Бібліотека Букліб працює за підтримки агентства Magistr.ua

4.5. Харчова промисловість

4.5. Харчова промисловість

Складовою частиною агропромислового комплексу є харчова промисловість. В минулому Україна мала досить розвинуту, структуризовану і різноманітну промисловість, яка виробляла великий асортимент продуктів харчування. Економічна роль харчової промисловості в розвитку економіки визначається, насамперед, тим, що вона забезпечує населення продовольством промислового виробництва. Вона нараховує 25 різних галузей. За вартістю валової продукції (майже 20%) вона поступається тільки машинобудуванню і металообробці, за кількістю промислового виробництва потенціалу (10,1%) займає третє місце в структурі промислового комплексу, а за вартістю промислово - виробничих фондів - п'яте. Провідними фондами харчової промисловості є борошномельна, круп'яна, хлібопекарська, цукрова, олійно - жирова, плодоовочевоконсервна, м'ясна, молочна, харчосмакова, кондитерська, виноробна та інші.

Розвиток харчової промисловості базується на використанні сільськогосподарської сировини. Тому розвиток її окремих галузей і їх територіальна організація взаємопов'язані із сільськогосподарським виробництвом. Інтегруючись між собою, вони утворюють різні територіальні агропромислові формування.

Провідне місце в структурі продовольчого комплексу займає борошномельна і круп'яна промисловість, яка забезпечує потреби населення в борошні і крупах, а також виробляє фуражне борошно, яке разом з її відходами є цінними кормами для тваринництва.

Елеватори для зберігання зерна, великі млини оснащені сучасною технікою. Всі вони розміщені у великих містах і промислових центрах. Усі великі млини забезпечують борошном всі хлібопекарні. Сільські млини густою мережею розміщені по всій території України. Найбільшими центрами борошномельної промисловості стали Київ (два комбінати хлібопродуктів), Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Миколаїв, Запоріжжя, Львів, Тернопіль, Тальне, Звенигородка та інші. Елеватори великої місткості розміщені у великих містах, промислових центрах, морських та річковиз портах: Херсоні, Миколаєві, Маріуполі, Києві, Дніпропетровську, Запоріжжі, Кременчуці, Луганську, Донецьку, Харкові, Львові, Феодосії і Керчі.

Виробництво борошна в Україні становило: в 1960 р. - 7578, в 1970 р. -7526, в 1980 р. - 7485, в 1990 р. - 7671, у 2000 р. - 3068 тис. т. Отже, починаючи з 1960р. по 1990р. виробництво борошна в Україні зросло на 186 тис. т. Однак, починаючи з 1990 р., виробництво борошна з кожним роком зменшувалось і вже у 2000р. зменшилося на 4603 тис. т. Тож дуже велике зменшення виробництва борошна негативно позначилося на забезпеченні населення хлібом і хлібопродуктами.

Великі хлібопекарні є у всіх найбільших містах і промислових центрах України вони випускають до 300 видів хлібобулочних виробів. У зв'язку із цим у великих містах незалежно від спеціалізації хлібозаводів створено спеціальні цехи з випуску окремих видів продукції. Однак починаючи з 1990 р., випікання хліба постійно скорочується. Так, у 2000 р., порівнянню з 1990 р., випікання хліба і хлібобулочних виробів зменшилося із 129,1 до 49,7 тис. т., або на 79,4 тис. т. У розрахунку на одного жителя випікання хліба зменшилася з 129,1 до 49,7 кг.

Слід відзначити, що хліб і хлібопродукти належать до найцінніших багатств людини і ніякі дорогоцінності, ніяке золото його замінити не можуть, особливо в умовах продовольчої кризи. Тобто вони є беззаперечними і справжніми цінностями, без яких життя і виробнича діяльність практично неможливі. Тому проблемі розвитку зернового господарства, мукомельної і хлібопекарської промисловості повинна приділятись особливо велика увага. Всі організаційно-господарські заходи, економічні механізми стимулювання розвитку продуктивних сил мають бути спрямовані, насамперед на розвиток зернопромислового комплексу, тобто збільшення виробництва зерна, помолу борошна і випікання хліба з тим, щоб повністю забезпечити населення у хлібі і хлібопродуктах.

Мукомельна промисловість порівняно молода, але вже одержала свій дуже великий розвиток. Її підприємства розміщені не тільки у всіх містах і промислових центрах України, але і середніх та невеликих містах. З 1990р. по 1960р. виробництво макаронів зросло з 185 до 360 тис. т. Однак, починаючи з 1990р., їх виробництво з кожним роком зменшується і уже в 2000р. їх виробництво становило 116 тис. т або на 244 тис. т менше. Отже, проблема забезпечення населення хлібом і хлібопродуктами набирає дуже великого загострення і вимагає негайного розв'язання.

