1.2.2. Особливості державного корпоративного сектору

Р’ СѓСЃС–С… країнах С–СЃРЅСѓС” державний сектор економіки, СЏРєРёР№ Сѓ сучас­них умовах відіграє важливу роль. РўРѕРјСѓ слід звернути увагу РЅР° роз­межування СЃСѓР±’єктів господарювання Р· погляду приналежності РґРѕ тих чи інших секторів — державних та недержавних С– РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕС— РїРѕР±СѓРґРѕРІРё систем корпоративного управління. Для вітчизняної прак­тики це С” дуже важливим, оскільки РІ Україні С” потужний держав­ний сектор, СЏРєРёР№ має ефективно управлятись РЅР° користь суспіль­ству, Р° РЅРµ окремим особам С– групам РѕСЃС–Р±. Так, Р·Р° станом РЅР° початок 1999 СЂ. РІ Україні налічувалось 45 178 державних підприємств та організацій, підпорядкованих 46 галузевим міністерствам та іншим органам державної влади. Чи РїРѕРІРёРЅРЅС– ці підприємства регулюва­тись РЅР° засадах корпоративного управління, СЏРєС– отримали розвиток Сѓ розвинутих країнах, чи РІ Україні будуть створюватися Р·РЅРѕРІСѓ мо­делі управління, що базуються РЅР° безвідповідальності С– “нічийній“ власності?

РЇРє уже зазначалось, Сѓ світовій економічній літературі категорія “корпоративне управління” використовується РІ широкому СЂРѕР·СѓРјС–РЅВ­РЅС– — управління корпораціями РІ інтересах власників. Причому РІ більшості випадків РЅРµ проводиться жорстке розмежування РјС–Р¶ гос­подарськими товариствами С– державними підприємствами. Така ситуація викликана насамперед тією обставиною, що діяльність дер­жавних підприємств Сѓ країнах Р· розвинутою СЂРёРЅРєРѕРІРѕСЋ економікою регулюється РЅРµ окремими галузями права, Р° лише деякими право­вими приписами. Р’РѕРЅРё функціонують РЅР° СЂРёРЅРєРѕРІРёС… засадах, мають РІ РѕСЃРЅРѕРІРЅРѕРјСѓ організаційну форму господарських товариств, Сѓ бага­тьох випадках носять назву корпорацій С– входять РґРѕ загального кор­поративного сектору тієї чи іншої країни.

Між державними і недержавними підприємствами в країнах рин­кової економіки немає таких принципових відмінностей, як в Ук­раїні, хоча можна спостерігати зменшення таких відмінностей і у нас. Насамперед спостерігається розмежування власності й вико­нання функцій розпорядження найнятими управлінцями. Не слід забувати, що формою угоди на виконання управлінських функцій є контракт з керівником, який отримує певні права у здійсненні та­ких функцій. Так, недержавний корпоративний сектор функціонує на засадах економічної свободи і повної відповідальності, які регу­люються чинним законодавством України. Державний сектор та­кож діє у такий самій нормативній базі, проте основною відмінністю є те, що державні підприємства функціонують на правах повного господарського відання, або оперативного управління. При цьому органи управління будують свої відносини з підприємствами, засто­совуючи економічні методи, які так і не вдалося звести до чіткої системи зацікавленості менеджерів у результатах діяльності держав­них підприємств. У цілому до функцій органів державного управлін­ня віднесено вирішення питань створення, реорганізації і ліквідації підприємств, визначення цілей їх діяльності, здійснення контролю за ефективністю використання і зберігання довіреного підприєм­ствам державного майна.

Крім того, законодавчо визначено поняття казенного підприєм­ства, затверджено їх перелік, типовий статут і положення про скла­дання плану розвитку і фінансового плану. Управління державни­ми підприємствами має свою специфіку, в сучасних умовах воно переважно зведене до контролю щорічних звітів підприємств і умов виконання трудових контрактів керівниками державних підпри­ємств. Оперативна діяльність державних підприємств здійснюється ними самостійно. Такі державні підприємства не мають статутних фондів, поділених на паї, і до корпорацій навряд чи їх можна відне­сти або можна зробити це лише з надзвичайно великою умовністю.

