2.3.8. КОРМОВІ КОРЕНЕПЛОДИ

Господарське значення. Кормові коренеплоди дають високий ви­хід кормових одиниць з 1 га посівної площі. Наприклад, кормові буряки при врожаї коренеплодів 800 ц/га і гички 150 ц/га дають 120 - 130 корм. од., а кормова бруква при врожаї коренеплодів 600 ц/га і гички 150 — 160 ц/га — 90 — 110 ц/га корм. од.

В Українському інституті зрошуваного землеробства урожай кормових буряків у середньому за 10 років становив 995 ц/га, а мак­симальний — 1646 ц/га.

До основних коренеплодів належать: кормові буряки з родини лободових (Chenopodiaceae), морква з родини зонтичних селерових (Umbeliferae), бруква і турнепс з родини капустяних (Brassicaceae). Кормові коренеплоди є насамперед важливим джерелом легкопере-травних вуглеводів, вміст яких становить у коренеплодах кормових буряків, моркви та брукви близько 9 %, турнепсу — до 7 %, а коефі­цієнт перетравності досягає 96 — 98 %. Вміст протеїну в коренеплодах невеликий — близько 1,1 — 1,5 %, але він має багатий амінокислот­ний склад і відзначається доброю перетравністю (70 — 80 %). Ціну­ються коренеплоди і за значний вміст мінеральних речовин (у серед­ньому 1 - 1,5 %), особливо кальцію і фосфору.

Кормові коренеплоди є джерелом багатьох вітамінів. Особливо багата на них морква, в коренеплодах якої виявлено майже всі ві­домі нині вітаміни.

Цінним побічним кормом для тварин є гичка коренеплодів. При врожаї коренеплодів 500 — 600 ц/га господарства отримують за ра­хунок гички додатково 20 — 25 ц/га корм. од., що прирівнюється до збору середнього врожаю однорічних трав і практично без додатко­вих затрат.

Згодовують коренеплоди тваринам звичайно у свіжому, рідше — в засилосованому вигляді. З листя виготовляють також трав'яне борошно, яке містить 13 — 19 % протеїну і 54 — 62 % вуглеводів. Але за існуючих технологій сушіння такий корм дорогий, оскільки по­трібно багато пального.

Коренеплоди мають важливе агротехнічне значення. Вони є доб­рим попередником у сівозміні для наступних культур.

Райони вирощування. Кормові буряки в Україні і країнах СНД вирощують скрізь, але особливо поширені вони в Центрально-Чор-ноземній зоні і в південних районах Нечорноземної зони. Моркву також вирощують майже на всій території СНД.

Бруква і турнепс, як вологолюбні й маловибагливі до тепла, най­більш поширені в Нечорноземній зоні.

Морфобіологічні та екологічні особливості. Серед коренеплодів найбільш чутливими до холоду є кормові буряки, сходи їх нерідко ги­нуть навіть при невеликих весняних заморозках (мінус 3 — 5 °С). Насін­ня проростає при температурі близько 3 °С, але дружні сходи з'являються лише при 12 — 15 °С. Найкраще розвиваються в умовах теплого сонячного літа з достатньою кількістю опадів (близько 500 мм за рік). Особливо вибагливі до вологи в період проростання насіння, яке поглинає при набуханні 120 — 160 % води від своєї маси, та в критичний період розвитку в липні—серпні.

Морква краще, ніж буряки, витримує заморозки. Насіння її про­ростає при температурі 2 — 4 °С, сходи витримують заморозки до мі­нус 4 °С. Вона добре витримує також підвищені літні температури, порівняно посухостійка, але добре реагує на поливи. Не витримує великих опадів наприкінці літа, бо її коренеплоди при цьому роз­тріскуються і погано зберігаються.

Бруква й турнепс краще за інші коренеплоди витримують сильні осінні заморозки; їх корені й листя гинуть тільки при мінус 8 - 9 °С. Насіння їх проростає при 2-3 °С, сходи стійкі проти моро­зів до мінус 4—5 °С. Бруква й турнепс добре ростуть і розвиваються в прохолодне літо з туманами, росами та частими дощами. Турнепс часто висівають як післяжнивну культуру.

Гібридна бруква (куузику) —нова кормова культура з родини хрестоцвітих (капустяних), виведена в Естонському інституті земле­робства і меліорації схрещуванням брукви з кормовою капустою. Має добрі кормові якості: в 100 кг коренеплодів міститься 8,1 — 10,9 корм. од. і 1,1-1,3 г перетравного протеїну. Особливо цінна для дійних корів і молодняку великої рогатої худоби. Високоврожай­на — може давати по 800 - 1000 ц/га коренеплодів і 200 ц/га гички.