Цукрова промисловість - одна з найстарших і найбільш розвинених галузей харчової промисловості. В Україні працює 192 цукрових заводи загальною потужністю 506 тис. т добової переробки цукросировини. Нові великі заводи, які були побудовані протягом останніх років, мають потужність від 15 до 30 тис. т переробки сировини за добу. Найбільші заводи Лохвицький (75 тис. т добової переробки), Орільський(Полтавська область), Первомайський і Засільський (Миколаївська область), Кременецький, Борщівський, Бучацький (Тернопільська область), Кочарницький, Яготинський, Соливанський (Київська область). У післявоєнні роки нові цукрові заводи побудовано в західних областях України: Гнідовський, Горохівський, Володимир - Волинський (Волинська область), Золочівський, Самкрасланський, Самборський (Львівська область), Дубнівський і Острозький (Рівненська область), Лановецький, Збаразький, Борщівський і Хоростківський (Тернопільська область). Нові заводи збудовані у традиційних районах бурякосіяння - Теофіпольський у Хмельницькій, Пальширський у Черкаській, Рокитнянський - Київській, Куп'янський цукрокомбінат - у Харківській. Найбільшу кількість цукрових заводів мають області: Вінницька (38), Черкаська (23), Київська (16), Тернопільська (9), Хмельницька (15).

Цукрорафінадні заводи розміщені в центрах виробництва цукру-піску: у Ходорові (Львівська область), Шепетівці (Хмельницька область), Черкасах, Сумах,   Дружбі   (Сумська   область),   Бердичеві   (Житомирська область) і в Одесі.

Загалом ще слід відзначити, що Україна має досить розвинену цукрову промисловість, яка здатна повністю забезпечити її потреби у цукрі і ще вивозити його велику кількість у зарубіжні країни.

У продовж свого історичного розвитку цукрова промисловість України стабільно нарощувала виробництво цукру. В 1950 р. його виробництво становило 1806, в 1960 р. - 3877, в 1970 р. - 5973, в 1980 р. - 5302, 1990 р. -6791 тис. т. Але починаючи уже з 1990 р., виробництво цукру в Україні поступово скорочується, і вже у 2000 р. воно становило тільки 1780 тис. т Бурякоцукровий комплекс зазнав дуже великих деформацій, які зумовили значне зменшення виробництва цукру.

Плодоовочевоконсервна промисловість найбільшого розвитку набула у післявоєнні роки. Вона базується на консервуванні овочів, плодів, ягід та інших видів продукції і забезпечує населення в найбільш цінних вітамінних, мінеральних продуктах харчування, мікроелементами, органічними кислотами, вуглеводами, фітоцинтами, білками і ароматичними та іншими речовинами. Підприємства цієї галузі розміщені переважно в районах високоінтенсивного овочеводства, садівництва і ягідівництва. Найбільша концентрація плодоовочевої промисловості має місце у південних районах України: в Автономній Республіці Крим, Одеській, Миколаївській, Херсонській і Запорізькій областях. Найбільшими центрами консервної промиловості є Сімферополь, Одеса, Херсон, Запоріжжя, Ізмаїл, Черкаси, Нетішин, Кам'янець - Подільський та інші міста.

Таблиця 37 Виробництво плодоовочевих консервів, млн. умовних банок


Починаючи з 1960р., в Україні намітилася чітка тенденція збільшення виробництва плодоовочевих консервів, їх виробництво майже повністю забезпечувало потреби населення. Та, починаючи з 1990р., їх виробництво почало зменшуватися. Скорочення виробництва плодоовочевих консервів позбавило населення достатніх вітамінізованих і найбільш цінних продуктів харчування.

Спиртокрохмальна промисловість. Одна з найбільших галузей промисловості, яка займається виробництвом спирту і крохмалю. Основна сировина для неї - картопля. Тому найбільші підприємства цієї галузі розміщені в районах посіву картоплі: у Львівській, Волинській, Рівненській, Житомирській, Черкаській і Сумській областях.

Виноробна промисловість. Сировинною базою для виробництва цієї промисловості є виноград, фрукти і ягоди. Особливу цінність мають технічні сорти винограду, з яких одержують дисертні, столові і марочні вина. Майже всі виноробні підприємства розміщені в районах високоінтенсивного садівництва і виноградарства : в південних областях України, Придніпров'ї і в Закарпатті. Проте основним виробником вина є Південь України. Тут щорічно випускають млн. дкл виноградного вина, 3 млн. пляшок шампанського, 300 тис дкл коньяку. Виноградні вина винокомбінатів "Масандра", "Золота балка" здобули міжнародне визнання і удостоєні багатьох золотих і срібних нагород. Марочні вина вищих сортів виробляли виноградні господарства "Сонячна долина", "Судак", "Малоріченський", "Прибережний", високоякісні міцні вина виробляють виноградгосп "Коктебель". Лише в одній Одеській області нараховується 23 виноградарсько - виноробні радгоспи, які вирощують і переробляють технічні сорти винограду на вино. Виноробні заводи розміщені також і в Закарпатській області.

