2.1.3.1. ЯРА ПШЕНИЦЯ

Господарське значення. В СНД яра пшениця є головною зерно­вою культурою, площа посівів якої в окремі роки сягає 28 млн га (1990 р.). Причому її посівні площі особливо різко зросли (більш ніж на 15 млн га) за рахунок освоєння в 1954— 1958 рр. цілинних і пе­релогових земель. Це сприяло значному збільшенню валових зборів найбільш цінного продовольчого зерна.

Особливо важливе продовольче значення мають сорти сильної м'якої пшениці, зерно якої містить понад 14 % білка і використову­ється у хлібопекарській промисловості для виробництва високоякіс­ного хліба та хлібобулочних виробів, і твердої, зерно якої із вмістом білка 16 % і більше використовується для виробництва найвищої якості макаронів, вермішелі, манної крупи.

Зерно ярої пшениці використовують також у комбікормовій про­мисловості, висівки — як концентрований корм, а солому й поло­ву — як грубі корми.

Найбільші площі посівів ярої пшениці (до 90 % в СНД) в Росії (на Поволжі, в степових і лісостепових районах Уралу, Сибіру) та Ка­захстані. В Україні яру пшеницю в 1995 — 1996 рр. висівали на площі 160 — 185 тис. га. Таке незначне поширення її в Україні по­яснюється тим, що вона значно поступається за врожайністю зерна озимій пшениці. Наприклад, у середньому за 1990 - 1993 рр. уро­жайність пшениці сягала 34,9 ц/га, ярої — лише 26,3 ц/га.

Проте в останні роки у виробництво надходять нові сорти ярої пшениці, які в умовах України можуть забезпечувати урожайність зерна до 40 ц/га і більше.

Морфобіологічні та екологічні особливості. В культурі поширені та­кі різновиди м'якої пшениці: лютесценс (var. Lutescens Al.) — має білий безостий колос, неопушені луски, червоне зерно; мільтурум (var. Milturum Al.) — червоний безостий колос, неопушені луски, чер­воне зерно; еритроспермум (var. Erythrospermum Korn) — білий остистий колос, неопушені луски, червоне зерно. Серед ярих твер­дих пшениць найбільш поширені три різновиди в культурі: гордеі-форме (var. hordeiforme Host) — червоний остистий колос, неопуше­ні луски, біле зерно; мелянопус (var. melanopus Al.) — білий остис­тий колос, чорні ості, опушені луски, біле зерно; апулікум (var. apulicum Korn) — аналогічний різновиду гордеіформе, має черво­ний остистий колос, але ості чорні, а луски опушені, біле зерно.

Серед ярих зернових культур яра пшениця є однією з найбільш холодостійких рослин. Насіння її починає проростати при темпера­турі 1 — 2 °С, а сходи холодостійких сортів можуть витримувати за­морозки навіть до мінус 8—10 °С. Причому більш стійкі проти вес­няних заморозків сорти м'якої пшениці. Фаза кущення краще від­бувається при температурі 10 — 12 °С, за якої інтенсивно формується вузлова коренева система, а подальший ріст і розвиток рослин — при 18 — 23 °С. Високі температури витримує погано.

Яра пшениця вибаглива до вологи. У недостатньо вологому ґрун­ті погано розвивається її коренева система і рослини майже не ку­щаться. Насіння м'якої пшениці нормально проростає при погли­нанні 50 — 60 % води від власної маси, твердої — на 5 — 7 % більше. Це потрібно враховувати при підготовці ґрунту до сівби та встанов­ленні глибини загортання насіння.

Тверда пшениця більш стійка проти ґрунтової посухи у другу по­ловину вегетації, що пояснюється більшою поглинальною здатністю її кореневої системи. Вона також краще витримує повітряну посуху, особливо в період формування і наливання зерна.

Критичними щодо поглинання вологи рослинами є фази кущен­ня і трубкування. Транспіраційний коефіцієнт м'якої ярої пшениці 415, твердої — 406.

Яра пшениця через недостатньо розвинену кореневу систему, ко­роткий період вегетації та високий винос із ґрунту елементів жив­лення на формування 1 ц зерна (N — 3,5 кг, Р2О5 — 1,2 та К2О — 3,2 — 3,4 кг) є вибагливою до ґрунтів. Найкращими для неї є родючі й чисті від бур'янів чорноземи та каштанові ґрунти із слабкокислою та нейтральною реакцією ґрунтового розчину (рН 6 — 7,5). Трива­лість вегетаційного періоду в сортів м'якої пшениці 85 — 105, твердої 110-120 днів.

В Україні районовано такі сорти ярої пшениці: м'якої — Білору­ська 12, Дніпрянка, Волга, Катюша, Луганська 4, Миронівська яра, Мунк, Харківська 18 та ін.; твердої — Неодюр, Ольга, Харківська 23 та ін.

