Бібліотека Букліб працює за підтримки агентства Magistr.ua

8.4. Хеджування ф’ючерсними контрактами на іноземну валюту

Ф’ючерсні контракти на іноземну валюту — це угода між продавцем (покупцем) та кліринговою палатою ф’ючерсної біржі про продаж (купівлю) стандартної суми однієї валюти за іншу за узгодженим валютним курсом на конкретну дату в майбутньому. Сутність ф’ючерсного валютного контракту полягає в тому, щоб зафіксувати в момент укладення угоди валютний курс, за яким відбудеться операція купівлі-продажу валюти в майбутньому.

Типи ф’ючерсних контрактів на іноземну валюту досить різноманітні і змінюються від біржі до біржі за номінальною вартістю та видами валют, що обмінюються. Предметом найактивнішої торгівлі є ф’ючерси на долари США, канадські долари, фунти стерлінги, марки ФРН, швейцарські франки, єни, австралійські долари, мексиканські песо, французькі франки.

Ф’ючерсні контракти на іноземну валюту оцінюються з огляду на основний валютний курс. Особливістю ціноутворення є американські умови котирування. Це означає, що у валютних ф’ючерсах всі валюти оцінюють, виходячи з кількості доларів в розрахунку на одиницю іноземної валюти. Мінімальним кроком ціни валютного ф’ючерсу, як і в загальному випадку, є тік. Але розміри та вартість тіків для різних ф’ючерсних контрактів на валюту не однакові, оскільки різні валюти мають різну вартість у доларовому вираженні. Номінальні суми контрактів, розмір та вартість тіків для різних типів контрактів наведено в табл. 8.2.

У всіх випадках прибуток чи збиток за ф’ючерсною операцією визначається як добуток вартості тіка, кількості тіків, на яку змінилась ціна контракту, та кількості контрактів за відкритою учасником ринку позицією.

На більшості міжнародних бірж валютні ф’ючерси діють на основі квартального циклу, коли березень, червень, вересень та грудень є місяцями поставки для відповідних контрактів.

Різноманітність ф’ючерсів на іноземну валюту дозволяє хеджерам вибирати такі контракти, які мають високий рівень кореляції з балансовою позицією і досить точно відбивають зміни у валютних курсах. Якщо валютна позиція учасника ринку виражена в одній із основних валют, то хеджування проводиться за допомогою ф’ючерсів на ту саму іноземну валюту. А якщо хеджер має відкриту позицію у валюті, для якої не існує відповідного типу ф’ючерсних контрактів, то необхідно дібрати такий ф’ючерс, зміна ціни якого була б паралельною зміні обмінного курсу даної валюти. Для виявлення тісноти залежності між змінами цін застосовуються методи кореляційного аналізу.

Таблиця 8.2

ОсновнІ характеристики валютних
ф’юЧерсних контрактІв

№ п/п

Валюта

Сума
контракту

Розмір
тіка

Вартість
тіка, дол.

1

Англійський фунт стерлінгів (для американських бірж)

62500

0,0002

12,50

2

Англійський фунт стерлінгів (LIFFE)

25000

0,0001

2,50

3

Канадський долар

100000

0,0001

10,00

4

Німецька марка

125000

0,0001

12,50

5

Французький франк

250000

0,00005

12,50

6

Японська єна

12500000

0,000001

12,50

7

Швейцарський франк

125000

0,0001

12,50

8

Австралійський долар

100000

0,0001

10,00

 

Хеджування валютного ризику за допомогою ф’ючерсних контрактів на іноземну валюту полягає в мінімізації ризику компенсуванням збитків за балансовою позицією прибутками за ф’ючерс­ною позицією і навпаки. Принципи дії механізму хеджування розглянемо на прикладах ідеального хеджування ф’ючерсами.

Приклад 8.3.

ДОВГЕ ХЕДЖУВАННЯ

ВАЛЮТНИМИ Ф’ЮЧЕРСАМИ

Клієнт банку — американська компанія підписала в березні контракт на поставку обладнання з Німеччини на суму DM 500000 з відстрочкою платежу до червня. Отже, в американської компанії створюється коротка відкрита валютна позиція за дойчмарками. Компанія наражається на валютний ризик, пов’язаний зі зміною курсу марки до долара протягом трьох місяців. Якщо менеджмент компанії впевнений, що курс марки до долара знижуватиметься протягом даного періоду, то валютну позицію можна залишити відкритою та одержати додатковий прибуток від сприятливої зміни курсу.

