Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

2.1.5.7. КОРМОВІ БОБИ

Господарське значення. Боби (Faba vulgaris L.) — одна з давніх культур світового землеробства. У нашій країні їх вирощують пере­важно як кормову культуру. На корм використовують зерно, зелену масу, силос і солому. Зерно, яке містить 25 — 35 % білка, до 54 % ву­глеводів, 1,5 % жиру, близько 3,5 % мінеральних речовин, вітаміни А, В та інші, є високопоживним концентрованим кормом, в 100 кг якого міститься 129 корм. од. і 28,4 кг перетравного протеїну. Воно є цінним компонентом у виробництві комбікормів. Досить багата на білок зелена маса бобів, у якій на одну кормову одиницю (в 100 кг — 16 корм. од.) припадає понад 130 г перетравного протеїну, що дає змогу використовувати боби як важливий компонент силосу куку­рудзи.

Боби вирощують також як харчову рослину. Зерно їх вживають у їжу у вареному вигляді, готуючи з нього салати, вінегрети, соуси, супи, холодні закуски.

Боби мають агротехнічне значення: їх використовують при ви­рощуванні овочевих культур як кулісні рослини, а в садівництві — як зелене добриво. Боби — цінна медоносна рослина.

У світовому землеробстві боби були відомі за 2 тис. років до н. е. Народи Давніх Єгипту, Греції, Риму вирощували їх і використову­вали для харчування. В нашій країні вони з'явилися у VI — VIII ст.

Сучасна посівна площа бобів у світі становить близько 5 млн га. Їх вирощують в Італії, Іспанії, Франції, Єгипті Марокко, КНР, Бра­зилії. В СНД вони незначно поширені в регіонах достатнього зво­ложення (в Білорусі, на Закавказзі, в західних областях та на По­ліссі України).

В Україні кормові боби вирощують на площі понад 10 тис. га. Се­редня врожайність зерна їх — близько 18 ц/га, за високої агротехні­ки отримують по 25 - 30 ц/га зерна і 500 - 600 ц/га зеленої маси.

Морфобіологічні та екологічні особливості. Боби — Vicia faba L. (Vaba vulgaris Moench) — однорічна рослина 60-170 см заввишки (рис. 51). Походять із Середземномор'я. Розрізняють три різновиди: дрібнонасінні (маса 1000 зерен 200 - 450 г) високорослі, середньо- і пізньостиглі (105 - 140 днів); середньонасінні (маса 1000 зерен 500 — 700 г) середньо- і пізньостиглі (110 — 140 днів); крупнонасінні (насіння плоске, маса 1000 зерен 800 - 1300 г) скоростиглі (95 - 105 днів).

Кормові боби невибагливі до тепла. Насіння їх проростає при тем­пературі ґрунту 3 - 4 °С, а молоді сходи витримують весняні замороз­ки до мінус 3 — 5 °С і гинуть лише при температурі мінус 6 - 7 °С. У період ве­гетації боби нормально розвиваються при 15 - 18 °С. Температура вище 30 °С пригнічує рослини.

При вирощуванні бобів на насіння, особливо пізньостиглих сортів, треба враховувати, що у фазі зелених бобів рослини ушкоджуються осінніми замо­розками, внаслідок чого може утворю­ватись морозобійне зерно з низькими товарними й посівними якостями.

Боби досить вибагливі до вологи, особливо під час проростання насіння, на бубнявіння якого потрібно води не менше 110 — 120 % від їх маси. Висока вибагливість до ґрунтової вологи зберіга­ється у бобів до фази повного цвітіння.

Боби погано витримують повітряну посуху. Транспіраційний коефіцієнт їх високий — 700 - 800.

Досить вибагливі боби також до ґрунтів. Вони краще ростуть на родючих, багатих на органічну речовину і достатньо вологих ґрун­тах з нейтральною реакцією ґрунтового розчину (рН 6 — 7).

Кормові боби належать до рослин довгого світлового дня. Залеж­но від сорту й метеорологічних умов вегетаційний період у них ко­ливається від 95 до 100 і навіть до 140 днів.

Районованими сортами кормових бобів в Україні є Прикарпатсь­кі 4, КІУ-82, Уладівські фіолетові, Чабанські, Янтарні та ін.

Технологія вирощування. Високі врожаї кормових бобів отриму­ють при сівбі їх після картоплі, цукрових буряків у вологі роки, а також після кукурудзи, удобрених озимих культур.

