Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

6.3.7. Мусульманські релігійно-політичні рухи - ІСЛАМСЬКИЙ ФУНДАМЕНТАЛІЗМ

Виявляється він у радикальному та войовничому не­прийнятті прихильниками традиційного ісламу прин­ципів, форм та цілей будь-якої його модернізації, оновлення, неухильне відстоювання ісламських традицій. Ха­рактерні риси його — протидія процесам загальної відкри­тості мислення, діяльності, життєвих форм, протиставлен­ня їм абсолютної переконаності у власній непогрішимості, непорушності сповідуваних ідеалів, засудження будь-яких альтернатив їм, відсторонення від решти суспільства.

Сучасний ісламський фундаменталізм постає як кате­горична й непримирима вимога радикальної ісламізації суспільства на всіх рівнях — політичному, економічному, духовно-культурному.

Розрізняють три категорії ісламських фундаменталістських течій.

 

радикальний фундаменталізм

Представники його вдаються до військової боротьби проти існуючої влади, насильства, терору та ін. Об'єктами їх боротьби є не тільки уряди, а й іноземці: журналісти, дипломати.

 

ПОМІРКОВАНИЙ ФУНДАМЕНТАЛІЗМ

Вплив його прибічників найбільш помітний у сільській місцевості. Багато уваги вони приділяють роботі шкіл, лікарень, благодійній діяльності, прагнучи проілюструвати й змоделювати ісламський дух та етику.

 

легальний фундаменталізм

Представники його намагаються легально увійти в парламент, місцеві органи влади, здійснити соціальну ре­форму, втілюючи в життя ісламський ідеал в межах чин­ного законодавства. У Лівані в 1992 р. вони здобули пере­могу на парламентських виборах, ймовірна була перемога і в Алжирі, але там вибори було відмінено.

Насправді розбіжність між цими рухами не завжди чітко окреслена. Інколи угруповання об'єднують різні ме­тоди з метою адекватного реагування на зміни ситуації. Навіть палестинський "Хамаз" визнає тимчасове пере­мир'я з "ворогами", не відмовляючись від "священної війни".

 

ІСЛАМСЬКИЙ ЕКСТРЕМІЗМ

Йому властива схильність до крайніх поглядів і надзви­чайних дій у політиці та ідеологічному протиборстві, нетолерантність, не сприйняття й неприйняття інших думок, позицій та уподобань, релігійна нетерпимість до норм, принципів та цінностей неісламського суспільства.

Ідеологи його стверджують, що сучасні мусульманські суспільства втратили свій ісламський характер і насправді є суспільствами джахілії1. Така оцінка поєднується з різкою критикою правлячих режимів та їх політики. Вона вихо­дить з того, що політична еліта країни — невірні. Щодо ос­новної маси населення деякі представники екстремізму стверджують, що невірні — всі, крім членів їх групи, інші ж вважають, що, попри помилковість переконань, біль­шість населення можна вважати мусульманами.

Прихильники ісламського екстремізму наголошують на необхідності негайних радикальних дій, в тому числі насильства, заради встановлення "ісламського порядку", можливого тільки внаслідок приходу до влади "істинних" мусульман. Відповідність таких дій законодавству не суттєва, оскільки головними вважаються лише норми шаріату (їхній власній інтерпретації).

Сучасний ісламський екстремізм є і релігійним, і політичним — релігійно-політично орієнтованим екс­тремізмом. Ґрунтуючись на релігії, він ставить перед собою політичну мету, активно діючи саме на політичній арені.

 

ІСЛАМСЬКИЙ ТЕРОРИЗМ

Він є однією з форм релігійно-політичної боротьби, в тому числі насильницькими методами, через дес­табілізацію суспільства, державно-політичного ладу в країні.

Релігійна основа його виявляється в індивідуальній мотивації, фанатизмі членів угруповань. Вона визнає акції, спрямовані на самогубство, а загибель під час джихаду — прямою дорогою в рай. Тому більшість терористів не тільки готові, а й прагнуть загинути в такий спосіб, вбачаючи в терористичному акті не стільки засіб досяг­нення визначеної мети, скільки своє особисте спасіння в релігійному сенсі. Він вважається формою служіння Ал­лаху.

Тероризм у будь-яких його проявах неприйнятний. У правовому суспільстві неприпустимою є сама ідея застосу­вання сили, нагнітання загрози життю людей.