Куузику — вологолюбна й холодостійка рослина, невибаглива до ґрунтів, але добре реагує на внесення органічних і мінеральних доб­рив. Вирощують куузику розсадним способом і насінням. Розсаду вирощують на грядках, у теплицях. Висаджують її звичайно з між­ряддям 60 см і відстанню між рослинами 35 — 40 см, що забезпечує густоту посівів 45 — 59 тис./га. При розсадному способі можна виро­щувати куузику як післяукісну культуру.

Сіють куузику рано навесні широкорядним способом з шириною міжрядь 60 см. Норма висіву насіння близько 1 кг/га.

Догляд за посівами куузику такий самий, як і за посівами зви­чайної брукви. Збирають куузику звичайно в жовтні. Зберігають коренеплоди в буртах, траншеях.

Коренеплоди дають високі врожаї тільки тоді, коли в ґрунті міс­титься достатня кількість азоту, фосфору, калію, кальцію і магнію.

Найбільш вибагливі до родючості ґрунту кормові буряки, потім брук­ва, морква і найменш вибагливий турнепс.

Кормові коренеплоди — дворічні рослини: в перший рік утворю­ють соковитий коренеплід і розетку листків, у другий — із висадже­ного коренеплоду утворюються листки, стебла, квітки, плоди й на­сіння. Можливі відхилення від нормального циклу розвитку: в хо­лодну весну при відносно довгому світловому дні, особливо в ранні строки сівби, рослини вже в перший рік можуть утворювати квітко­носні пагони (їх називають «цвітушними», або «цвітухою»); за під­вищених температур і відносно короткого світлового дня (особливо при ранньому збиранні й осінньому підсиханні маточників, при зберіганні їх в умовах високих температур і весняному підв'ялю­ванні) рослини і на другий рік не утворюють квітконосних пагонів, а тільки розвивають листки (так звані «упрямці»). І перше, і друге явища небажані для виробництва.

Всі коренеплідні є перехреснозапильними рослинами.

Тривалість вегетаційного періоду в перший рік життя: кормових бу­ряків 120 — 140 днів, моркви — від 80 — 100 ранніх сортів до 120 — 140 пізніх; брукви 110 — 140 днів; турнепсу — від 80 до 120 днів.

В Україні районовано сорти: кормового буряку Аміго, Барбара, Болеро, Енкендорфський жовтий, Тімірязєвський 87, Переможець, Полтавський білий, Полтавській 71, Львівський жовтий, Київський, Уманський напівцукровий; кормової моркви — Бірючекутська 4145, Шантене Сквирська, Шантене 2461, Вітамінна 6; кормової брукви — Куузіку; турнепсу — Волинський ранній круглий.

Технологія вирощування. Вирощують кормові коренеплоди як у польових, кормових, так і в овочевих сівозмінах. Залежно від цього підбирають попередники. Так, при вирощуванні буряків у польових і кормових сівозмінах їх потрібно розміщувати передусім після удо­бреної озимини, зернобобових, однорічних трав на сіно або зелений корм, ранніх силосних культур; в овочевих сівозмінах — після бобо­вих культур, помідорів, огірків, капусти.

Кращими попередниками для моркви в польових сівозмінах є озимі й зернобобові культури, рання картопля; в кормових — озимі на зелений корм, кукурудза на зелений корм і силос; в овочевих — бобові, рання капуста, огірки, цибуля, помідори; для брукви й тур­непсу в польових і кормових сівозмінах — озимі й зернобобові куль­тури, буряки; в овочевих — цибуля, помідори, огірки.

Обробіток ґрунту. При розміщенні коренеплодів після овочевих або пізніх силосних та інших сільськогосподарських культур ґрунт відразу після їх збирання орють без попереднього лущення. Після зернових, зернобобових культур і трав проводять лущення на пло­щах з однорічними бур'янами на глибину 6 — 8 см. При наявності пирію поле двічі дискують на глибину 10 — 12 см. На площах, засмі­чених осотом, проводять дискування на глибину 6 см з наступним лущенням лемішними плугами на глибину 10 — 12 см. Хороший ре­зультат дає напівпаровий обробіток ґрунту після стерньових попе­редників, який передбачає дискування стерні на глибину 6 — 8 см, оранку — на 28 — 30 см, дискування зябу на глибину 7 — 9 см і його культивацію — на 10 — 12 см. Під усі коренеплоди потрібно прово­дити глибоку ранню зяблеву оранку з передплужниками на глиби­ну 30 — 32 см, а на ґрунтах з неглибоким орним шаром — на його повну глибину. Навесні проводять закриття вологи та культивацію на глибину 6 — 8 см з одночасним внесенням гербіцидів у ґрунт (тр их лор ацетат натрію або дихлоральсечовину — по 4 — 6 кг/га, еп-там 2-3 кг/га).

