Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

Господарське значення. Ярий ріпак має таке саме значення, як і озимий. Його вирощують на насіння, яке містить від 35 до 45 % слабо-висихаючої олії (йодне число 101), 21 — 30 % протеїну і до 17 — 18 % ву­глеводів. Олію ярого ріпаку використовують для технічних цілей (у миловарній, текстильній, лакофарбовій, металургійній та інших галузях промисловості). Через високий вміст у ній ерукової (до 35 — 40 %) і лінолевої (близько 10 — 13 %) кислот харчові якості олії дуже низькі. Олія безерукових сортів має високі смакові властивості, ши­роко використовується в харчуванні та різних галузях харчової промисловості.

Макуха ріпаку містить багато білка (до 38 - 40 %), добре збалан­сованого за олійнокислотним складом. Кількість лізину в ній дося­гає 6,1 %. Проте кормова цінність макухи низька внаслідок високого (до 6 %) вмісту шкідливих глюкозинолатів, які зумовлюють гіркий смак її і негативно впливають на роботу щитоподібної залози тва­рин (особливо свиней і птиці). Тому згодовувати її можна невелики­ми дозами після спеціальної обробки. Макуха безерукових і низько-глюкозинолатних сортів негативного впливу на організм тварин не справляє.

Зелене маса ярого ріпаку широко використовується для кормових цілей. У ній міститься 4,9 — 5,1 % білка, тобто удвічі більше, ніж у зе­леній масі кукурудзи та соняшнику. Ярий ріпак —добрий медонос.

Батьківщина ярого ріпаку — Європа. Нині він дуже поширений у Канаді, Китаї, Індії, Пакистані, де займає площу, більшу, ніж озимий ріпак.

В Україні найбільше сіють ярий ріпак у Сумській, Київській, Чер­нігівській та Житомирській областях. Урожайність насіння його ниж­ча, ніж озимого ріпаку, і становить у середньому 12 — 18 ц/га, зеленої маси 250 - 400 ц/га.

Морфобіологічні та екологічні особливості. Ярий ріпак Brassica napus oleіfera annua Metzg. — однорічна рослина з родини капустя­них (Brassicaceae) належить до того виду, що й озимий ріпак (рис. 58).

Вегетаційний період ярого ріпаку 95-110 днів. Сходи з'являю­ться на 5 — 6-й день після висівання. В перші 20 — 30 днів після схо­дів стебло росте повільно, в цей час утворюється невелика розетка листя. Цвітіння починається на 35 — 50-й день після сходів і триває 20 - 35 днів і більше.

Ярий ріпак — холодостійка росли­на, насіння його починає проростати при температурі 1-3 °С, дружні схо­ди з'являються через 5 — 7 днів (при температурі 9—12 °С). Вони витриму­ють заморозки до мінус 3 — 5 °С, дорос­лі рослини — до мінус 8 °С. Для росту вегетативної маси потрібна помірна температура (18-20 °С), під час цві­тіння та достигання насіння сприят­ливою є температура 23-25 °С. Сума середньодобових температур за веге­тацію становить 1700 - 2100 °С.

Ярий ріпак належить до вологолюб­них культур, найбільше води рослини поглинають у період бутонізації — цвітіння. Посуха в цей час призводить до зниження врожаю насіння.

До ґрунтів ярий ріпак не дуже ви­багливий, але кращі врожаї дає на чорноземних і добре підготовлених опідзолених ґрунтах. Непридатні для нього легкі піщані та солонцюваті ґрунти. Він забирає з ґрунту багато


поживних речовин, тому при внесенні добрив значно підвищує вро­жай.

Сорти ярого ріпаку, районовані в Україні, мають низький вміст ерукової кислоти і глюкозинолатів, що виражається символом 00. Вони придатні для використання на зернові й кормові цілі. Найпо­ширеніші сорти: Аріон, Ірис, Клітинний 1, Оредеш 2, Стар, Отаман, Шпат, Микитинецький та ін.