Менеджер банку радить керівництву компанії не приймати на себе валютного ризику, оскільки прогнози свідчать про можливе підвищення курсу марка-долар. Тому за дорученням клієнта менеджер банку купує для компанії червневі ф’ючерсні контракти в дойчмарках, вартість яких на момент операції становить DEM/USD = 0.5400. Описати операцію хед­жування.

Розв’язання

Купуючи ф’ючерси, компанія створює довгу позицію, яка за розміром дорівнює балансовій позиції в DM 500000, і врівноважує її. Оскільки сума одного контракту в німецьких марках становить DM 125000, то для повного хеджування відкритої валютної позиції необхідно купити 4 контракти (500000 : 125000 = 4).

У червні компанія проведе операцію продажу чотирьох ф’ючерсів. Якщо курс марки до долара підвищиться, то компанія виграє на ф’ючерсах і одержаний прибуток спрямує на компенсацію додаткових витрат з купівлі DМ 500000, на спотовому ринку. Якщо ж, навпаки, курс марки знизиться, то виграш буде отримано на боці балансової позиції компанії за рахунок купівлі DM 500000 на спотовому ринку за вигіднішим курсом. За ф’ючерсами в такому разі компанія зазнає збитків, які в сумі з основною операцією купівлі марок дадуть такий самий результат, як і в попередньому випадку. Проілюструємо сказане на числовому прикладі (табл. 8.3), де розраховано результати хеджування валютного ризику при різних варіантах зміни валютного курсу:

а) DEM/USD = 0.5500

б) DEM/USD = 0.5400

в) DEM/USD = 0.5300

Таблиця 8.3

Результати Ідеального хеджуваннЯ
валютними ф’юЧерсами

Показник

 

№;
п/п

 

 

Валютний курс
(червень)

 

 

$0.5500

$0.5400

$0.5300

1

Витрати на придбання DM 500000 (у $)

–275000

–270000

–265000

2

Ціна купівлі одного контракту

0.5400

0.5400

0.5400

3

Ціна продажу одного контракту

0.5500

0.5400

0.5300

4

Зміни в ціні одного контракту (тік)

100

–100

5

Вартість зміни ціни одного контракту (у $)

1250

–1250

6

Прибуток (збиток) за ф’ючерсами —
4 контракти (у $)

5000

–5000

7

Витрати на придбання обладнання (у $) (рядок 1 + рядок 6)

– 270000

– 270000

– 270000

8

Ефективний валютний курс

0.5400

0.5400

0.5400

 

Операція хеджування дозволила американській компанії уникнути валютного ризику, пов’язаного зі зміною курсу німецької марки протягом трьох місяців. Уже в березні при проведенні операції купівлі червневих ф’ючерсів компанія зафіксувала для себе валютний курс на рівні DEM/USD = 0.5400, а отже, і вартість обладнання в доларах — 270000.

Завдяки хеджуванню будь-які зміни у валютному курсі за сумою ф’ючерсної операції та операції купівлі марок на грошовому ринку дають один і той самий результат для компанії. Таке хеджування називається досконалим, або ідеальним, оскільки воно дозволяє повністю уникнути валютного ризику. Але можливість проведення ідеального хеджування є скоріше теоретичною, ніж практичною з ряду об’єктивних причин, розглянутих раніше.

 

Приклад 8.4.

КОРОТКЕ ХЕДЖУВАННЯ ВАЛЮТНИМИ

Ф’ЮЧЕРСАМИ

Банк, базовою валютою якого є американський долар, має довгу відкриту валютну позицію за фунтами стерлінгів, яка утворилась при наданні кредиту в сумі Ł75000 з 01.07.98 до 15.09.98. За прогнозами банку курс фунта стерлінгів за даний період знизиться, і менеджмент вирішує хеджувати відкриту позицію за допомогою стерлінгово-доларових ф’ючерсних контрактів. 01.07.98 на LIFFE ф’ючерсні контракти на стерлінг-долар котирувались за ціною GBP/USD = 1.6500. Описати операцію хеджування.

Розв’язання

Для повного хеджування валютного ризику банку необхідно продати 3 контракти (75000 : 25000 = 3). Отже, у банку створюється штучна коротка позиція, яка за величиною дорівнює, але за напрямом протилежна балансовій валютній позиції.

