6.2. 3. Хрест — священний знак християн

Знак хреста існує з дохристиянських часів. У середині XIX ст. група англійських археологів, проводячи розкопки одного з найбільших і найбагатших міст ассирійської держави Кальху, натрапила на кам'яний стовп з висіченим на ньому рельєфним зображенням ассирійського царя Цамші-Адада. Груди його прикрашав хрест на довгому ланцюгу. Цар-язичник носив точнісінько такий хрест, як віруючі християни. Але жив він задовго до християнства.

Наші далекі предки поклонялися хресту як символу вогню. Вогонь рятував їх від холоду, захищав від звірів, по­легшував життя. З його допомогою люди навчилися об­робляти дерево, метали. Він згуртовував навколо себе, сприяв формуванню нових трудових навичок і вмінь. То­му первісна людина, не вміючи пояснити, що таке вогонь, обожнювала його.

Пристрій з двох перехрещених шматків дерева, за до­помогою якого первісні люди добували вогонь, вважали священним. Дві перехрещені лінії стали священним зна­ком, символом "спасителя", що "дає блага". Це справило такий вплив на людство, що навіть тоді, коли було винай­дено інші способи добування вогню, багато народів вважа­ли, що робити це слід тільки тертям. У давньоримській круглій залі храму Вести з незгасаючим вогнем жриці-богині, дівчата-весталки з хрестами на шиї підтримували йо­го, не даючи згаснути. Слов'янські племена у день Івана Купала вогонь для святкових вогнищ добували також тер­тям. Дівчата й хлопці стрибали через вогнище, очищаючи себе від "злих духів". Люди почали вірити, що знак, який зображає вогонь, володіє надприродною силою. Так хрест став магічним божественним символом. Щоб відгородити себе від "злих духів", люди зображали цей знак на посуді, одязі, прикрасах. Тому часто на старовинних предметах епохи бронзового віку (починаючи від III тис. до н.е.) можна побачити зображення хреста. Є він на предметах трипільської культури (III—II тис. до н.е.). Католицькі місіонери, прибувши у XVII ст. на американський конти­нент з метою проповідування християнської віри серед індіанців Південної та Центральної Америки, були вра­жені, побачивши кам'яний хрест на одному з місцевих храмів. Йому поклонялися як персоніфікації небесного і земного вогню. Давній мексиканський бог вогню Квет-Цаль-Коатль теж зображений з хрестами в руках.

На островах Полінезії, Нової Зеландії зображували хрест як магічний знак вогню, сили життя. Тубільці Нової Зеландії, наприклад, ставили на могилах хрести, як це ро­биться за християнською традицією.

З найдавніших часів знак хреста вшановували в Китаї

та Індії. Зображення хреста зафіксовано й на грудях статуї Будди —• засновника буддизму, який виник за 600 років до християнства. Буддисти ще багато віків тому зображали цей знак на різних предметах, яким приписували чу­додійні властивості. Він прикрашає буддійську святиню ("відбитки ніг Будди"). Його вшанування в Індії було настільки поширене, що дехто з учених саме цю країну вважає батьківщиною хреста як священного символу.

Від первісних людей цей символ прийшов у релігії давніх держав. Головних єгипетських богів зображали з хрестом у руках. Величезними хрестами були розписані стіни гробниць. Владику підземного царства мертвих — бога Осіріса, який, за віруваннями давніх єгиптян, творив над померлими останній і страшний суд, теж зображували з хрестом.

У Давній Греції хрест був на глеках, вазах, тацях, зброї, знаряддях праці. Навіть римського бога кохання Амура уявляли з хрестом на голові.

Усе це свідчить, що хрест як священний знак, що сим­волізував вогонь, сонце, спасіння і вічне життя, значно давніший від християнської релігії. Перші християни навіть боролися з ним як із священним знаком язичників. Великим християнським символом він став пізніше, хоч серед теологів побутує думка, що вже перші прихильники християнства вважали хрест священним символом. На­справді християни вшановували хрест не завжди. Ранні християни навіть зневажали його, бо він нагадував їм зна­ряддя мученицької страти, яке застосовували в Римській імперії — стовпи з перекладиною зверху, що мали вигляд букви "Т".

Християнство почало претендувати на знак хреста як на один із символів своєї релігії у III ст., вшановуючи йо­го не як знаряддя страти, на якому загинув Христос, а як знак, що символізує образ Христа — небесного спасителя.

