Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

10.2.1. Регулювання основних організаційно- економічних відносин

Як правило, організаційно-економічні відносини основних учас­ників корпорацій більш-менш чітко регламентуються законодавчи­ми положеннями і в окремих випадках внутрішньокорпоративними документами. В цілому економічна роль засновників та інших акці­онерів, їх вплив на діяльність товариства чітко розписані в таких документах, як статут, положення про загальні збори акціонерів, їх представницькі органи. Іноді акціонерні товариства розробляють окремі положення про порядок роботи з акціонерами, які стосуються організаційних аспектів. Як правило, такі положення містять пунк­ти про ознайомлення акціонерів з інформацією або документами товариства, особливості подання акціонерами заяв і їх розгляд, офор­млення та реєстрацію довіреностей акціонерів, перереєстрацію їх прав власності. Інші положення, наприклад про особливості отримання акціонерами дивідендів, про фонди товариства, стосуються більшою мірою економічних аспектів. Безпосередньо економічні відносини закладаються в пункти положення “Про цінні папери товариства”, які стосуються умов оплати акцій, опціонів на придбання акцій, об­лігацій тощо. Однак більш важливою є регламентація таких економіч­них відносин, які можуть суттєво вплинути на діяльність корпорації.

Виходячи з цього, чіткого трактування потребують способи на­буття контрольного пакета акцій і купівлі значних пакетів. Річ у тім, що в умовах вільного руху акцій на ринках цінних паперів правління акціонерного товариства може й не знати про те, що кон­трольні чи блокуючі пакети перейшли в інші руки. Тому такі поло­ження мають якоюсь мірою теоретичний характер і прийнятні лише за умови відповідності вимогам чинного законодавства. Слід ви­знати, що в Україні законодавчо це питання недостатньо врегульо­вано. Тому в положення слід закласти вимоги до закупівлі пакетів, зокрема контрольного, акцій.

Затвердження такого положення має враховувати взаємовідно­сини учасників, де є пов’язані (афілійовані) особи. Можна також розробити окремо таке положення. Оскільки поняття “пов’язані осо­би” визначається чинним законодавством, пункти внутрішньокор- поративних документів не повинні йому суперечити. Існують до­сить обгрунтовані думки фахівців, що в регуляторну базу потрібно закласти поняття “афілійована” особа і дати відповідне законодав­че трактування. До такого положення має ввійти регламентація за­інтересованості в укладанні угод з погляду посадових осіб корпора­ції, крупних акціонерів, які володіють спільно зі своєю пов’язаною (афілійованою) особою (особами) певною (визначеною чинним за­конодавством) кількістю голосуючих акцій АТ.

Слід визначити поняття значної майнової угоди (іноді таку угоду називають правочином) у АТ, оскільки її кількісне вираження у кож­ному акціонерному товаристві буде своє і залежатиме від його розмі­рів. Звичайно, при цьому необхідно враховувати вимоги законодавства (якщо такі є) і визначити розміри значних угод для корпорації.

Насамперед треба чітко визначити вартість майна, що є об’єктом значної угоди, і орган корпоративного управління, який повинен ви­значати її та регламентувати порядок здійснення. Так, досить часто в положення закладається вимога щодо рішення про здійснення знач­ної майнової угоди, вартість якої становить 25—50 відсотків балансо­вої вартості активів АТ на дату прийняття рішення про її здійснен­ня. У такому разі можна встановити, що рішення має прийматися радою АТ одноголосно, а за умови відсутності одноголосного вирі­шення — бути переданим на розгляд загальних зборів. Наприклад, можна закласти в положення вимогу, що рішення про здійснення значної майнової угоди (вартість майна становить більш як 50 відсотків балансової вартості активів АТ на дату прийняття рішення про укладання такої угоди) приймається загальними зборами більшістю в три четверті голосів власників голосуючих акцій, при­сутніх на зборах.

Таке положення може бути дійовим тільки за умови ув’язки його з чинним антимонопольним законодавством. Якщо є спроби здійснити такі дії з боку пов’язаних (афілійованих) осіб, вони по­винні довести до ради товариства (правління АТ) свою заінтересо­ваність про здійснення передбачуваної угоди до моменту прийнят­тя рішення про її укладання, надати їм необхідну інформацію щодо своєї участі в майбутній угоді, а також інші відомості, де вони мо­жуть бути заінтересованими особами. Доцільно визначити вимоги до порядку укладання угод, в яких є заінтересованість, особливо щодо участі в обговоренні та в голосуванні з питань, що стосуються такої угоди, винесення на розгляд окремих органів корпорації тих чи інших угод.

Оскільки в реальній практиці досить часто зустрічаються випад­ки недотримання вимог до укладання угод, потрібно чітко сформу-


лювати наслідки цього, умови визнання їх недійсними, відпові­дальність за певні розміри збитків, завданих корпорації.

Важливим моментом є регулювання антиконкурентної діяль­ності всередині самої корпорації. По-перше, в законодавчій базі України не досить чітко сформульовані умови віднесення дій влас­ників чи персоналу корпорації до конкурентних, тому у внутрішній системі управління потрібно це чітко визначити. Для цього прий­мають документи про заборону конкурентної діяльності в АТ із занесенням до них певних вимог. Наприклад, члени керівних органів корпорації не мають права без погодження ради товариства або за­гальних зборів бути членами правління або управлінцями, які не­суть персональну відповідальність в іншому господарському това­ристві, крім тих, які створені цією корпорацією.

Крім наведених вище підходів, згідно з якими дії посадових осіб можуть вважатися конкурентними щодо АТ, конкурентними діями акціонерів і персоналу щодо АТ можуть також вважатися: навмис­не поширення свідомо неправдивих відомостей, що можуть завдати шкоди діловій репутації АТ та його майновим інтересам, закупівля структурними підрозділами, дочірніми та залежними підприємства­ми АТ сировини і матеріалів за завищеними і реалізація продукції за зниженими цінами, якщо ця продукція є профільною для АТ, / розголошення комерційної таємниці, яку можуть використати кон­куренти на шкоду АТ, неправомірне збирання інформації, що містить комерційну таємницю АТ, схиляння членів персоналу АТ до розго­лошення інформації, що містить комерційну таємницю, використан­ня товарних знаків АТ підприємствами, у яких особа — член персо­налу АТ має частку власності або перебуває у трудових відносинах, схиляння до бойкоту АТ інших юридичних осіб — контрагентів з господарської діяльності, схиляння до розриву договорів з АТ. У положенні також має бути визначена відповідальність за порушен­ня пунктів положення.

Не можна стверджувати, що конче потрібно розробляти окремо таке положення, його можна внести окремим розділом, наприклад в Положення про персонал та ін. У цілому наведені положення не вичерпують усіх відносин акціонерів, посадових осіб і їх можна роз­ширювати, регламентуючи більшу чи меншу функцію менеджменту та інших працівників, стосунки акціонерів з корпорацією.