В Донбасі, в Придніпров'ї, на Поліссі, в лісостепових областях Східної, Центральної   і   Західної   України   працюють   заводи   по   виробництву плодоягідних вин, вишнівок, наливок, різних фруктових соків та інших напоїв.

Спиртова і лікерогорілчана промисловість. Наявність великої кількості сировини (зерно, картопля, меляса, відходи сокового виробництва) створили сприятливі умови для розвитку спиртового і лікерогорілчаного виробництва. Спирт використовується у 150 галузях промисловості, однак найбільшим його споживачем є лікерогорілчана промисловість. Лікерогорілчані заводи розміщені в Києві, Житомирі, Чернігові, Львові, Харкові та інших містах.

Пивоварна промисловість і виробництво безалкогольних напоїв України набрали досить значного розвитку. Вона зорієнтована переважно на споживання. Всі її великі підприємства розміщені в Києві, Харкові, Львові, Чернігові, Одесі, Очакові та інших містах.

Таблиця 38 Виробництво алкогольних напоїв, млн. дол.

Позиція виробництва алкогольних напоїв така ж, як і всіх інших продуктів харчування. До 1990р. їх виробництво постійно зростає, а, починаючи з 1990р., поступово зменшується. Зменшення виробництва алкогольних напоїв і їх споживання має позитивне значення для здоров'я людей. Варто підкреслити, що протягом останнього часу алкоголізм набрав загрозливого характеру, оскільки на додаток до вироблених алкогольних напоїв на промислових підприємствах, дуже велику їх кількість виготовляють в домашніх умовах в усіх містах і селах. Тому скорочення алкогольних напоїв і їх споживання має важливе значення для здоров'я населення.

М'ясна промисловість. Сприятливі природноекономічні умови для тваринництва, і зокрема, для м'ясного скотарства, беконного, м'ясо беконного і сального свинарства, вівчарства і птахівництва сприяти розвитку м'ясної промисловості, яка стала найбільшою галуззю харчової промисловості. Підприємства м'ясної промисловості переробляють тваринну сировину на харчові продукти, м'ясо, ковбаси, м'ясні консерви, концентрати та інші види продукції. М'ясна промисловість дає також багато видів кормів, м'ясо кров'яне і квіткове борошно, шкіри, технічний жир, щетину, лікувальні та інші препарати. Головними підприємствами м'ясної промисловості стали великі м'ясні комбінати, на яких комплексно переробляється вся тваринницька продукція. Вони обладнані високопродуктивними машинами і застосовують сучасні технології виробництва різних м'ясопродуктів. Сучасний м'ясокомбінат випускає за зміну до 150 т різних м'ясопродуктів від 100 до 150 найменувань. В Україні працює понад 100 м'ясокомбінатів. Зосереджені вони переважно у великих містах і в районах високоінтенсивного тваринництва. Найбільші з них в Києві, Полтаві, Харкові, Одесі, Донецьку, Луганську, Дніпропетровську, Львові, Запоріжжі, Волині, Чернігові, Черкасах.

Зовсім новою галуззю стало промислове тваринництво, яке стало надійною сировинною базою для м'ясної промисловості. Великі птахокомбінати набудовані навколо Києва, Харкова, Одеси, Херсона, Сімферополя, Миколаєва та інших міст.

Про обсяг виробництва м'яса і м'ясопродуктів можна судити з даних таблиці 39.

Таблиця 39 Виробництво м 'яса і ковбасних виробів, тис. т.

Зменшення поголів'я великої рогатої худоби, овець, свиней і птиці призвело до скорочення сировинних ресурсів м'ясної промисловості. Багато підприємців галузі тільки наполовину використовували свої потужності, окремі із них стали на консервацію. Починаючи з 1990р. виробництво всіх видів м'яса і м'ясопродуктів постійно скорочується, погіршується його якість. Окремі види м'ясної продукції настільки погіршились, що стали непридатними для споживання. Отже, проблема збільшення виробництва м'яса і м'ясопродуктів, підвищення поживної цінності і поліпшення їх цінності стає однією з найважливіших у справі розвитку харчової промисловості.

Молокопереробна промисловість охоплює маслоробну, сироробну, молочно-консервну та інші галузі. Основна продукція молочної промисловості - масло, сир, молочні консерви, сухе молоко, вироби з незбираного молока, сухе, жирне і знежирене молоко та інші види продукції.