Корпоративні СЂРёСЃРё мають деякі підприємства державного секто­ру. Так, частина підприємств державної форми власності являють СЃРѕР±РѕСЋ корпоратизовані (акціонерні товариства Р· 100-відсотковою дер­жавною власністю або ті закрщі акціонерні товариства, РґРµ 70 відсотків належало державі), СЏРєС– пройшли етап корпоратизації, але РЅРµ прива­тизувались. Управління такими підприємствами має СЃРІРѕСЋ специфіку, оскільки здійснюється С–РЅРѕРґС– правліннями, С–РЅРѕРґС– — спостережними радами — органами, СЏРєС– характерні для акціонерних товариств.

РљСЂС–Рј державної власності Сѓ вигляді підприємств СЏРє цілісних майнових комплексів, РІРѕРЅР° представлена корпоративною власністю — Сѓ вигляді часток С– паїв Сѓ статутних фондах недержавних господар­ських товариств. Так, станом РЅР° 1999 СЂ. РґРѕ реєстру Національного агентства України Р· управління державними*корпоративними правами (Р· 2000 СЂ. РІРѕРЅРѕ ліквідоване СЏРє окрема структура) було внесено 5285 підприємств, Сѓ СЏРєРёС… С” державні корпоративні права. Р’С–РґРїРѕРІС–РґВ­РЅРѕ управління такими частками С” безпосереднім завданням корпо­ративного управління, Р№РѕРіРѕ складовою, РІРѕРЅРѕ покладене РЅР° певні дер­жавні органи С– має вивчатися Р· метою вдосконалення С—С… діяльності.

Отже, проблема управління державною власністю для України С” актуальною С– потребує визначення РѕР±’єктів такого управління. Для державних підприємств, особливо казенних, поняття “корпорація” РЅРµ можна застосувати, оскільки РІРѕРЅРё, Р· РѕРґРЅРѕРіРѕ Р±РѕРєСѓ, РЅРµ мають статут­них фондів, СЏРєС– складаються Р· часток учасників. Однак, Р· РґСЂСѓРіРѕРіРѕ Р±РѕРєСѓ, РІ РЅРёС… С–СЃРЅСѓС” відділення процесу управління РІС–Рґ власності С– РІС–РґРїРѕВ­РІС–РґРЅРѕ РґРѕ цього можна вважати цю СЂРёСЃСѓ такою, що надає цим підпри­ємствам корпоративних ознак. РўРѕРјСѓ вважати, що РѕР±’єктами корпо­ративного управління мають бути РѕР±’єкти державної власності, СЏРєС– являють СЃРѕР±РѕСЋ цілісні майнові комплекси, можна лише Р· великою часткою умовності. До таких РѕР±’єктів можна віднести підприємства загальнодержавної власності, РІ тому числі казенні підприємства. Стосовно корпоратизованих підприємств та інших державних акціо­нерних товариств поняття “корпоративне управління” більшою РјС–В­СЂРѕСЋ відповідає Р№РѕРіРѕ суті С– може бути прийнятним.

Умовність віднесення поняття “корпоративне управління” РІ дер­жавному секторі, особливо щодо підприємств — цілісних майнових комплексів, має певні особливості РІ контексті стану державних під­приємств РІ економічній структурі країн трансформаційної економіки, РІ тому числі України. РЈ світовій практиці корпоративні структури характеризуються РІРёРїСѓСЃРєРѕРј корпоративних цінних паперів (РЅРµ СѓСЃС–, Р° значна С—С… кількість). Така форма СЂСѓС…Сѓ фінансового капіталу прак­тично РЅРµ використовується С– РЅРµ зможе використовуватись, наприк­лад, РЅР° казенних підприємствах. Проте Сѓ світовій практиці корпо­ративне управління часто ототожнюється Р· управлінням великими підприємствами, тому виходячи Р· цього багато фахівців вважають такі державні підприємства СЃСѓР±’єктами корпоративних РІС–РґРЅРѕСЃРёРЅ. Зрозуміло, що управління такими підприємствами має специфіку РІ РїРѕСЂС–РІРЅСЏРЅРЅС– Р· акціонерними товариствами.

РљСЂС–Рј таких суперечливих моментів РѕР±’єктом корпоративного управління без СЃСѓРјРЅС–РІСѓ має бути майно, передане РґРѕ статутних фондів господарських товариств, акції акціонерних товариств, СЏРєС– перебу­вають Сѓ власності держави, державне майно, передане РґРѕ статутних фондів холдингових компаній С– фінансово-промислових РіСЂСѓРї, дер­жавне майно, передане РІ оренду, та С–РЅ.

При усій важливості налагодження ефективних систем корпо­ративного управління державним сектором основну увагу в цьому посібнику буде приділено особливостям управління акціонерними товариствами як найбільш характерній і відповідній формі корпорації.