Перед сівбою ґрунт коткують.

Удобрення. При вирощуванні коренеплодів після неудобрених попередників потрібно внести гній: під буряки, брукву, турнепс 20 — 30 т/га — на чорноземах, сірих та темно-сірих опідзолених ґрунтах, 30 — 40 т/га — на світло-сірих та підзолистих ґрунтах. Під корене­плоди вносять також мінеральні добрива: азотні 40 - 60 кг/га, фос­форні 60 — 120 кг/га, калійні 60 — 120 кг/га. Понад 1/2 або 2/3 части­ни мінеральних добрив, переважно фосфорних і калійних, вносять під зяб і таку саму кількість азотних — під весняну культивацію, Р10 — в рядки, решту РК — в підживлення (після проріджування рослин). Високі дози азотних добрив недоцільні, особливо від кор­мові буряки, оскільки в коренеплодах накопичуються нітрати, що може спричинити отруєння тварин. Під коренеплоди вносять також мікроелементи (мідь, бор, марганець та ін.). Кислі ґрунти вапнують.

Сівба. Перед сівбою насіння коренеплодів калібрують, обігріва­ють, протруюють та ін. Калібрування потрібне для того, щоб віді­брати для сівби більш крупні фракції посівного матеріалу: 3,5 - 4,5 і 4,5 — 5,5 мм кормових буряків і 1,5 — 2,0 мм і більше 2 мм моркви. Для підвищення енергії проростання насіння коренеплодів піддають повітряно-тепловій обробці, витримуючи його на відкритому повітрі 3 — 5 днів, під навісом 5 — 7, у сховищі 10 — 15 днів. За 2 — 3 дні до сівби його протруюють гранозаном (3 — 4 кг/т) або ТМТД (4 — 6 кг/т). В найраніші весняні строки висівають моркву, турнепс і брукву, а кормові буряки — дещо пізніше, при прогріванні ґрунту до 6 - 7 °С. Турнепс можна вирощувати також як післяукісну культуру, висіва­ючи наприкінці травня.

Кормові буряки сіють з міжряддям 45 — 60 см, брукву й турнепс 60 см; моркву — стрічковим способом з відстанню між рядками в стрічці 15 см і між стрічками 45 см, смуговим із смугами до 20 см і відстанню між смугами 45 — 60 см, а на торфових ґрунтах — зви­чайним рядковим способом.

Норма висіву кормових буряків 16 — 20 кг/га а при висіванні пунктирними сівалками 8—12 кг/га; моркви при широкорядній сів­бі 4,5 кг/га, стрічковій 6 кг/га, широкосмуговій 6 — 8 кг/га, суцільній

рядковій 10 кг/га. При сівбі моркви під зиму норми висіву збільшу­ють на 25 — 30 %, брукви — на 2 — 3 кг/га, турнепсу — на 3 — 4 кг/га, а при повторній культурі — на 15 — 20 % і більше.

Глибина загортання насіння: кормових буряків 3 — 4 см, на важ­ких ґрунтах 2 — 3 см; моркви — відповідно 2,5 — 3 і 1,5 — 2 см; брукви й турнепсу — близько 2 см.

Догляд. Першим прийомом догляду за коренеплодами є післяпо-сівне коткування. Через 4 — 6 днів після сівби проводять досходове боронування, під час якого на посівах моркви вносять гербіциди (прометрин 1,5 — 2,5 кг/га, лінурон 1,5 — 3 кг/га). Важливим агротех­нічним прийомом з догляду за посівами є їх проріджування. Мета його — зберегти на час збирання оптимальну густоту рослин на площі. Для кормових буряків вона має становити в районах недо­статнього зволоження 45 — 50 тис./га, достатнього зволоження — 60 - 80 тис./га, а при високих дозах NРК — 80 — 100 тис./га; для морк­ви — при широкорядній і стрічковій сівбі 300 — 350 тис./га, широко­смуговій до 700 тис./га; брукви — від 45 до 50 тис./га; турнепсу — 80 - 100 тис./га.