Технологія вирощування. Яру пшеницю, як вибагливу культуру до умов вирощування, в Степу й Лісостепу висівають по зайнятих парах, після парової озимої пшениці, коренеплодів, зернових бобо­вих культур, кукурудзи, цукрових буряків, багаторічних трав, а на Поліссі — після люпину, льону, картоплі, коренеплодів. При розмі­щенні після стерньових попередників відразу після їх збирання поле лущать один раз на глибину 6 — 8 см. У разі забур'янення поля коренепаростковими бур'янами його лущать двічі на 6 - 8 см диско­вими лущильниками і на 12 — 14 см лемішними; кореневищними — теж двічі дисковими лущильниками на глибину 10 — 12 см. Після збирання багаторічних трав, кукурудзи поле лущать важкими дис­ковими боронами на глибину 12 — 14 см; цукрових буряків і карто­плі — орють плугами з передплужниками без попереднього лущен­ня на глибину 20 — 22 см, а поля, засмічені багаторічними бур'янами, — на 25 — 27 см, після кукурудзи і багаторічних трав — на 27 — 30 см. На ґрунтах з мілким орним шаром оранку проводять на повну його глибину.

На півдні й південному сході України застосовують плоскорізний обробіток. Починають його відразу після збирання попередника, використовуючи голчасті борони БИГ-3, якими обробляють ґрунт на глибину 5 — 6 см. Услід за боронуванням ґрунт розпушують плоско-різом КПП-2,3 на глибину 8—10 см, а після масового з'явлення бур'янів — на 10— 12 см. Основний обробіток проводять плоскоріз-ними глибокорозпушувачами КПГ-250 на глибину 20 — 22 см.

Навесні закривають вологу, після чого ґрунт культивують куль­тиватором в агрегаті з боронами на глибину 6 — 7 см.

Яра пшениця вибаглива до ґрунтового живлення, тому застосу­вання добрив є надійним заходом підвищення її врожайності. В умо­вах України при внесенні повного добрива в нормі по 45 — 60 кг/га азоту, фосфору і калію врожайність зерна підвищується на 4 - 8 ц/га.

Враховуючи підвищені вимоги ярої пшениці до фосфору на поча­тку вегетації, під час її сівби вносять у рядки гранульований супер­фосфат у дозі 10—15 кг/га поживної речовини, а при відсутності ос­новного удобрення — нітрофоску з розрахунку 10 кг/га азоту.

Насіння перед сівбою інкрустують і протруюють ТМТД (1,5 — 2,5 кг/т), гранозаном (1,5 — 2 кг/т), бактан-універсалом (2 кг/т), вітаваксом (3-3,5 кг/т) або фундазолом (2-3 кг/т).

Сіють пшеницю у перші дні весняних польових робіт — при на­станні фізичної стиглості ґрунту здебільшого звичайним рядковим способом.

Норма висіву в районах Степу 4 — 4,5 млн схожих насінин на 1 га, у Лісостепу 4,5 — 5, на Поліссі 5 — 6 млн. У Степу насіння загортають на глибину 5 — 6 см, а в суху погоду 7 — 8 см, в Лісостепу і на Поліссі 4-5 см.

Догляд за посівами пшениці полягає у руйнуванні ґрунтової кір­ки, яка може утворюватися після дощів на важких ґрунтах, котку­ванні поля після сівби в суху весну та знищенні бур'янів. Бур'яни знищують також за допомогою гербіцидів, обприскуючи посіви від фази кущення до трубкування амінною сіллю 2,4 Д (1,5 — 2,5 кг/га) або 2М-4Х (1,3-2 кг/га), діаленом (1,7-2 кг/га) або лонтрелом (0,3 —0,6 кг/га діючої речовини). Якщо під пшеницю посіяна конюшина, використовують гербіцид 4М-4ХМ (2,5 - 3,8 кг/га), а коли люцерна, то 2,4ДМ (2 - 3,8 кг/га), СІС-67Б (2-3 кг/га), базагран (2-4 кг/га), об­робляючи ними посіви при утворенні травами першого трійчастого листка.

Урожай збирають при восковій стиглості зерна, застосовуючи та­ку саму технологію, як і при збиранні озимої пшениці.

Яра пшениця на зрошуваних землях. У південних і південно-східних посушливих районах завдяки зрошенню врожайність ярої пшениці може досягати 40 — 50 ц/га і більше. При зрошенні система обробітку ґрунту включає глибоку зяблеву оранку: після стерньових попередників — на 25 - 27 см, багаторічних трав — на 27 - 30 см.

Під оранку на чорноземах вносять мінеральні добрива в дозі Р80-100К60-90, а на каштанових ґрунтах — Р60. Навесні закривають вологу, на чорноземах вносять азотні добрива з розрахунку N45-60, а на каштанових ґрунтах — N90, після чого ґрунт культивують куль­тиватором в агрегаті з боронами на глибину 7 — 8 см.

Сіють пшеницю в ранні строки трохи вищими нормами висіву (приблизно на 0,5 млн схожих насінин на 1 га) порівняно з незро-шуваними посівами. Насіння загортають на глибину 6 — 8 см.

Восени після зяблевої оранки проводять вологозарядковий полив (800 — 1000 м3/га води), а навесні і влітку — 2 — 3 вегетаційних поливи, залежно від кількості опадів. Наприклад, у дуже посушли­вий рік пшеницю поливають у фазі кущення, двічі — перед коло­сінням і двічі — в період формування зерна. Поливна норма стано­вить 500 — 600 м3 води на гектар.