Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

6.15. Відлига (1953-1964)

Смерть Й.В. Сталіна в березні 1953 р. викликала в радянському суспільстві широку палітру настроїв. Проте смерть вождя полегшила по­шуки виходу з суперечностей, які охопили всі сфери суспільного життя.

Хрущовська "відлига" охоплює процес десталінізації, перетворення в суспільно-політичному житті, оновлення партії, перетворення в економії і лібералізацію зовнішньополітичного курсу.

Вже навесні 1953 р. були проведені зміни в складі партійного і дер­жавного керівництва. Секретаріат ЦК партії очолив М.С. Хрущов — відомий партійний діяч, який багато років керував великими партійними організаціями. Головою Ради Міністрів був призначений Г.М. Маленков.

Перші кроки шляхом відновлення законності'в країні були здійснені у квітні 1953 р., коли припинилося слідство у "справі лікарів", звільнили

учасників "мінгрельської справи". Був заарештований міністр внутрішніх справ (об'єднання МВС і КДБ) Л.П. Берія як "ворог народу" і відданий під суд. У пресі розпочалася критика культу особи Сталіна. Здійснювалася робота з реабілітації невинних жертв репресій. На початок 1956 р. було реабілітовано 16 тис. чоловік.

Важливою віхою в процесі десталінізації став XX з'їзд КПРС, на закритому засіданні якого М. Хрущов проголосив доповідь "Про культ особи і його наслідки".

В доповіді наводилися численні факти про масові репресії і депортації народів у ЗО—40-ві роки. Причини її пов'язувалися з культом особи Й. Сталіна, з рисами його характеру і відступом від марксистського-ленін-ського вчення про роль особи в історії. Після з'їзду була прийнята відпо­відна постанова ЦК КПРС про культ особи. Проте доповідь М. Хрущова не була оприлюднена.

З метою зміцнення законності була здійснена реформа системи право­порядку, правосуддя, розроблене і затверджене нове кримінальне законо­давство, прийняте положення про прокурорський нагляд. З депортованих народів були зняті необгрунтовані звинувачення, і їм було повернено ав­тономію. Не призупинилась робота з реабілітації жертв репресій, проте вона була непослідовна. Реабілітація не торкнулась багатьох видатних і державних діячів, репресованих у 30-ті роки радянських корейців і виселе­них у роки війни кримських татар і німців.

Разом з тим політика десталінізації викликала незадоволення консер­вативних, просталінських сил. 1957 р. група партійних лідерів на чолі з Г.М. Маленковим, В.М. Молотовим і Л.М. Кагановичем зробила спробу скинути М. Хрущова. Проте спроба не вдалася, і пленум ЦК партії виклю­чив лідерів групи з партії та -зняв їх з посад.

Ліквідація "опозиції" дозволила здійснити зміни в складі вищих органів влади. З посади Голови Верховної Ради СРСР звільнили КЄ. Ворошилова, з посади міністра оборони — маршала Г.К. Жукова, який відіграв вирішальну роль у збереженні на посаді М.С. Хрущова. Скоро останній став і головою уряду, і першим секретарем ЦК партії, де виявив суб'єктивізм і волюнта­ризм у здійснені політичної лінії. Саме під його керівництвом 1961 р. на черговому XXII з'їзді КПРС була прийнята нова програма партії, яка проголо­шувала будівництво комунізму через двадцять років: досягнення найвищо­го у світі виробництва продукції на душу населення, перехід до комуністич­ного самоврядування і виховання нової людини комуністичного суспільства.

Виконання цих завдань не мали матеріальної перспективи; швидке вирішення соціальних питань не мало ніякого підтвердження. Більше того, значно погіршувалося матеріальне становище мас, що викликало протести населення. В деяких регіонах, зокрема в Новочеркаську, проти людей була використана зброя.