У IV ст. язичники поступово почали переходити у но­ву віру, оскільки християнські символи й обряди були подібні до звичної символіки й обрядності давніх релігій. Багато їх продовжувало носити хрест, який раніше уособ­лював їхніх богів, а тепер Бога-спасителя/

Християни вшановують різні форми хреста: чотири-, шести-,   восьмиконечні.   Існують  навіть  одинадцяти-вісімнадцятиконечні. Крім того, Христос міг бути страче ним на хресті у вигляді букви "Т". Однак Т-подібний хрес ніколи не був предметом поклоніння, ї в жодній з ранньої-християнських катакомб не знайшли зображення Христа, розіп'ятого на хресті. Спочатку зображення Христа було символічним — у вигляді агнця (ягнятка), пастиря, що не* се стомлену вівцю на плечах. Пізніше з'являється зобра­ження Христа з хрестоподібним знаком на голові (саме так за давнім звичаєм зображували язичницькі божества із знаком безсмертя й вічності). Згодом Христа почали зоб­ражувати людиною на тлі хреста. Спершу він був не розіп'ятим, а таким, що благословляє: руки його опущені, голову тримає прямо, очі відкриті, стоїть на землі або на Євангелії. І тільки у XII ст. Ісуса починають зображати розіп'ятим на хресті.

Так образ Христа, який страждає на хресті, став го­ловним символом християнської релігії. У середні віки він був поширений у багатьох країнах. На перехрестях доріг і вулиць стояли каплички з розп'яттям, на стінах соборів і церков, будинків і замків, на знаменах, печатках і гербах — всюди було розп'яття або хрест. Образ Христа був втілен­ням страждань усього людства, символом смиренності і терпіння, значущими для кожної людини, яка прагне за­служити потойбічне блаженство. Хресний шлях Ісуса Хри­ста був взірцем життєвого шляху. Кожен повинен терпля­че нести свій хрест, як Христос, який ішов на страту із знаряддям страти на плечах.

У давнину серед віруючих була поширена притча про людину, яка звернулася до Бога, нарікаючи, що на її долю незаслужено випав тяжкий хрест. Бог запропонував їй самій вибрати посильний хрест. З безлічі хрестів людина вибрала той, який видався їй найлегшим, сказавши, що його згодна нести все життя. То був саме той хрест, який вона несла і який був їй призначений з появою на світ. Ця притча переконувала, що кожна людина повинна покірно нести призначений їй Богом хрест, тобто призначені їй випробування. В цьому — суть християнської моралі, зна­чення культу хреста.

Однак культ хреста цим не обмежується. Знак хреста продовжує бути магічним знаком. І в сучасному христи­янстві хресту поклоняються не тільки як символу страж­дань Ісуса, а й як символу спасіння, вічного життя. Віру­ючі носять хрест на шиї як священний знак-амулет, що охороняє й оберігає від зла. В старовину селяни вішали коням і коровам на шию хрестики, щоб запобігти епідемії. На перехрестях доріг ставили хрест, щоб відганяв злих Духів. У Норвегії перед Різдвом і Новим роком на дверях і вікнах малювали хрести, щоб у будинок не проникала не­чиста сила.

Віра первісної людини в магічне значення хреста зумо­вила звичай встановлювати хрести на спорудах храмів. Ще давнішим є "хресне знамення". Цей жест походить з давніх часів, коли людина, поклоняючись своєму божест­ву і виражаючи готовність принести себе в жертву, вказу­вала на різні частини свого тіла. Ритуальний жест при сотворенні "хреста" вимагає особливого положення пальців. Теологи пояснюють його вірою в триєдиність сутності бо­жества — Бога-Отця, Бога-Сина і Бога-Святого Духа. Цей жест також запозичений з давніх релігій: віруючі вважали й вважають, що за допомогою хреста можна відгородити себе від нечистої сили.

Смисл хреста — магічний. Вважають, що звичай хрес­тити рот і говорити "на здоров'я" при чханні виник під час чуми в середньовічній Європі. Позіхання і чхання були її симптомами, тому люди намагалися відхреститися від зло­го духу чуми. В IV ст. Папа Римський Пелагій І наказав, щоб усі, хто чхає, обов'язково промовляли закляття "на здоров'я". У давніх євреїв був навіть дух чхання Аскарон. В Індії вважали, що душі виходять з тіла через ніздрі, і то­му, хто чхав, бажали здоров'я, щоб душа не втекла.

Віра в силу хреста породжувала думки, що він може бу­ти навіть засобом викриття злочинів. Магічні властивості хреста свідомо переносили і на деякі рослини, які своїм ви­глядом нагадували його. Існує повір'я, що лісова росли­на петрів хрест дістається тільки щасливим людям, допо­магає відшукати скарби, оберігає від нечистої сили.