Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

У рамках кожного підходу існує один або декілька методів оцінки. Зв'язок між підходами і методами оцінки представлений у табл. 2. Перелік наведених методів не є вичерпним.

Метод прямого відтворення активу визначає суму витрат, які є необхідними для створення нової точної копії активу, що оцінюється. Ці витрати повинні ґрунтуватися на сучасних цінах та сировині, матеріалах, енергоносіях, ком­плектуючих виробах, інформації, а також на середньогалу-зевій вартості робочої с певної кваліфікації. Метод пря­мого відновлення є переважним методом розрахунку вар­тості унікальних нематеріальних активів.

Таблиця 2

Зв'язок між підходами до оцінки об'єктів інтелектуальної власності та методами оцінки

 

Підхід до оцінки Витратний підхід

Метод оцінки

Метод прямого відтворення Метод заміщення Метод вихідних витрат

Порівняльний (ринковий) підхід

Метод порівняння продажів

Дохідний підхід

Метод прямої капіталізації доходів Методи непрямої капіталізації доходів: надлишкового прибутку; роялті; звільнення від роялті.

 

  Метод заміщення використовує принцип, який стверджує, що максимальна вартість власності визнача­ється мінімальною вартістю, яку необхідно сплатити під час придбання активу аналогічної корисності або з аналогічною споживчою вартістю. Ця вартість має назву вартості нового активу, який є еквівалентним за функціональними можли­востями і варіантами його використання, але не обов'язко­во подібного об'єкта інтелектуальної власності, що заміщу­ється.

Метод вихідних витрат базується на фактично на­ведених витратах, що вибрані з бухгалтерської звітності підприємств за кілька останніх років. Особливо треба звер­нути увагу на дві обставини: Їх розмір і строк створення ак­тиву. Витрати, які були проведені раніше, за необхідності повинні бути скореговані у відповідному напрямку, а потім проіндексовані з врахуванням їх строку давності.

Витратний метод найчастіше використовується для оцінки нематеріальних активів, які не беруть участі в фор­муванні майбутніх прибутків і які не приносять прибутку на цей час, наприклад, коли нематеріальні активи, що оціню­ються, мають соціальне значення або беруть участь в обо­ронних програмах, програмах безпеки державного або ре­гіонального значення.

Метод порівняння продажів по суті співпадає з по­рівняльним підходом. Визначена за цим методом ціна об'­єкта інтелектуальної власності є найбільш достовірною, оскільки вона сформована ринком. Однак в Україні з низки причин (відсутність розвиненого ринку об'єктів інтелектуа­льної власності, недоступність баз даних про результати продажу об'єктів інтелектуальної власності тощо) цей ме­тод практично не використовується.

Метод прямої капіталізації' заснований на переве­денні прибутку від комерційного використання об'єкта інте­лектуальної власності у вартість останнього. Цей метод використовують найчастіше як експрес-метод для розраху­нку залишкової вартості, а іноді — для оцінки активів, строк життя яких практично не визначений. Процедура цього ме­тода включає, по-перше, виявлення джерел і розмірів чис­того прибутку, по-друге, виявлення ставки капіталізації, і, по-третє, визначення вартості активу як добутку від ділен­ня чистого прибутку на ставку капіталізації.

Метод надлишкового прибутку заснований на при­пущенні того, що продукція, яка виготовлена з використан­ням об'єкта інтелектуальної власності, приносить до­датковий прибуток в порівнянні з продукцією, яка виготов­ляється без використання цього об'єкта інтелектуальної власності. Розрахунок вартості проводиться за формулою:

де: PV - розрахункова вартість об'єкта інтелектуальної власності;

l  -   розрахунковий період (роки);

Сi -        грошовий потік (надлишковий прибуток) в      періоді l;

i  -         ставка дисконту (зменшення).

Метод роялті визначає вартість об'єкта інтелектуа­льної власності як частку від бази роялті (доходу, прибутку, вартості основної сировини). Розмір цієї частки має назву ставки роялті:

де: Ci - грошовий потік (база роялті), грн.;

R - ставка роялті, %.

Метод звільнення від роялті передбачає розраху­нок вартості об'єкта інтелектуальної власності за форму­лою:

де: Сi - грошовий потік (база роялті), грн.

i -   ставка дисконту, %.