М.С. Хрущов і його оточення намагалися здійснити курс економічних реформ, особливо в сільському господарстві, з тим, щоб забезпечити населен-

ч*І    «»іо 337

ня продовольством. Підвищувалися закупівельні ціни на сільськогосподар­ську продукцію, удосконалювалася податкова політика, збільшувалося фінан­сування галузей агросфери. Якщо 1955 р. 7% загального обсягу капітало­вкладень спрямовувалося в агросферу, то 1956 р. — 18%. Значно збільшило­ся постачання селу сільськогосподарської техніки. 1954 р. розпочалося освоєння цілинних земель. Всі заходи в галузі сільськогосподарської політи­ки сприяли окремим успіхам, проте докорінного поліпшення сільськогос­подарського виробництва не відбулося. А викуп колгоспами в МТС (ма­шинно-тракторних станцій) техніки на кабальних умовах лише підірвав економіку багатьох господарств. Продовжували діяти силові методи управ­ління галузями агросфери. В результаті не до кінця продуманої сільсько­господарської політики СРСР вимушений був купувати хліб за кордоном.

Було розроблено заходи і в галузі управління промисловістю. 1957 р. було прийнято закон про перебудову управління промисловістю. Змінюва­лася галузева система управління, яка здійснювалася через міністерства і відомства. Новою основною організаційною формою управління стали Ради народного господарства (раднаргоспи). На цій основі більшість галузевих міністерств було ліквідовано, створювалися 105 раднаргоспів. Передбача­лося, що перехід до територіального принципу управління значно зміцнить економічні зв'язки всередині регіонів і республік, всі промислові підприєм­ства і будівництва передавалися до регіональних органів {раднаргоспів). Цього не відбулося, бо централізована система управління гальмувала роз­виток економіки, збереглися адміністративні методи господарювання. Була порушена єдина науково-технічна політика в країні в умовах науково-технічної революції.

Значні зрушення відбулися в соціальній сфері. Для робітників, служ­бовців у суботні і передсвяткові дні на дві години скорочувався робочий день; для окремих категорій громадян пенсії збільшувалися в два рази; постійно зростала заробітна плата; збільшилися масштаби житлового бу­дівництва; була відмінена плата за навчання в школах і вищих навчальних закладах.

У середині 50-х років чітко визначилися нові підходи до зовнішньо­політичних проблем. У документах XXз'їзду КПРС були зроблені виснов­ки про можливість відвернення нової світової війни. Значно лібералізував­ся зовнішньополітичний курс радянського керівництва. На відміну від Ста­ліна Хрущов активізував контакти з керівниками інших держав, намагав­ся досягти скорочення збройних сил і припинення випробувань атомної зброї. СРСР здійснив конкретні заходи зі скорочення озброєнь. Особливе значення мав договір між СРСР, США, Англією 1963 р. про заборону випробувань атомної зброї в атмосфері, космічному просторі та під водою. До нього приєдналися більше ста держав.

Разом з тим зовнішня політика СРСР у період хрущовської "відлиги" здійснювалася в умовах жорсткої конфронтації між країнами соціалізму і Заходом. На противагу Заходу 1955 р. засновується Організація Варшав-

ського договору, яка створювала об'єднані збройні сили і Політичний кон­сультативний комітет для гарантування безпеки соціалістичних країн. СРСР надавав великої уваги країнам так званого третього світу, де за його допо­могою було побудовано тисячі підприємств. Разом з цією матеріальною допомогою СРСР орієнтував розвиток цих країн соціалістичним шляхом, що теж викликало конфронтацію між соціалізмом і капіталізмом.

Непродумані дії з надання військової допомоги 1962 р. Кубі ледве не привели світ на грань світової війни, коли СРСР розмістив там ракети з ядерними боєголовками. Лише прямі переговори президента США Дж. Кеннеді і М.С. Хрущова дозволили запобігти світовому ядерному конфлікту.

Перетворення періоду 1953—1964 рр. були першою і найбільш знач­ною спробою реформувати радянське суспільство, подолати сталін­ську спадщину, обновити політичні, державні й соціальні структури. Проте здійснити це вдалося частково. Жодна, навіть надзвичайно виразна особа не могла змінити ситуації, коли не було механізму для змін. В авторитарній системі, на яку при Хрущові перетворився дещо пом'якшений сталінський тоталітаризм, такого механізму не могло бути. Його наявність означала б крах самої системи. Але цей шлях ще треба було пройти. Хрущовська "відлига" була не довгою, але мала значення для майбутнього.