7.1.1. Вплив міжнародного права на формування інформаційного права України

Формування системи інформаційного законодавства ви­сунуло проблему гармонізації його на міждержавному рівні з урахуванням засад міжнародного права (його провідних складових: публічного і приватного).

Для з'ясування сутності міжнародного інформаційного права на рівні окремих країн слід визначитися у їхніх пра­вових доктринах. Кожна країна має правову доктрину. Проте в теорії міжнародного права за певними критеріями визначають такі типові правові системи.

Правова доктрина системи загального права англо-аме-риканської сім'ї права (Великобританія, США та інші краї­ни, що запозичили їхню доктрину права). Основний її зміст зводиться до публічно-правового і приватно-правового (не­державного) регулювання суспільних відносин. У зв'язку з цим право поділяють на публічне і приватне. Важливим критерієм розмежування є визначення соціальної спрямо­ваності інтересу: публічний (суспільства, держави в ціло­му) та приватний (окремої людини, недержавних спільнот).

Правова доктрина європейської континентальної сім'ї права, її ще називають романо-германською (ФРН, Фран­ція, Росія та ін.). За цією доктриною право поділяють на галузі, підгалузі, галузеві та міжгалузеві комплексні інсти­туції публічного (державного) права. Серед провідних га­лузей визначають: конституційне, адміністративне, ци­вільне та кримінальне право. На їхній основі виникають синтетичні комплексні галузі чи міжгалузеві комплексні інститути права. Такий підхід правового регулювання при­таманний і Україні.

Як констатацію факту слід зазначити, що сучасне інфор­маційне законодавство України щодо доктрини формуван­ня має характер змішаної системи права: зберігши галузе­вий підхід традиційної континентальної системи права, воно стало на шлях публічно-правового нормотворення за доктриною загального права (англо-американської систе­ми права), коли окремі проблеми на законодавчому рівні вирішуються на рівні окремих законів за ситуаційним принципом. У зв'язку з цим є необхідність визначитися у підходах міжнародної практики щодо регулювання су­спільних інформаційних відносин.

Сьогодні можна констатувати що в міжнародному праві активно формується нова інституція — міжнародне інфор­маційне право світової інформаційної цивілізації. За екс­пертними оцінками, на міжнародному рівні укладено близько 100 міждержавних угод (глобальних, універсаль­них, регіональних та субрегіональних), у яких визначені міжнародні інформаційні відносини.

Глобальна комп'ютеризація через Інтернет породила не­обхідність пошуку засобів і методів гармонізації національних правових систем у сфері міжнародних інформаційних відносин, співвідношення цих систем на рівні колізійного та матеріального міжнародного права. У багатьох регіонах світу формуються міжнародні стандарти правових норм на рівні типових законів, багатосторонніх конвенцій, угод тощо.

Деякі теоретики та практики у сфері правового регулю­вання суспільних інформаційних відносин пропонують механічно імплементувати (ввести до системи національ­ного права) ці норми в національну систему права без гли­бокого порівняльного аналізу чинного законодавства інших країн. На нашу думку, при правотворенні неприпустиме необґрунтоване копіювання зарубіжного досвіду. Гармоні­зацію можна проводити також шляхом внесення нового змісту в наявні форми правових норм. До речі, саме так роблять у цивілізованих країнах, які раніше від нас стали на шлях формування правового інформаційного суспіль-, ства у складі глобальної інформаційної цивілізації.