1.2. 8. Глобалізація туризму

Туризм — один з видів активного відпочинку, поширений з різною інтенсивністю практично в усіх країнах світу. Як правило, надання туристичних послуг є формою підприємницької діяльнос­ті, тобто передбачає одержання прибутку. Існує багато видів туризму: міжнародний, внутрішній, гірський, автомобільний, пішохідний, вод­ний, спортивний тощо. В 1975 р. було засновано Всесвітню тури­стичну організацію (ВТО) (її штаб-квартира розміщується у Мад­риді, Іспанія), нині у ній представлені туристичні організації понад 120 країн світу. ООН надала ВТО статус міжурядової.

Понад 1,5 млрд чол. щороку беруть участь у туристичних поїздках. На частку міжнародного туризму припадає 6 % вар­тості загальносвітового експорту і до ЗО % експорту ринку по­слуг. Обсяг послуг туристичної індустрії світу у 1995 р. стано­вив 5 млрд дол.

Туризм вважається однією з найбільших у світі галузей еко­номіки. У туристичній індустрії планети працює 250 млн чол., вона забезпечує 14 % валового національного продукту і щорічно збільшується на 6 %. У багатьох країнах світу туризм є основною галуззю економіки. Туристів приваблюють природні, історичні, культурні та релігійні пам'ятки, сприятливий клімат, чудові пляжі, стабільне політичне і соціальне середовище та ін.

Дохід від міжнародного туризму забезпечують переважно манд­рівники з країн з високорозвиненою ринковою економікою.

Встановлено, що туристичний потенціал певного регіону зале­жить від таких чинників:

• доступності для потоку туристів з розвинених країн світу;

•   кількісних та якісних характеристик матеріально-техніч­ної бази туризму;

•   культурної, соціальної, політичної та географічної приваб­ливості.

З'явився і поширюється екологічний туризм, тобто туризм до природних об'єктів, скажімо, до Антарктиди.

Однією з передумов розвитку міжнародного туризму є прогрес світового транспорту, без якого туризм практично неможливий. Навіть мандрівні богомольці, прочани нині добираються до свя­щенних місць своїх релігій уже не пішки, а за допомогою транс­портних засобів.

Наведемо деякі статистичні дані щодо туризму. Вартість туре­цького експорту протягом 1980-1990 pp. підвищилася вчетверо, а обсяг надходжень від міжнародного туризму — у 12 разів. Показник доходів від міжнародного туризму в Мексиці — один з найвищих у світі. Темпи розвитку туристичної індустрії Таї­ланду протягом 1985-1995 pp. вдвічі перевищували темпи інду­стріалізації. За станом на 1995 р. туризм перетворився у Таї­ланді на найбільше джерело надходжень іноземної валюти, забез­печуючи 10 % валового національного продукту.

Частка доходів від туризму у валовому національному про­дукті у середині 90-х років XX ст. становила (у відсотках): Ба-гамські острови — 42,6, Барбадос — 31; Ямайка — 25; Доміні­канська Республіка— 15; Пуерто-Ріко — 6,4. У деяких з цих країн люди, що їх можна побачити на вулицях, є виключно або туристами, або обслуговуючим персоналом.

Звідки ж прибувають туристи? Ось дані щодо окремих країн світу. Туристи з Європи у Мексиці у середині 90-х років стано­вили лише 3 % загальної кількості туристів, а з США — 92 %. Це й зрозуміло, адже Європа далеко, а США — поряд.

Розподіл туристів, які прибули до Єгипту в середині 90-х років, за регіонами проживання був таким: Європа — 48 %; Близький Схід — 31 %; Америка — 7 %; Африка — 7 %; Східна Азія — 5 %; інші регіони — 2 %.

У середині 90-х років до Таїланду подорожували туристи з таких регіонів світу: Східна Азія — 61 %; Європа — 25%; Америка — 6 %; Південна Азія — 5 %; інші регіони — 3 %.

Туризм розвивається у багатьох країнах світу. Основним регіо­ном міжнародного туризму була і залишається Європа. Відомо, що на неї припадає 65 % загальної кількості міжнародних турис­тів. Наведені статистичні дані показують, що європейці не лише приймають численних гостей з усього світу, а й самі активно подорожують світом. Це один з доказів високого рівня життя в Європі.

На другому місці за обсягом туризму — Американський кон­тинент, на третьому — Східна Азія.