН); Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни, Бруней, В'єтнам, Лаос, Союз М'янма.
• Азіатське-Тихоокеанське   економічне    співробітництво (АТЕС): Австралія, Бруней, В'єтнам, Гонконг, Індонезія, Канада, КНР, Республіка Корея, Малайзія, Мексика, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Перу, Росія, Сінгапур, США, Таїланд, Тайвань, Філіппіни, Чилі, Японія.
• ГУУАМ: Грузія, Україна, Узбекистан, Азербайджан, Молдова.

 
Етапи  міжнародної економічної інтеграції
(розвиток типів інтеграційних об'єднань)

І. Підписання преференційних торговельних угод.
Країни надають один одному більш сприятливий торговельний ре­жим, ніж третім країнам, наприклад шляхом зниження митних платежів.
V. Створення Єдиного внутрішнього ринку (ЄВР).
Забезпечення вільного переміщення товарів, послуг, капіталу і робочої сили. Більш досконала діяльність наднаціональних органів контролю і управління в напрямку гармонізації всього спектра економічної політики.

VI. Становлення Економічного і валютного союзу (ЕВС).
Проведення країнами - учасницями єдиної економічної політики, створення системи міждержавного регулювання соціально-еконо­мічних процесів, що протікають в рамках регіону, що інтегрується. Здійснюється уніфікація національних законодавств, створюється єдиний валютно-фінансовий, інформаційний простір тощо.
III. Формування митного союзу (МС).
Вільне переміщення товарів і послуг всередині угруповань доповнює єдиний митний тариф по відношенню до третіх країн. Передбачає створення системи міждержавних органів для проведення узгодженої зовнішньоторговельної політики.

ІІ. Створення зон вільної торгівлі (ЗВТ).
Країни - учасниці обмежуються відміною митних платежів у взаєм­ній торгівлі, але зберігають національні митні тарифи у відношеннях з третіми країнами
IV. Створення Спільного ринку (СР).
Ліквідовуються бар'єри не тільки у взаємній торгівлі товарами і послугами, але і в переміщенні робочої сили і капіталу. Система регулюючих міждержавних органів стає більш розгалуженою і з більш широкими повноваженнями.

VII. Створення Політичного союзу (ПС). Перехід країн-учасниць до спільної зовнішньої політики і спільної політики безпеки.
 

Найбільші міжнародні економічні організації:
·    Організація Об'єднаних Націй (00Н)
·    Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК)
·    Міжнародний Валютний Фонд (МВФ) Світовий банк
·    Міжнародна асоціація розвитку (МАР)
·    Міжнародна фінансова корпорація (МФК)
·    Світова організація торгівлі (СОТ)
·    Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР)
·    Міжнародна організація праці (МОП) та ін.
 
Лібералізація господарського життя у світі
Лібералізація економічної діяльності - послаблення державного регулювання господарської    
             діяльності.
Лібералізація

Внутрішньоекономічна
Активно проводиться насамперед в країнах з перехідною економікою (КПЕ) і деяких країнах, що розвива­ються.
Суть: перехід від державного регу­лювання і державної власності до пе­реважно ринкового регулювання і при­ватної власності.
Особливості: держава відмовляєть­ся від прямого володіння і регулюван­ня галузей національної економіки, їх масового кредитування і субсиду­вання, встановлення цін і заробітної плати, а зосереджується на розробці і проведенні в життя ринкового законо­давства, боротьбі з економічною зло­чинністю і збиранні податків, боротьбі з дефіцитом держбюджету й інфля­цією, підтриманні курсу національної валюти і помірного рівня забор­гованості.

Зовнішньоекономічна
Активно проводиться в розвинутих країнах (РК).
Особливості: у зовнішній торгівлі істотно знижуються митні тарифи, пов­ністю лібералізована ввіз-вивіз капіта­лу, валютно-розрахункові відносини, а валютний контроль використовується лише переважно з метою отримання статистичних даних про рух валюти і стан розрахунків із зовнішнім світом. Міжнародна передача технології регу­люється лише з метою запобігання без­контрольному вивозу військової техно­логії і товарів подвійного призначення. Однак істотні обмеження зберігаються при регулюванні міжнародної міграції робочої сили.
У країнах з перехідною економікою та країнах, що розвиваються збері­гаються істотні обмеження щодо усіх видів МЕВ.

 

! У зовнішньоекономічній політиці всіх країн лібералізація поєднується з протекціонізмом.
Відкрита економіка –
результат зовнішньоекономічної лібералізму
Це таке національне господарство, де іноземним господарським суб'єктам відкритий доступ на більшість ринків і в більшість галузей і сфер.
! Однак у світі майже немає повністю відкритих, тобто повністю лібералізо­ваних економік. Тому нерідко кажуть про більш відкриті чи менш відкриті економіки.

 
Показник відкритості економіки - коефіцієнт еластичності зовніш­ньоторговельного обороту (імпорту та експорту) по відношенню до ВВП.
• Коефіцієнт еластичності імпорту (Кеі) показує, наскільки зростає імпорт у випадку збільшення ВВП даної країни на 1%.
• Коефіцієнт еластичності експорту (Кее) показує, наскільки збільши­ться експорт при збільшенні ВВП країн, що імпортують дану продукцію.
При Кеі, Кее > 1 збільшується відкритість економіки,
при Кеі, Кее < 1 зменшується відкритий характер економіки.
Ознаки відкритості економіки
на макрорівні:
·    стійка зовнішньоекономічна спеціа­лізація країни, при якій обмін зі сві­товим господарством відбувається не через дефіцит чи надлишок продукції всередині країни, а на основі порівнянних витрат виробництва;
·    зіставність пропорцій вітчизняних і світових цін на основні товари;
·    стабільність   валютно-фінансового становища країни

на мікрорівні:
·    вільний вихід підприємств усіх форм власності на зовнішні ринки товарів, послуг і капіталу;
·    свобода вибору економічними суб'єктами вітчизняних і інозем­них партнерів і ринків при здій­сненні господарських операцій.
Magistr.ua
Дізнайся вартість написання своєї роботи
Кількість сторінок:
-
+
Термін виконання:
-
днів
+