Розміщення молокопромислових підприємств склалося залежно від розвитку і розміщення молочного скотарства і масового споживання молока і молочних продуктів. Заводи, що випускають молочну продукцію знаходяться в містах її споживання. Наприклад, у Києві працює три великі молокозаводи, є вони у Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Донецьку, Чернігові, Львові, Черкасах, Запоріжжі та інших містах. Маслоробні комбінати та молококонсервні заводи розміщені в зонах і районах високоінтенсивного молочного скотарства. Найбільші такі підприємства в Бердянську (Запорізька область), Жашкові і Тальному (Черкаська область), Рітках, Козельці, і Бахмачі (Чернігівська область), первомайську (Миколаївська область), Смілі (Чркаська область), Кременчуці (Полтавська область).

Виробництво молочної продукції в Україні характеризується такими показниками (Табл. 40).

Таблиця 40 Виробництво молочної продукції за видами, тис. т

Скорочення поголів'я корів, зниження надоїв від них і валового виробництва молока примусило підприємства молочної промисловості, починаючи з 1990 р., постійно зменшувати виробництво всіх видів молочної продукції, що створило загрозливе становище для продовольчої безпеки населення. Якщо до 1990 р. господарства стабільно нарощували виробництво молока, підприємства молочної промисловості - виробництво продукції, а населення споживало її за науково обґрунтованими нормами, то уже за останнє десятиліття воно змушене було скоротити споживання не тільки молока, але й молочних продуктів. Структурно - динамічний аналіз розвитку харчової промисловості свідчить, що по мірі наростання потреб у промислових товарах і нарощування виробництва сільськогосподарської продукції будувалися нові підприємства і нарощування виробничих потужностей існуючих. Так, з 1960 р. по 1990 р. виробництво цукру в Україні зросло на 2856 тис. т, м'яса і м'ясопродуктів - на 852 тис. т, ковбасних виробів - на 667 тис. т, тваринного масла - на 710 тис. т, продукції незбираного молока - на 4965 тис. т, сиру - на 475,5 тис. т, олії - на 521 тис. т, маргарину - на 207 тис. т, консервів - на 776 млн. умовних банок, борошна - на 590 тис. т, крупи - на 590 тис. т, хліба і хлібопродуктів - на 2268 тис. т, кондитерських виробів - на 754 тис. т і макаронних виробів - на 175 тис. т. Темпи виробництва продовольчих товарів були значно вищими від зростання кількості населення, тому стало можливим його забезпечення продовольчими товарами. Однак глобальна економічна криза найбільш негативно позначилася на розвитку агропромислового комплексу. Сільське господарство, харчова і переробна промисловість стали скорочувати своє виробництво. Починаючи з 1990 р. і аж по 2000 р. виробництво усіх продовольчих товарів значно зменшилося. Про зменшення виробництва продукції по галузях харчової промисловості можна судити з даних наведених нижче таблиць.

Таблиця 41 Індекси продукції по галузях харчової промисловості, у відсотках

Починаючи з 1990 р., маємо постійний спад виробництва продовольчих товарів і вже у 2000р. їх виробництво зведено до мінімуму. Рівень продовольчого забезпечення населення став далеко нижчим від науковообгрунтованих норм, назріла загроза продовольчій безпеці. Виробництво продовольчих товарів на 1 жителя постійно скорочується. (Таблиця 42).

Таблиця 42

Виробництво продовольчих товарів на душу населення, кг

Таблиця 43 Виробництво основних видів продовольчих товарів, тис. т

Зменшення виробництва продукції харчової промисловості супроводжується зниженням показників її економічної ефективності. В 1992р. рівень її рентабельності становив 25,3%, в 1995 р. - 22,6%, в 1996 р. -12%, 1997 р. - 7,4, в 1998 р. - 4,2%, в 1999 р. - 1,9, 2000 - 0,1. Отже, із високорентабельної галузі сільськогосподарського виробництва харчова промисловість стала збитковою, а це загрожує її перспективному розвитку. Не маючи вдосталь коштів для модернізації свого обладнання, впровадження найновіших технологій, закупівель сировини для підприємства харчової промисловості, ці виробництва змушені скоротити своє виробництво. Тому проблема економічних і фінансових відносин між підприємствами харчової промисловості і сільського господарства, удосконалення цін на сільськогосподарську сировину і продовольчі товари, знаходження ринків збуту   може   розв'язуватись   на   основі   управління   агропромисловим комплексом засобами сучасного менеджменту і маркетингу.

Magistr.ua
Дізнайся вартість написання своєї роботи
Кількість сторінок:
-
+
Термін виконання:
-
днів
+