Технологія вирощування. Кращі попередники ярого ріпаку — зернові колосові по пару, злако-бобові суміші на зелений корм, зер­нові бобові, кукурудза. Не слід висівати його після рослин родини капустяних. На попереднє поле ріпак можна повертати не раніше ніж через 4-5 років.

Удобрення. Ярий ріпак чутливий до органічних і мінеральних добрив. Гній (20 - 30 т/га) краще вносити під попередню культуру чи в пар. Під оранку пару чи зябу вносять фосфорні й калійні доб­рива по 40 - 60 кг д. р. на 1 га, азотні 60 - 90 кг/га навесні під пе­редпосівну культивацію. Нарівні з повним мінеральним добривом (N60-90Р40-60К40-60) на підзолистих ґрунтах слід вносити вапно, а на лісових і піщаних — сірку.

Обробіток ґрунту. Система основного обробітку ґрунту під ярий ріпак аналогічна тій, яку застосовують у відповідній ґрунтово-кліматичній зоні під ранні ярові культури. Після збирання попередни­ка (колосових хлібів) ґрунт лущать, потім орють на глибину 20 — 22 см, а на засмічених багаторічними бур'янами полях здійснюють систе­му посиленого зяблевого обробітку з використанням гербіциду 2,4Д і глибоку оранку (25 — 30 см і більше), залежно від товщини гумусо­вого шару. Для накопичення вологи взимку проводять снігозатри­мання. При поверхневому чи плоскорізному основному обробітку ґрунту із залишенням на зиму стерні навесні обов'язково застосову­ють гербіциди.

Навесні при фізичному достиганні ґрунту на зораних полях зяб боронують у два сліди зубовими боронами, а на полях з поверхне­вим чи плоскорізним обробітком — голчастими боронами типу БИГ-3. Щоб сівба була високоякісною, дуже важливо вирівняти й добре розробити поверхню поля. Ефективне при цьому використання ком­бінованих агрегатів, які одночасно розпушують, вирівнюють і кот­кують ґрунт. Для передпосівної культивації культиватори обладну­ють плоскорізальними робочими органами, боронами та шлейфами. Глибина передпосівної культивації 5 — 6 см.

Під передпосівну культивацію, а краще одночасно з нею вносять азотні добрива (N60-90), а також гербіцид трефлан (0,8 - 1 кг/га д. р.).

Сівба. Висівати треба високоякісне насіння із схожістю не нижче 80 - 85 %. Перед сівбою насіння протруюють 80 %-м ТМТД (4-6 кг/т) або 65 %-м фентіурамом (3 кг/т).

Ярий ріпак висівають рано, одночасно із сівбою ярих колосових культур. Запізнення з висіванням на 5 — 10 днів проти оптимально­го строку призводить до зниження врожаю насіння на 25 — 50 %.

Сіють ріпак звичайним рядковим і широкорядним способами з міжряддям 45 см. Норма висіву насіння 9—12 кг, при широкоряд­ному способі 6 — 8 кг/га. Глибина висівання 3 — 5 см. Після сівби по­ле коткують кільчастими котками.

Догляд за посівами. Для знищення бур'янів проводять борону­вання по сходах ріпаку зубовими боронами у фазі 4-5 справжніх листків у другій половині дня, коли тургор рослин значно менший і вони менше пошкоджуються.

На широкорядних посівах проводять 2 — 3 розпушування на гли­бину 5 — 6 см, застосовуючи пристосування для охорони рослин від присипання ґрунтом.

Протягом усього періоду вегетації ярий ріпак пошкоджується ба­гатьма шкідниками: хрестоцвіті блішки, ріпаковий трач, ріпаковий листогриз, квіткоїд та ін. З грибних захворювань ріпак часто уражу­ється іржею і попелюхою. Боротьбу з цими шкідниками і хворобами проводять так само, як і на озимому ріпаку.

Збирання. Ярий ріпак збирають так само, як і озимий. Застосо­вують два способи збирання — пряме комбайнування і двофазний. Використовують зернові жатки та переобладнані зернові комбайни.