15.09.98 банк вирішив закрити ф’ючерсну позицію шляхом купівлі трьох контрактів на курс стерлінг-долар за ціною 1.5900, що склалася на цю дату. За період, протягом якого банк утримував ф’ючерсну позицію відкритою, зміни в ціні одного контракту становили 600 тіків ([1.6500 – 1.5900] · 0,0001).

На LIFFE вартість тіка в стерлінго-доларових контрактах становить 2,50 дол. Отже, від проведення ф’ючерсної операції з трьома контрактами банк одержав прибуток у розмірі 4500 дол. (2,50 · 600 · 3 = 4500).

Але за основною позицією банк зазнав збитків через зниження курсу фунтів стерлінгів у такому самому розмірі. На 01.07.98 вартість Ł75000 у доларовому вираженні становила 123750; на 15.09.98 — 119250 дол. Зниження доларової вартості кредиту становить 4500 дол. (123750 – 119250). Прибуток, одержаний при проведенні ф’ючерсних операцій, дозволив банку компенсувати втрати за основною позицією.

Отже, рішення про хеджування за допомогою валютних ф’ючерсів дозволило банку уникнути валютного ризику. Здійснення ф’ючерсних операцій дало можливість банку зафіксувати ф’ючерсний (майбутній) курс валюти на рівні, що склався на момент продажу контрактів 01.07.98. Але ф’ючерсний ринок не дає змоги зафіксувати спот-курс. Різниця між спот-курсом та ф’ючерсним курсом у момент здійснення ф’ючерсної операції — базис — становить ту величину, на яку ризик не може бути повністю виключений у реальній дійсності. У наведеному прикладі зроблено припущення, що базис дорівнює нулю, а процес хеджування є ідеальним.

ОРГАНІЗАЦІЯ Ф’ЮЧЕРСНОЇ ТОРГІВЛІ В УКРАЇНІ

В Україні торгівля ф’ючерсними контрактами здійснювалася на Київській універсальній біржі (КУБ) (1997 рік) та на Українській міжбанківській валютній біржі (1998 рік).

Провадиться торгівля ф’ючерсними контрактами на іноземну валюту — долар США, німецьку марку, а також ф’ючерсами на облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). Стандартна номінальна вартість контрактів становить $ 1000, DM 1000 та 10 облігацій ОВДП. Найактивніша торгівля спостерігалася контрактами на американські долари. Торгівля ф’ючерсами на ОВДП дещо ускладнена внаслідок різних рівнів дохідності та строків погашення облігацій різних аукціонів, а також через проблеми з оподаткуванням доходів від ОВДП (дод. 13, 14).

В Україні ф’ючерси на іноземну валюту оцінюються згідно з основним валютним курсом (прямі котирування). Система ціноутворення ф’ючерсного ринку паралельна валютному ринку, і ціни валют у контрактах вказуються в гривнях. Це означає, що в Україні ф’ючерси котируються в європейських котируваннях, тоді як на міжнародних ф’ючерсних біржах прийнято оцінювати контракти, виходячи з кількості доларів на одиницю іншої валюти (американ­ські котирування).

Терміни дії ф’ючерсних контрактів закінчуються щомісяця, а не щокварталу, як на міжнародних біржах. Торгівля відбувається ф’ю­черсними контрактами з усіма місяцями виконання в межах року, але не більш ніж на 12 місяців уперед.

Мінімальні зміни ціни ф’ючерсів у процесі торгів — крок ціни — встановлюються правилами біржі. Для ф’ючерсів на долар США крок ціни (тік) дорівнює 0,0001 грн. (0,01 коп.) в розрахунку на один долар. Зміни ціни розраховуються як різниця між ціною відкриття торгової сесії та котирувальною ціною, що визначається при закритті сесії для кожного виду та кожного місяця виконання контракту.

На УМВБ кліринг проводиться акціонерним банком «Клірин­говий дім» після закінчення кожної торгової сесії перерахунком варіаційної маржі з рахунку сторони, яка програла, на рахунок сторони, що виграла. Виконання всіх ф’ючерсних контрактів гарантоване Розрахунковою палатою.

Брати участь у ф’ючерсній торгівлі можуть будь-які юридичні та фізичні особи через членів Клірингового дому, які є одночасно дійсними членами строкової секції УМВБ. Для проведення ф’ючерсних операцій потрібно відкрити клієнтський рахунок у члена Клірингового дому, на який вносяться кошти, необхідні для проведення операцій. Допустимий мінімум грошових коштів на рахунку визначається величиною початкової та додаткової маржі, необхідної для забезпечення всіх відкритих позицій клієнта. Розмір маржі в розрахунку на одну відкриту позицію становить 2–5% номінальної вартості контракту.

