Бібліотека Букліб працює за підтримки агентства Magistr.ua

3.10.1. Макроекономічний підхід до економіки як цілого.

1. Макроекономічний підхід до економіки як цілого

Економічне життя в кожній країні відбувається у двох органічно пов'язаних площинах: мікро- та макроекономічній, у зв'язку з чим економічна теорія поділяється на два розділи: мікроекономіка і макроекономіка.

Об'єктом макроекономічного аналізу є змішана економічна система в цілому та її агреговані параметри.

Завданнями макроекономічної теорії, на думку український вчених В.Д.Базилевич, К.С.Базилевич та Л.О.Баластрик, є:

1.  Пізнання, аналіз, систематизація, узагальнення процесів і явищ, які  відбуваються  в народному господарстві  в цілому, та визначення основних економічних заходів його розвитку. Тому макроекономіку називають теоретичною основою економічної політики держави.

2.   Вивчення    впливу    поведінки    економічних    суб'єктів    та економічної політики на:  обсяг споживання та інвестицій; валютні курси і рівень інфляції; торговельний баланс і т. ін.

3. Виявлення факторів, що визначають: зміну рівня цін; зміну рівня заробітної плати; обсяг грошової маси; стимулюючу чи обмежуючу фіскальну та грошово-кредитну політику тощо.

4. Виявлення причин кон'юнктурних коливань в економіці як у короткостроковому    періоді    (діловий    цикл),    так    і    в довгостроковому (економічне зростання обсягів національного виробництва): вивчення впливу кон'юнктурних коливань на динаміку національних обсягів виробництва, рівень інфляції та безробіття тощо; визначення впливу макроекономічної політики на   ефективність   економіки   як   у    коротко-,   так    і    в довгостроковому         періодах;         дослідження         впливу

світогосмодарських зв'язків на державний бюджет, процентну

ставку, державний борг тощо.

Макроекономічний аналіз досліджує економічні процеси в суспільному масштабі, економіку в цілому, загальні явища і процеси, загальні показники в агрегованому вигляді. Агрегуванпя - це поєднання окремих показників у єдиний загальний показник, тобто сукупність окремих специфічних незалежних показників, які розглядаються як єдине ціле: ВВП (а не випуск окремої фірми), середній рівень пін (а не ціни на конкретні товари), ринкову ставку проценту (а не ставку проценту окремого банку), рівень інфляції, зайнятості, безробіття тощо.

Макро- й мікроекономічні процеси і показники, що характеризують їх, розрізняються між собою, але їх не слід протиставляти. І ті, й інші є об'єктивними й абсолютно необхідними в економічному житті. Так, виробничо-комерційна діяльність кожного підприємства залежить не тільки від зусиль його працівників, а й від загальноекономічної кон'юнктури, і навпаки. Десятки тисяч підприємств країни можна розглядати і як кожне окремо, і в сукупності, як єдиний агрегат. Наприклад, зведення цін (їх динаміки) окремих товарів до показника загального рівня цін (індексу цін) тощо. Тому об'єктивною потребою економічного розвитку стало узгодження й регулювання цих процесів з метою підтримання економічної динаміки та рівноваги. Не випадково саме держава в сучасних умовах покликана забезпечувати макроекономічну стабільність. Це є однією з основних її функцій. Лише за цих умов може успішно функціонувати бізнес. Розвиток макроекономічних процесів (інноваційних, інвестиційних, інфляційних тощо) зумовлює логіку поведінки підприємців.

Макроекономіка опирається на фактичне становище економічної системи, намагається звільнитися від суб'єктивних оцінок і тверджень, формулює наукові уявлення про функціонуючу економічну систему на національному рівні і, отже, за своєю природою має позитивний характер.

Підкреслимо, що між мікро- і макроаналізом не існує нездоланного кордону, межі між ними розмиті, ілюзорні, до певної міри умовні, а обидва розділи тісно взаємопов'язані. Різниця лише в тому, що спільні економічні процеси і явища розглядаються з різних сторін. Як пишуть Макконнелл і Брю, мікроекономіка вивчає окремі дерева в лісі, макроекономіка - увесь ліс з висоти пташиного польоту. Мікроекономічні процеси стають процесами макроекономічними, тобто відбувається поєднання цих підходів.

