7.1.3. Особливості інформування інвесторів

Оскільки інвестори повинні мати відомості щодо походження засновників, регулярної діяльності їх емітента, планів на майбутнє, практично в усіх країнах існують нормативно визначені вимоги щодо подання такої інформації. їх основне завдання — перешкоджати недобросовісному засновництву. Іноді така вимога вступає у певні суперечності з внутрішніми положеннями про комерційну таємни­цю в діючому підприємстві, яке хоче стати акціонерним товари­ством. У вітчизняній практиці спостерігались випадки, коли публі­кувались, як правило, досить загальні відомості, а іноді вони навіть неправдиві. При реєстрації випуску має бути розповсюджений так званий проспект емісії, в якому відображуються основні положення щодо діяльності акціонерного товариства, внески засновників та інша інформація, яка дає змогу інвестору мати уявлення про майбутнє його придбання у вигляді таких акцій.

У разі, якщо інвестор придбав такі корпоративні права, він має право на ознайомлення з діяльністю підприємства відповідно до чин­ного законодавства і статутних документів. Крім власників корпо­ративних прав, які мають певні права на ознайомлення з ситуацією у фірмі з метою впливати на управлінські рішення, українська нор- мативно-правова база визначає, що емітент зобов’язаний не менш як один раз на рік інформувати громадськість про свій стан і результа­ти діяльності у формі річного звіту. У річному звіті мають бути такі дані про емітента: а) інформація про результати господарювання за попередній рік; б) підтверджені аудитором (аудиторською фірмою) річний баланс та довідка про фінансовий стан; в) основні відомості про додатково випущені цінні папери; г) обгрунтування змін у пер­сональному складі службових осіб. Протягом останнього часу вне­сені деякі законодавчі поправки, наприклад, щодо необов’язковості проведення аудиторської перевірки для невеликих підприємств.

Існують вимоги щодо оприлюднення не тільки регулярної, а й спеціальної інформації. Так, емітент зобов’язаний протягом двох днів надіслати фондовій біржі і реєструвальному органу, а також опублікувати в офіційній газеті фондової біржі інформацію про зміни, що відбулися в його господарській діяльності і впливають на вартість цінних паперів або розмір доходу по них, а саме:

а) зміни прав на цінні папери;

б) зміни у персональному складі службових осіб;

в) арешт банківських рахунків емітента;

г) початок дій по санації (здійснення комплексу заходів, спрямо­ваних на оздоровлення фінансового стану емітента);

д) реорганізацію або припинення діяльності емітента;

е) знищення не менш як 10 відсотків майна емітента внаслідок надзвичайних обставин;

є) пред’явлення позову до емітента в розмірі, що перевищує 10 відсотків статутного фонду або суми вартості основних і оборот­них коштів емітента;

_/ ж) одержання кредиту або емісію цінних паперів у розмірі, що і перевищує 50 відсотків статутного фонду або суми вартості основ­них та оборотних коштів емітента.

Як бачимо, у цій регуляторній базі є досить жорсткі вимоги, які важко виконувати. Так, річний звіт має бути опублікований не пізніш як за дев’ять місяців року, наступного за звітним, і надсилатися держателям іменних акцій та реєструвальному органу. За умов, коли держателів іменних акцій акціонерних товариств, особливо тих, що були створені в процесі приватизації, налічується часто десятки тисяч, виконати умову надіслати такі звіти складно. Тому слід впровади­ти іншу форму подання обов’язкової інформації. Спеціальна інфор­мація передбачає її надсилання протягом двох днів, що рідко вико­нується емітентами. Пунктів цієї інформації надзвичайно багато і виконувати їх на практиці важко. Крім того, в офіційній газеті фондової біржі не всі такі відомості можуть бути навіть розміщені через великий обсяг матеріалу.

Водночас законодавчо визначено, що особа, яка підписалась або купила цінні папери до опублікування інформації про зміни в гос­подарській діяльності емітента, що впливають на вартість цінних паперів або розмір доходу по них, може протягом 15 днів з моменту публікації цієї інформації розірвати договір в односторонньому порядку. У разі розірвання договору емітент зобов’язаний на вимо­гу цієї особи відшкодувати їй витрати і можливі збитки, пов’язані з підпискою або купівлею цінних паперів.

Існує також положення, відповідно до якого емітент у разі неви­конання умов підписки на цінні папери зобов’язаний повернути передплатникам на їх вимогу всі одержані від них кошти із спла­тою відсотків за весь термін їх тримання. Емітент також несе відпо­відальність по відшкодуванню збитків, завданих недостовірною інформацією про цінні папери. При позитивній оцінці цих поло­жень потрібно створити практичні умови, щоб ці положення могли реально діяти і захищати права інвесторів