Кормові буряки проріджують букетуванням за схемами 30 х 25 або 27 х 18 см; брукву й турнепс — за схемою 27 х 18 см. При розби­ранні букетів залишають у кожному по 2 — 3 рослини Останнім ча­сом частіше застосовують для проріджування рослин вздовжрядні проріджувачі (УСМП-5,4А) або звичайне боронування.

Проріджують посіви кормових буряків у фазі першої пари справж­ніх листків; брукву й турнепс — у фазі 2 — 3, а моркву 4—5 листків. Відразу після проріджування посіви підживлюють мінеральними добривами (N15Р20К20) і розпушують ґрунт у міжряддях, одночасно заробляючи добрива на глибину 10 - 12 см. Дальший догляд за по­сівами полягає в 1 — 2 розпушуваннях міжрядь, боротьбі з шкідни­ками та хворобами коренеплодів.

Збирання. Збирають коренеплоди у фазі технічної стиглості, ви­користовуючи переобладнані картопле- і бурякокомбайни, різні ко­пачі та спеціальні копачі для викопування коренеплодів (ККГ-1,4).

Зберігають коренеплоди поблизу тваринницьких ферм у тран­шеях, буртах, спеціальних сховищах. Температура в період збері­гання 0 - 2 °С.

Вирощування коренеплодів в повторних посівах. Як післяукісні й післяжнивні культури вирощують кормові буряки, моркву й тур­непс. Кращими попередниками для них є озимі культури або вико-вівсяна суміш на зелений корм, рання картопля, рання капуста, озимий ячмінь, після збирання яких залишається 140 — 150 (в післяукісний період) або 95—110 днів (післяжнивний період), сприятливих для росту рослин.

Під повторні посіви ґрунт починають готувати відразу після зби­рання попередника. Після зернових проводять лущення стерні на глибину 5 — 6 см і звичайну оранку на глибину 18 — 20 см лущиль­никами в агрегаті з котками й боронами, після картоплі проводять тільки оранку. Під оранку вносять повні мінеральні добрива в дозі 60 - 90 кг/га азоту, фосфору й калію. Сіють такими самими способа­ми, що й навесні, збільшуючи норми висіву на 20 — 30, а в посушли­ві роки на 50 — 80 %. Глибина загортання насіння 3 — 4 см. Після сівби площу коткують. Догляд за літніми посівами такий самий, як і за весняними.

При вирощуванні коренеплодів на зрошуваних землях застосо­вують більш високі норми мінеральних добрив — до 90 — 120 кг/га, проводять вологозарядкові поливи (600 — 700 м3 води на 1 га) та 2 — 3 вегетаційні поливи (по 400 — 500 м3 води на 1 га). У деяких госпо­дарствах вирощують моркву як підпокривну культуру, підсіваючи її під озимі або ярі культури.

Культура маточних посівів і висадків. Технологія вирощування маточних посівів коренеплодів (включаючи і цукрові буряки) відрі­зняється від звичайної (на корм і технічні потреби) такими основ­ними прийомами:

1.  Кормові та цукрові буряки, брукву й турнепс вирощують із
значно більшою густотою стояння рослин (буряки 200 і більше тис./га,
бруква й турнепс — по 140 — 160 тис./га).

2.  Збирають маточники до заморозків: першими — буряки, потім
моркву й турнепс і наприкінці — брукву.

Перед закладанням на зберігання коренеплоди сортують, відби­раючи кормові буряки масою від 300 до 800 г, цукрові 150- 500 г, моркву 150 - 200 г, брукву й турнепс 200 - 400 г.

Зберігають маточні коренеплоди в траншеях, буртах, спеціаль­них сховищах при температурі 0 — 2 °С.

Висаджують коренеплоди рано навесні. Кращими попередника­ми їх є удобрені органічними добривами озимі культури, кукурудза на силос, зернобобові, картопля, а в овочевих сівозмінах — огірки, помідори, баштанні культури. Зяблеву оранку під насінники прово­дять на глибину 30 — 32 см. Зважаючи на короткий вегетаційний період насінників, їх слід вирощувати на більш високому фоні орга­нічних і мінеральних добрив.

Перед садінням поле боронують в один—два сліди, потім легкі ґрунти культивують на глибину 8—10 см, більш важкі на 16 — 18 см, а на дуже важких запливаючих ґрунтах проводять глибоке роз­пушування (до 25 — 28 см) плоскорізами або безвідвальними плугами.

