5. 9. Технології розвитку контактів між сім'ями

Сприяти розвитку мережі "нянь-вихователів" серед групи батьків.

Організувати відвідування досвідченими батьками сім'ї, де з'яви­лася дитина, що потребує реабілітаційних послуг.

Допомогти в організації асоціації або групи самодопомоги батьків.

Брати участь у регулярних зустрічах батьків удома або в обумов­леному місці.

Залучати батьків для налагодження або ремонту устаткування.

Залучати батьків до діяльності комісій або рад шкіл та реабіліта­ційних центрів.

Домагатися, щоб батьки захищали свої права, брали участь у ро­боті громадських організацій, які мають впливати на розвиток зако­нодавства, порядок надання послуг і ухвалу рішень психолого-меди-ко-педагогічної комісії.

Допомагати батькам організувати клуби за інтересами і заходи для дітей.

Починаючи роботу з сім'єю, потрібно познайомитися не тільки з матір'ю і батьком, а й з іншими членами сім'ї. Свої візити соціальний реабілітолог повинен планувати так, щоб хоча б іноді він мав мож­ливість зустрітися і поговорити з батьком. Дуже корисно надавати письмову інформацію, щоб батьки, які не мали можливості зустрі­тися із соціальними працівниками, були в курсі справ так само, як і матері. Варто морально заохочувати батьків до участі у реабілітації дитини і допомагати в цьому матері дитини-інваліда.

Для того щоб ліпше справлятися з труднощами надання допомо­ги сім "і дитини-інваліда, корисно використовувати такі ресурси.

•  Робота в команді, призначається один куратор, що координує дії
інших.

•  Обмін досвідом, використання знань і умінь співробітників.

•  Організація консиліуму, групи підтримки для спеціалістів, де
можна ділитися досягненнями або обговорювати невдачі, спіль­
но розв'язувати проблеми.

•  Регулярний контакт (залежно від можливостей і у разі потреби:
раз на тиждень, раз на два тижні, раз на місяць-півтора).

•  Акцентування на здібностях дитини, а не на їхній відсутності або
вадах.

•  Використання допоміжних матеріалів, посібників для батьків.

•  Увага до більш широкого спектра потреб (не тільки дитини, а й
всієї сім'ї).

•  Організація груп підтримки, де соціальний працівник, психо­
лог, педагог, психотерапевт обговорюють результати роботи
над проблемою.

Усе це сприятиме розвитку дитини і підвищуватиме мотивацію батьків до співробітництва.