Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

7.3.1. Правові підходи щодо регулювання інформаційних правовідносин

У різних країнах склалися свої правові підходи до вирі­шення проблем захисту інформації в автоматизованих (ком­п'ютерних) системах, зокрема щодо боротьби з правопору­шеннями, що вчиняються за допомогою комп'ютерних тех­нологій. Порівняльний аналіз теорії і практики зарубіжно­го та вітчизняного законодавств свідчить про наявність пев­них тенденцій концептуального характеру щодо формуван­ня соціальної інституції — захисту інформації як об'єкта (предмета) суспільних відносин та правового регулювання їх.

Наприклад, нормативна база багатьох країн Європи (Бельгія, Німеччина, Італія, Люксембург та ін.) розви­вається згідно з правовою концепцією, за якою у разі не­санкціонованого зняття інформації в автоматизованих сис­темах прагнуть не застосовувати державні інституції кла­сичних законодавчих положень з розкрадання та розтрати майна (речей). За цим підходом вводяться нові норми, що визначають окремі правопорушення, предметом посяган­ня яких є інформація, у тому числі та, що обробляється за допомогою комп'ютерних технологій. Тобто речове право та інформаційне право, зокрема захист інформації в авто­матизованих системах, є автономними інституціями в сис­темі законодавства.

Враховуючи фактор формування інформаційного су­спільства, інформатизації, у багатьох країнах відповідно адаптується традиційне законодавство, зокрема щодо за­хисту авторських прав: 1982 р. — Швеція, Великобританія, США; 1984 p. — Фінляндія; 1986 p. — Китай, Данія, Німеччина, Франція; 1988 р. — Великобританія, Канада; 1992 р. — Угорщина.

В окремих країнах формується законодавство щодо та­ких суспільних відносин, як захист даних. Хронологічно роз­виток цього законодавства має такий вигляд: 1973 р. — Шве­ція; 1974 р. — США; 1977 р. — ФРН; 1978 р. — Данія, Фран­ція, Норвегія; 1979 р. — Австрія; 1981 р. — Іспанія, Ізраїль; 1982 р. — Австралія; 1983 р. — Сан Марино; 1984 р. — Ве­ликобританія; 1985 р. — Канада; 1987 р. — Фінляндія; 1988 р. — Ірландія, Японія, Нідерланди; 1989 р. — Іслан­дія; 1990 р. — Словенія; 1991 р. — Португалія; 1992 р. — Бельгія, Швейцарія, Іспанія, Словаччина, Чехія, Угорщи­на та ін.

Одним із напрямків публічно-правового (державного) захисту інформації стає захист топології (топографії) інте­гральних мікросхем. Протягом 80-х років XX століття спе­ціальне законодавство приймається в цьому аспекті у бага­тьох країнах: 1985 р. — Японія; 1986 р. — Швеція; 1987 р. — Данія, ФРН, Франція, Японія (удосконалення), Нідерлан­ди, Великобританія; 1988 р. — Австрія, Іспанія; 1989 р. — Австралія, Італія, Португалія; 1990 р. — Бельгія, Канада; 1991 р. — Фінляндія, Угорщина та ін.

Перші спеціальні закони щодо захисту інформації в комп'ютерних системах, зокрема щодо боротьби з комп'ю­терною злочинністю, було прийнято в 1973 р. у Швеції та в 1976 р. у США на федеральному рівні.

Згодом поступово в багатьох країнах світу затверджено законодавчі акти стосовно цієї категорії злочинів.

Розвиток законодавства стосовно комп'ютерних злочинів у сфері економіки в різних країнах хронологічно визначаєть­ся так: 1973 р. — Швеція; 1975—1976 pp. — США; 1979 p. — Австралія; 1981 p. — Великобританія; 1984 p. — нові зако­ни у США; 1985 р. — Данія, Канада; 1986 р. — ФРН, Шве­ція; 1987 р. — Австралія, Японія, Норвегія; 1988 р. — Франція, Греція; 1990 р. — нові закони у Великобританії; 1991 р.— Фінляндія, Португалія, Туреччина; 1992 р. — Швейцарія, Іспанія; 1993 р. — Франція, Нідерланди тощо. Розглянемо детальніше деякі аспекти інформаційно­го права окремих країн щодо захисту інформації в автома­тизованих (комп'ютерних) системах від злочинних пося­гань.