Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

4.3.1. Депозитні (вкладні) операції комерційних банків, їх види та характеристика

Вклад це грошові кошти у готівковій або безготівковій формі, у національній або іноземній валюті, що передані банку власниками, або третьою особою за дорученням та за рахунок власника для зберігання на певних умовах. Вкладні операції є основним джерелом формування залучених банківських ресурсів.

Банки залучають вільні грошові кошти шляхом виконання депозитних операцій, у процесі яких використовуються різні види банківських рахунків. Депозити бувають до запитання і строкові. Депозити до запитання розміщуються у банку на поточному рахунку клієнта. Вони використовуються власниками для здійснення поточних розрахунків з їх господарськими партнерами. За вимогою клієнта кошти з його поточного рахунка у будь-який час можуть вилучатися шляхом видачі готівки, виконання платіжного доручення, оплати чеків або векселів.

Принципи організації депозитних операцій:

-         депозитні операції здійснюються таким чином, щоб сприяти отриманню
банківського прибутку або створювати умови для отримання прибутку в
майбутньому;

-         у процесі організації забезпечується різноманітність суб'єктів депозитних
операцій та поєднання різних форм депозитів;

-         у процесі здійснення банківських операцій забезпечується взаємозв'язок і
взаємоузгодження   між   депозитними   і   кредитними   операціями   за
термінами і сумами;

-         особлива увага в процесі організації депозитних операцій приділяється
строковим депозитам, які сприяють підтримці ліквідності балансу банку;

-         у   процесі   організації   депозитних   операцій   з   метою   забезпечення
ліквідності   діяльності   банку  щодо  залучених  коштів  юридичних  та
фізичних   осіб   формуються   обов'язкові   резерви   згідно   з   чинним
законодавством   (банки  прагнуть,   щоб  резерви  вільних  коштів   були
мінімальними);

-         прагнення розширення спектра банківських послуг, підвищення якості й
культури обслуговування клієнтів, що має сприяти залученню депозитів.

У банківській практиці депозити класифікують:

1.  За категоріями депонентів:

-         депозити суб'єктів господарської діяльності;

-         депозити фізичних осіб;

-         депозити банків.

2. За способом оформлення:

-         іменні депозити;

-         депозити на пред'явника.

3. За строками використання:

-         депозити до запитання;

-         депозити на визначений термін (строкові);

-         ощадні вклади.

Депозити за своїм економічним значенням можуть бути як пасивними, так і активними.

Активні депозити - розміщення банківських коштів на вклади в інші банки. Депозитні операції можуть бути активними лише на міжбанківському кредитному ринку.

Пасивні депозити - це кошти, залучені банком.

У зв'язку з тим, що склад юридичних осіб неоднорідний, вклади також можна класифікувати залежно від форми організації, суб'єкта економічних відносин, форми власності, характеру інвестицій та інших ознак.

Вклади до запитання призначені для здійснення поточних розрахунків, розміщуються у комерційних банках на поточних та контокорентних рахунках і можуть бути у будь-який час частково або повністю поповнені або використані.

При відкритті поточних рахунків за вкладами до запитання юридичні особи укладають із банком спеціальну угоду, а фізичним особам відкривається та ведеться ощадна книжка.

У більшості банків вклади до запитання становлять найбільшу частку в структурі залучених коштів. Це найбільш дешеве джерело банківських ресурсів. Власник рахунку може в будь-який момент вилучити кошти, тому банк повинен мати завжди високоліквідні активи за рахунок зменшення частки менш ліквідних, але таких, що дають високі доходи. Тому на залишок коштів на рахунках до запитання виплачуються низькі відсотки.

Вклади до запитання є нестабільними, що обмежує можливість їх використання банком для позикових та інвестиційних операцій. В умовах відсутності (як правило) плати за депозити до запитання банки намагаються залучити клієнтів і стимулювати приріст поточних внесків за рахунок надання їм додаткових послуг та підвищення якості обслуговування. Це, зокрема, кредитування з поточного рахунка, пільги вкладникам в одержанні кредиту, використання зручних для клієнта форм розрахунків,застосування кредитних карток, чеків, розрахунково-консультативне обслуговування тощо. До вкладів до запитання належать також кредитові залишки за контокорентним рахунком або поточним рахунком з овердрафтом. Для покриття операційних витрат, пов'язаних з веденням поточних рахунків, банк стягує з клієнта комісійну винагороду. Комісія може утримуватися завдяки депозитному відсотку. Деякі

банки не стягують комісії за ведення поточних рахунків за умови зберігання на них стабільного залишку, не нижчого від встановленого рівня.