Макроекономічна теорія розвивається протягом трьох століть, . але як окрема наука вона сформувалася лише в 30-ті роки 20-го століття після „Великої депресії" 1929-1930 рр. Початки макроекономічного аналізу мали місце ще в епоху меркантилізму; француз Ж. Боден у кінці 16 ст. (1576 р.) намагався пояснити зміни загального рівня цін співвідношенням кількості грошей в обігу і кількості товару.

Засновник фізіократичної економічної школи француз Франсуа Кене у праці „Економічна таблиця" здійснив серйозну спробу дослідження руху суспільного продукту у вигляді моделі господарського кругообороту. Будучи одночасно лікарем і економістом, Ф. Кене свою модель розробив за аналогією з людським організмом, циркулюванням кругообігу, коли кожен орган виконує специфічну функцію в кровоносній системі, обмінюється з іншими і завдяки цьому відбувається відтворення всього організму. У Кене продуктивний клас (селяни), заможний (землевласники), безплідний (ремісники) обмінюються між собою результатами праці, відтворюючи себе. При цьому Кене вже тоді вбачав можливість порушення господарського кругообігу за аналогією з інсультом чи інфарктом. У подальшому ціла плеяда вчених розробляла фундаментальні основи макроекономіки: К.Маркс, Фр.Л.Вальрас, Дж.К.Гельбрейт, О.Домар, С.Кузнець, В.Леонтьев, Дж.Робінсон, У.Ростоу, П.Самуєльсон, М.Фрідман, Й.Шумпетер, М.Туган-Барановський та інші. Серед них почесне місце зайняли економісти М.Д.Кондрат'єв, і пізніше, В.Немчінов, на яких є посилання в західних джерелах, єдиний радянський лауреат Нобелівської премії з економіки в галузі економіко-математичних методів Л.В.Канторович.

Але „батьком" макроекономіки по праву вважається видатний англійський економіст Джон Мейнард Кейнс (1883-1946). Син професора Кембриджського університету, великий інтелектуал, аристократ, який придбав колосальне багатство, граючи на лондонській біржі, він подав ідею, що оволоділа світом. У праці „Загальна теорія зайнятості, процента і грошей" (1936) він обгрунтував необхідність державного втручання для стимулювання економічного зростання та виходу з кризи.

Сучасна   макроекономіка   розвивається   в   таких   основних напрямках:

-  неокейнсіанський;

-  неокласичний;

-  неоконсервативний;

-  монетаристський.

В умовах досконалої конкуренції, що мала місце на перших етапах розвитку ринку, макросистема знаходилась у стані ідеальної загальної рівноваги. В сучасних умовах недосконала конкуренція для встановлення рівноваги вимагає втручання держави. При цьому головними цілями макроекономіки с:

-  економічне зростання з метою забезпечення збільшення випуску суспільного продукту;

- забезпечення ефективної зайнятості;

-  ефективність виробництва;

-  економічна свобода;

- справедливий розподіл доходів;

- економічна рівновага і безкризовий розвиток;

- соціальний захист населення;

-  стабільний рівень цін, що веде до відсутності інфляції;

- збільшення вільного часу;

- екологічний захист навколишнього середовища;

- оптимальні торговий і платіжний баланси.

Перелічені цілі можуть реалізуватися в різних країнах у різних комбінаціях неоднозначними шляхами, тому, що вони, по-перше, не всі визначені кількісно і, по-друге, повсякчас складають взасмосуперечливе поєднання одна з одною.

Тому державна політика України повинна вестися на чіткому виявленні оптимальних пріоритетів у постановці цілей та оцінці наслідків їх реалізації.

Magistr.ua
Дізнайся вартість написання своєї роботи
Кількість сторінок:
-
+
Термін виконання:
-
днів
+