Садять коренеплоди висадко-садильними машинами ВПГ-4, Bill-41, ВПУ-4 з площею живлення: для буряків 70 х 70 або 70 х 35 см, моркви й турнепсу 70 х 35, брукви 70 х 70 або 70 х 35 см.

При ручному садінні можуть бути інші схеми розміщення. На­приклад, для моркви — 70 х 25, 60 х 26, турнепсу — 40 х 40, 45 х 45, брукви — 60 х 60 см.

Після садіння при розкриванні розеток коренеплодів поле боро­нують і при потребі підсаджують витягнуті на поверхню коренепло­ди. Через кілька днів починають міжрядні розпушування. На на­сінниках кормових буряків пінцирують стебла, а в моркви — зонти­ки. Для цього тепер широко використовують хімічні реактиви, на­приклад, гідразид малеїнової кислоти (ГМК) 0,1 — 0,2 кг/га. Для прискорення передзбирального підсушування насінників кормових буряків застосовують також десиканти — сульфат міді (23,6 кг/га), хлорид натрію (58,8 кг/га).

Час збирання насінників встановлюють за такими зовнішніми ознаками: у буряків буріють клубочки на нижніх гілках, а рослини жовтіють; у моркви буріють зонтики і загинаються всередину; у брук­ви й турнепсу жовтіють стручки, насіння стає світло-коричневим.

Скошують висадки жатками (ЖУС-4,2, ЖУС-3,5 та ін.) і після їх підсихання обмолочують комбайнами.

Після обмолоту насіння очищають, сортують, підсушують і збері­гають при вологості 13 %.

Безвідсадковий спосіб вирощування буряків. Цей спосіб вирощу­вання насіння буряків доцільно використовувати в південних зонах України, в Закарпатті, де зими м'які і рослини успішно перезимо­вують. Суть його полягає в тому, що вирощені в перший рік корене­плоди не викопують для спеціального зберігання, а залишають зи­мувати в ґрунті. Навесні наступного року рослини відновлюють ве­гетацію і формують квітконосні пагони й насіння.

Особливості технології безвідсадкового способу вирощування на­сіння буряків полягають у тому, що в перший рік необхідно вирос­тити маточні коренеплоди обмеженої середньої маси (50 — 70 г) і ксероморфної структури, що забезпечує їх успішну перезимівлю. Для цьго під основний обробіток ґрунту вносять фосфорно-калійні добрива в дозі Р40К30, під час сівби — Р10. Буряки сіють у червні в чистих посівах або під покривом інших культур. Норму висіву збіль­шують до 8—10 кг/га з тим, щоб при формуванні густоти стояння рослин мати змогу залишати в рядку 8—12 шт. Спосіб сівби — ши­рокорядний з шириною міжрядь 60 — 70 см. На півдні проводять 1 — 2 поливи нормою 350 — 400 м3 води на гектар. Восени скошують ба­дилля на висоті зрізу 8—10 см, а коренеплоди присипають соломою або землею за допомогою підгортачів і залишають на зиму.

Навесні наступного року після доспівання ґрунту коренеплоди на плантації розкривають, формують густоту стояння, дають піджив­лення (N30-40), поливають 1 — 2 рази нормою 350 — 400 м3/га.

Збирають насіння двофазним способом. Скошувати квітконоси починають при побурінні 70 — 80 % плодів, обмолочують через 8—10 днів.

Біоенергетична ефективність вирощування коренеплодів. При вирощуванні кормових коренеплодів так само, як і цукрових буряків, витрачається багато сукупної енергії. Якщо кормові коренепло­ди вирощують за звичайними технологіями із застосуванням пести­цидів, ручної праці на доочищення тощо, витрати сукупної енергії становлять 70 000 — 90 000 МДж/га, а якщо за інтенсивними еколо­гічно чистими енергозберігаючими технологіями — 42 000 — 44 000 МДж/га. У Лісостепу й на Поліссі при врожайності корене­плодів 700 — 900 ц/га без зрошення показники біоенергетичної ефек­тивності збільшуються в 1,2-2 рази — до 4 - 4,5 і 3,4 - 4 ОЕ. У гос­подарствах, де спеціально вирощують моркву, брукву, турнепс на значних площах, витрати сукупної енергії дещо нижчі, особливо при вирощуванні брукви й турнепсу, але через їх меншу врожай­ність (350 - 400 ц/га моркви і 450 - 600 ц/га брукви і турнепсу) біо­енергетична ефективність вирощування їх майже така сама, як і кормових буряків.