Незважаючи на високу мобільність коштів на рахунках до запитання, є можливість визначити їх мінімальний нерухомий залишок і використати його як стабільний позичковий ресурс.

Банки зацікавлені у вкладах до запитання з двох причин:

-         клієнти мають залишки грошей на рахунку і виникає можливість для
банку використовувати ці залишки для короткострокового кредитування і
отримання доходу;

-         банк має можливість надати клієнту повний спектр банківських операцій
та послуг.

Строкові вклади - це грошові кошти, розміщені у банку на суворо обумовлений термін не менше від одного місяця і можуть бути знятими після закінчення цього терміну або після попереднього повідомлення банку. Вилучення строкових вкладів відбувається шляхом переказування грошей на розрахунковий (поточний) рахунок або готівкою з каси банку. Строкові вклади є для банків кращим видом депозитів, оскільки вони стабільні і зручні в банківському плануванні. За ними сплачується високий депозитний відсоток, рівень якого диференціюється залежно від терміну, виду внеску, періоду повідомлення про вилучення, загальної динаміки ставок грошового ринку та інших умов. Строкові вклади є джерелом одержання прибутків їх власниками, вони оформляються угодою між вкладником і банком. Строкові вклади не використовуються для здійснення поточних платежів. Якщо вкладник бажає змінити суму внеску - зменшити або збільшити, то він може розірвати депозитну угоду і переоформити свій строковий вклад на нових умовах. При достроковому вилученні коштів з такого депозиту власник, як правило, позбавляється передбачених угодою відсотків. У цьому випадку відсотки знижуються до рівня, передбаченого за вкладами до запитання. До строкових вкладів належать:

-         депозитні рахунки юридичних осіб;

-         рахунки з обліку ощадних (депозитних) сертифікатів;

-         строкові і цільові рахунки фізичних осіб;

-         рахунки зі збереження бюджетних коштів або коштів з фінансування
капітальних вкладень на відповідний термін, у визначений період.

За термінами строкові вклади поділяються на:

-         депозити терміном до 1 місяця;

-         депозити терміном від 1 до 3 місяців;

-         депозити терміном від 3 до 6 місяців;

-         депозити терміном від 6 до 12 місяців;

-         депозити терміном більше 1 року;

-         депозитні сертифікати.

Якщо вкладник продовжує зберігати гроші на депозитному рахунку після обумовленого терміну, він може розпоряджатися ним як поточним рахунком.

Перевагою строкових депозитних рахунків для клієнтів є отримання високого процента, а для банку - можливість використання прогнозованих ресурсів для кредитування.

Недоліком строкових депозитів для клієнтів є низька ліквідність їх і неможливість використання для розрахункових і поточних платежів, а також для отримання готівки.

Вклади коштів юридичних і фізичних осіб на депозитний рахунок банком оформляються шляхом:

-         відкриття   строкового   депозитного   рахунку   з   укладанням   договору
банківського вкладу (видачею ощадної книжки);

-         видачі ощадного (депозитного) сертифіката.

Власник коштів замість відкриття депозитного рахунку може придбати ощадний (депозитний) сертифікат банківської установи на умовах, передбачених правилами їх випуску та іншими правилами.

Ощадні вклади призначені для нагромадження або розміщення грошових заощаджень Як і строкові, вони можуть поділятись за термінами, проте їх основна відмінність полягає у можливості поновлення у будь-який момент. Основними користувачами ощадних вкладів є фізичні особи. Вилучення ощадного вкладу, як правило, повинно здійснюватись за попереднім повідомленням.

Ощадні вклади населення вигідні банку тим, що вони, як правило, мають довгостроковий характер і, відповідно, можуть бути джерелом довгострокових вкладень.

Недоліки ощадних вкладів з погляду банку:

-         великі витрати банківської установи у зв'язку з виплатою підвищених
відсотків і зниження таким чином маржі;

-         залежність цих вкладів від різних чинників: політичних, економічних, що
підвищує загрозу швидкого відпливу коштів з цих рахунків зниження
ліквідності банку;

-         нездатність банку відновити ці ресурси на постійній основі.

Банки сплачують за користування грошовими коштами їх власникам відповідну плату у вигляді процентів, які встановлюються диференційовано залежно від виду вкладу, терміну зберігання, суми. Найнижчі проценти за вкладами до запитання. Строкові та ощадні вклади характеризуються підвищеними процентами. За порядком сплати та нарахування процентів розрізняють вклади:

-         з постійною або змінною процентною ставкою;

-         з простими або складними процентами;

з періодичним нарахуванням та виплатою процентів або після закінчення терміну вкладу.