Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

4.1. Суть фінансової політики, її мета і задачі

Політика - це сфера людської діяльності, форма суспільної життєдіяльності. Вона виникла в наслідок необхідності узгоджувати, підпорядковувати приватні, часткові (групові) інтереси більш загальному інтересу - суспільному. Поняття "фінансова політика" поєднує в собі категорії фінансів і політики. В останні роки проблемі визначеності фінансової політики надається важливе значення, приділяється велика увага з боку держави та підприємств, присвячується значна кількість публікацій. Але єдиної думки щодо теоретичного аспекту цього питання сьогодні не існує. Так, відомі західні економісти не дають чіткого визначення фінансової політики. Наприклад, Стенлі Фішер, Рудігер Дорнбуш, Річард Шмалензі та інші не виділяють фінансову політику як самостійне поняття, а ототожнюють її з фіскальною політикою. Кемпбел Р. Макконнел і Стенлі Л. Брю поєднують поняття фінансово-бюджетної і фіскшіьної політики. Шарль Бланкарт виходячи з розуміння політики, як правил прийняття рішень, шо визначають результат раціональних дій індивіда, визначає фінансову політику як правила прийняття рішень продуктивною державою. ї підкреслює, що обсяг державної діяльності залежить від правил прийняття рішень.
      Більш структуризоване визначення фінансової політики дають марксисти, а саме: фінансова політика-це сукупність державних заходів по стабілізації фінансових ресурсів, їх розподілу та використанню для здійснення державою своїх функцій. При цьому її. соціальна направленість і ефективність впливу на розвиток виробничих сил залежить від:
дії об'єктивних законів економічного розвитку;
суспільно-політичної будови країни

      Радянські вчені-економісти (Левчук І.В., Лавров В.В. та інші) підкреслювали. що фінансова політика створює правильне співвідношення між нейтралізованим і демократичним розподілом і використанням фінансових ресурсів. Шереметьєв М.К. у своїй роботі "Фінанси СРСР" визначає фінансову політику з двох позицій:
як основний напрямок діяльності держави у сфері використання фінансів;
як результат фінансових процесів, що відбуваються в середині країни

      Існує ще багато інших і схожих думок, але в цілому радянські економісти визначали фінансову політику як спосіб перерозподілу фінансових ресурсів через формування і використання фондів з метою створення умов для збільшення натуральної і грошової бази народного господарства.
      Вітчизняні економісти також не мають єдиної думки, щодо визначення фінансової політики як категорії. Так, український вчений-фінансист М.І. Мітіліно в праці "Основи фінансової науки" проводить думку про те, що між державою та її громадянами відбувається угода, в якій держава задовольняє певні потреби громадян, а останні сплачують за це певну суму грошей у формі податків. І порядок дії цієї угоди здійснюється за певними правилами, що встановлюються державою і проводяться за допомогою фінансової політики. Політичний і фінансово-економічний словник О. Сліпушко характеризує фінансову політику як систему заходів у сфері фінансів з метою цілеспрямованого впливу держави на розвиток фінансово-кредитної системи і національної економіки загалом. О.Д. Василик в навчальному посібнику "Державні фінанси України" дає наступне визначення фінансової політики - "це сукупність заходів держави з організації та використання фінансів для забезпечення економічного і соціального її розвитку". Опарін В.М. в навчальному посібнику "Фінанси (загальна теорія)" з теоретичної точки зору не розглядає окремо поняття фінансової політики, а в контексті моделей фінансових відносин у суспільстві, підкреслюючи, що в основі моделі розподілу і перерозподілу ВВП виступає роль і місце в ній держави. Тобто розподіл і перерозподіл відбувається не тільки на рівні держави, а й охоплює всі сфери суспільства, але при приоритетній ролі держави.
Слід відмітити, що в сучасних умовах поняття фінансові політики пов'язується не тільки зі сферою держави, а й з окремим галузями економіки, з підприємницькими структурами, з рештою -населенням, в залежності від рівня задач, які вирішує фінансова політика. В найбільш загальному вигляді можна дати таке визначення фінансової політики - це спосіб організації і використання фінансових відносин. При чому, фінансову політику доцільно розглядати н; слідуючи рівнях:
світовому;
макроекономічному;
мікроекономічному.

      Кожному рівню фінансової політики відповідає своя мета. Так, на макроекономічному рівні мета фінансової політики полягає в оптимальному розподілі і перерозподілі валового внутрішнього продукту між галузями народного господарства, соціальними групами населення, територіями. На мікроекономічному рівні - в оптимальному розподілі і перерозподілі грошових коштів і фінансових ресурсів. Задачі фінансової політики залежать в першу чергу:
на світовому рівні - від фінансових, економічних та політичних процесів, що відбуваються у світі;
на макроекономічному рівні - від функцій та природи держави;
на мікроекономічному - від мети функціонування та форми власності підприємства.

      На цій основі до задач макроекономічного рівня можна віднести:
підвищення обсягів й- ефективності використання фінансових ресурсів - відмова від рішення цієї задачі може призвести до розпорошення коштів, скорочення джерел задоволення постійно зростаючих економічних і соціальних потреб суспільства;
оздоровлення і структурна перебудова економіки - рішення цієї задачі дозволить підвищити в загальному обсязі виробництва питому вагу галузей другої групи, зменшити витрати на виробництво продукції, впорядкувати грошовий обіг;
досягнення більш високого рівня життя населення на основі розвитку галузей промисловості й сільського господарства-соціальна направленість фінансової політики свідчить про те, що рівень життя населення виступає показником, який визначає розвиток виробництва, напрямки і структуру використання фінансових ресурсів.

      Деякі вчені та практики визначають також інші задачі проведення фінансової політики, такі як: зниження темпів інфляції, зменшення впливу економічних циклів (особливо на спаді), інші. Але, легко побачити, що ці задачі є похідними від стратегічної мети фінансової політики - забезпечення високого рівня добробуту всього населення. До задач фінансової політики мікроекономічного рівня можна віднести:
максимізація прибутку підприємства;
оптимізація структури капіталу підприємства і забезпечення його фінансової стійкості;
досягнення прозорого фінансово-економічного стану підприємства для власників, інвесторів, кредиторів;
забезпечення інвестиційної привабливості підприємства;
створення ефективного механізму управління підприємством;
використання підприємством ринкового механізму в залученні фінансових ресурсів.

      Природно, що реалізація фінансової політики повинна відповідати меті, відбувається в її конкретному механізмі функціонування і базується на певних принципах, адекватних економічному стану держави, підприємства.