Додаткова маржа є фінансовим підкріпленням початкової маржі і вноситься клієнтами на підставі розпорядження Клірингового дому в таких випадках: з настанням місяця виконання контракту; за наявності різких коливань цін на ринку, які можуть призвести до дестабілізації системи гарантій ф’ючерсного ринку.

З метою обмеження монополізму клієнтів та забезпечення стабільності ф’ючерсного ринку правилами біржі встановлюється кількість відкритих позицій на одному рахунку за кожним видом і кожним місяцем виконання контрактів.

Виконання ф’ючерсних контрактів можливе шляхом поставки (прийняття) реального активу (валюти чи ОВДП), або шляхом списання (зарахування) варіаційної маржі після здійснення офсетної угоди (розрахунковий ф’ючерс). Оформлення договору купівлі-продажу валюти провадиться членами Клірингового дому наступного робочого дня після останнього дня торгівлі даним видом контрактів. Перерахунок коштів за договором поставки валюти виконується в триденний період після закриття торгів. Далі на підставі повідомлень уповноважених банків про перерахування валюти позиції продавця і покупця закриваються. За кожний ф’ючер­сний контракт клієнтами сплачується біржовий збір. Торги ф’ю­черсами відбуваються в залі біржі з голосу з використанням електронного табло, де фіксуються усні заявки брокерів на купівлю чи продаж контрактів. Укладення угоди фіксується біржовим маклером у протоколі торгової сесії. Члени Клірингового дому мають право брати участь у ф’ючерсних торгах від власного імені та за дорученням клієнтів. АБ Кліринговий дім та його члени несуть солідарну відповідальність за функціонування системи гарантованого виконання ф’ючерсних контрактів.

Необхідність розвитку внутрішнього ф’ючерсного ринку в Україні зумовлена такими основними причинами. По-перше, на міжнародних ф’ючерсних ринках не існує таких типів контрактів, які б відповідали потребам українських хеджерів. Суми коштів, якими оперують вітчизняні виробники та банки, значно менші за суми, з якими працюють на міжнародних ринках. Ф’ючерсний контракт стандартної номінальної вартості 1000000 дол. США не може бути використаний як інструмент хеджування ризику для суми в кілька тисяч доларів, як того потребують українські банки чи компанії. Для хеджування валютного ризику необхідно, щоб однією з валют контракту була базова валюта учасника ринку. Для вітчизняних виробників базовою валютою є гривня, а ф’ючерсних контрактів, в яких однією з валют була б гривня, досі на міжнародних ринках не існує.

Процес хеджування відсоткового ризику можливий лише в разі, коли в основу ціноутворення фінансового інструменту та ф’ю­черсного контракту покладено одну й ту саму ставку. На українському фінансовому ринку ціна фінансових активів базується на внутрішніх ставках та рівнях дохідності, таких як ставка рефінансування НБУ, рівень дохідності ОВДП і т. ін. Відповідних типів ф’ючерсних контрактів на міжнародних ринках не створено, що й не дозволяє використовувати ці ринки для хеджування «внут­рішніх» фінансових ризиків.

Друга причина полягає в обмеженні доступу українських хеджерів на міжнародні ф’ючерсні ринки. Формально ф’ючерсні біржі є загальнодоступними, проте для проведення операцій необхідно знайти брокера, який погодився б працювати з даним клієнтом. Для українських учасників ринку пошук брокера може бути проблематичним. Більшість із них є новими учасниками для міжнародних ринків, які не мають кредитних рейтингів та відповідної репутації. Тому з українськими компаніями чи банками пов’язується вищий рівень ризику, ніж з іншими учасниками міжнародних ринків. З огляду на це брокер може вимагати підвищення рівня гарантованих внесків або наявності урядових гарантій, що значно збільшить фінансові витрати з проведення ф’ючерсних операцій.

Тому створення й активізація власного ф’ючерсного ринку, який відповідав би потребам і можливостям вітчизняних виробників, є найбільш реальним та перспективним напрямком розвитку фінансових ринків в Україні. У майбутньому такий ринок може інтегруватися в міжнародну систему ф’ючерсної торгівлі.

Magistr.ua
Дізнайся вартість написання своєї роботи
Кількість сторінок:
-
+
Термін виконання:
-
днів
+