Основний обробіток ґрунту під кормові боби такий, як під інші ранні зернові бобові культури, слід тільки зважати на те, що вони дуже добре реагують на глибоку оранку. Тому на ґрунтах з глибо­ким орним шаром її проводять після лущення на глибину не менше 25 — 27 см, з неглибоким — на повну глибину орного шару ґрунтопо-глибленням.

Враховуючи велику вибагливість бобів до вологи, рано навесні, як тільки посіріє ґрунт, поле боронують важкими або середніми бо­ронами, а через 1 — 2 дні двічі культивують: перший раз на глибину 6 — 8 см, другий під кутом до першої культивації на глибину 10 — 12 см.

Боби вибагливі до удобрення, особливо органічного. Тому при розміщенні їх після гірших (стерньових) попередників або на бідних ґрунтах вносять під зяблеву оранку по 25 - 30 т/га гною або торфо-компостів, а також по 60 — 90 кг/га фосфору й калію, а на кислих ґрунтах, крім того, по 3 — 5 т/га вапна або інших вапнякових матері­алів. Під передпосівну культивацію слід внести 30 — 60 кг/га азоту, який потрібний для росту рослин на початку вегетації, поки на ко­ренях не розвинулись в достатній кількості бульбочкові бактерії.

При висіванні бобів у рядки вносять гранульований суперфос­фат, збагачений на молібден, з розрахунку 10 - 15 кг/га фосфору.

Для сівби використовують крупну й середню фракції каліброва­ного насіння із схожістю не менше 95 % і 100 %-ї чистоти. Завчасно його протруюють проти фузаріозу, бактеріозу, сірої гнилі та інших хвороб тигамом (2,8 — 4,2 кг/т), ТМТД (3,5 кг/т), а в день сівби в затін­ку обробляють ризоторфіном.

Сіють кормові боби якомога раніше широкорядним способом з шириною міжрядь 45 см, а на чистих від бур'янів ґрунтах і при за­стосуванні гербіцидів — звичайним рядковим, який більш ефектив­ний у північних зволожених районах.

Норма висіву за широкорядної сівби на Поліссі становить 450 — 500 тис. схожих насінин на гектар, у західних областях України 350 — 400 тис./га. При звичайній рядковій сівбі висівають відповідно по 600 — 700 і 400 — 500 тис./га схожих насінин. Вагові норми висіву коливаються відповідно від 100 — 150 до 200 — 250 кг/га.

Сіють боби на глибину 4 — 6 см, а на більш легких ґрунтах і в су­ху погоду 7-8 см. У суху погоду перед сівбою і після неї площу кот­кують.

Догляд і збирання. Для знищення бур'янів на 5 - 6-й день після сівби площу боронують легкими боронами, щоб не пошкодити ніж­них ростків бобів. Удруге боронують посіви у фазі 3 — 5 листків у се­редині дня, коли спаде тургор рослин. Проти бур'янів застосовують також гербіциди (прометрин 1,5 — 2,5 кг/га), обприскуючи поле до появи сходів бобів. Широкорядні посіви 2 — 3 рази розпушують у міжряддях культиваторами на глибину 4 — 6 см.

Під час догляду за посівами бобів іноді застосовують чеканку рос­лин на широкорядних посівах — скошують їх верхівки (10 — 12 см завдовжки) косарками на високому зрізі приблизно за місяць до до­стигання бобів. Це сприяє підвищенню врожайності насіння за ра­хунок більшого притоку поживних речовин до плодів і одночасно є заходом боротьби з попелицею. Останню знищують також обприску­ванням посівів метафосом (1 кг/га), фосфамідом (0,75- 1 кг/га) або карбофосом (1 - 1,2 кг/га).

Кормові боби на насіння достигають недружно. Щоб прискорити їх достигання, проводять дефоліацію рослин, обприскуючи їх за 10 — 12 днів до збирання 15 %-м розчином сульфату амонію. Після такого обприскування обпадає листя рослин і боби з насінням достигають швидше й дружніше.

Після достигання бобів у 2 — 3 нижніх ярусах рослин приступа­ють до роздільного збирання бобовими жатками. Сухі валки обмо­лочують зерновими комбайнами, які відрегульовано на частоту обер­тів барабана 400 - 500 за хвилину.

Після очищення насіння зберігають сухим (вологість не вище 15 %).

Незрілі боби для харчових цілей збирають вручну, в міру дости­гання, починаючи знизу, в 3 — 4 прийоми з проміжками 8—12 днів, що значно збільшує вихід товарної продукції.