Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

10.2.3. Заохочення і відповідальність менеджерів

Учасниками відносин у корпорації виступають не тільки акціо­нери, а й менеджери. Тому регулювання розробки і прийняття ряду внутрішньокорпоративних документів, які стосуються саме цієї сфе­ри, має велике значення.

Найважливішим моментом є визначення ролі, компетенції і відпо­відальності найманих управлінців. Загальні принципи діяльності, наприклад членів правління, викладено у положеннях про правлін­ня, про персонал та інших документах, які є базовими для формалі­зації ролі менеджера. Елементом, який регулює стан менеджера, його функції, повноваження та відповідальність, є контракт з посадовою особою. В багатьох корпораціях розробляються положення про укладання контракту з посадовими особами або окремо з головою правління. Це положення про укладання контрактів з посадовою особою, контракт з головою правління та інші форми внутрішньо- корпоративних документів.

Контракти з менеджерами розробляються частіше індивідуаль­но, ніж колективно, і мають конфіденційний характер, засоби захис­ту і процедури, до яких може звернутись менеджер, якщо вважає, що умови не виконуються. Особливо це стосується менеджерів ви­сокого рангу, як правило перших осіб. Тому в контракти має бути закладено механізм захисту інтересів менеджера і відшкодування збитків, які можуть бути йому завдані. Водночас корпорація повин­на розробити методи захисту від некомпетентних або недобросовіс­них дій менеджера. Такі умови викладено в контрактах, складання, узгодження і підписання яких належить до одного з дуже важли­вих елементів корпоративного управління.

Крім загальноприйнятих форм стимулювання менеджерів мож­ливо також застосування деяких інших елементів матеріального стимулювання перших менеджерів у фірмі — таких як “золоті па­рашути”, опціони на придбання акцій, передача акцій товариства в довірче управління директорам.

“Золоті парашути” являють собою попередньо узгоджені вихідні виплати вищим менеджерам у разі поглинання, злиття та інших реорганізаціях фірми, що призводить до суттєвих змін у ста­новищі голови виконавчого органу. При цьому він не здійснив нія­ких дій, що суперечили б інтересам корпорації. Розміри таких вип­лат можуть бути досить значними, такими, що можуть компенсува­ти директорам втрати оплати їх праці, можливої пенсії та інші матеріальні блага, якими поступається менеджер при цьому. Такі винагороди застосовуються для того, щоб вищі посадові особи не протидіяли вигідним для акціонерного товариства змінам щодо злиття, поглинання, розукрупнення, участі в інших господарських товариствах.

Опціони на придбання акцій також використовуються у сис­темі внутрішньокорпоративного управління. Регулювання цієї склад­ної сфери заохочення менеджерів може здійснюватись , наприклад, відповідно до Положення про порядок отримання акцій корпорації її службовцями і опціони на їх придбання менеджерами. Воно рег­ламентує розповсюдження придбаних власних акцій серед членів персоналу з метою підвищення їх стимулювання в ефективному гос­подарюванні акціонерного товариства. Розповсюдження опціонів на придбання власних акцій ставить за мету підвищення зацікавлено­сті персоналу в ефективному функціонуванні корпорації і збільшення власних доходів працівників — як акціонерів, так і неучасників. При додатковому випуску акцій АТ його службовці-акціонери ко­ристуються переважним правом на придбання додатково випуще­них акцій згідно з чинним законодавством.

При цьому передбачено дотримання кількох обов’язкових вимог, без яких впровадження цього управлінського заходу не зможе до­сягти мети. Так, отримання акцій АТ і опціонів на їх придбання може здійснюватись тільки за згодою члена персоналу, якому вони пропонуються, на добровільній основі. Крім того, керівні органи АТ зобов’язані провести широку роз’яснювальну роботу з приводу роз­повсюдження власних акцій і опціонів на їх придбання.

Загальні збори мають право за поданням ради товариства і прав­ління розповсюдити власні акції на пільгових умовах, а в окремих випадках — за високі показники в роботі — на безоплатній основі окремим членам персоналу (при цьому слід дотримуватись норм податкового законодавства). Першочерговість розповсюдження акцій серед членів персоналу, як правило, встановлюється правлінням, по­годжується радою і затверджується загальними зборами.

Крім простих акцій корпорація має право розповсюджувати се­ред своїх службовців привілейовані акції. Осіб, які мають претенду­вати на такі акції, встановлює правління, але узгоджує із спостереж­ною радою, а затверджують це збори. Досить часто для запобігання зловживанням документарно визначається, що власниками привіле­йованих акцій не можуть бути члени виконавчих та контролюючих органів корпорації.

При розповсюдженні власних акцій серед персоналу АТ можуть використовуватись прості форвардні угоди, згідно із якими АТ бере зобов’язання реалізувати серед персоналу акції за встановленою ціною через певний проміжок часу. При цьому члени персоналу не зобов’язані їх викупити при настанні терміну дії форвардної угоди. Форвардні угоди можуть застосовуватись в обмежених випадках і лише за рішенням загальних зборів. Для підвищення відповідаль­ності членів персоналу при придбанні власних акцій АТ доцільно використовувати опціони.

Для підвищення рівня зацікавленості виконавчих директорів і для здійснення операцій з власними акціями можуть використову­ватись такі форми, як передача акцій товариства в довірче управління директорам. Щоправда, деякі фахівці вважають необ­хідним заборонити концентрувати акції через їх передачу в управління посадовим особам корпорації. Регуляторна база 1991 р. в Україні не передбачала заборони на такі дії. Практика свідчить, що акумуляція здійснювалась різними шляхами. Простий шлях — голові правління (директору) можуть передаватись у довірче управління акції акціонерів цієї корпорації. Більш складний шлях — акціонерне товариство передавало працюючому директору (го­лові правління) в довірче управління викуплені власні акції АТ. Для цього іноді створювалося дочірнє підприємство, куди акумулю­вались викуплені акції і де голова правління АТ був директором.

Крім методів заохочення учасників-менеджерів потрібно також застосовувати системи відповідальності. Серед них досить важливе місце займають, наприклад, документи про відповідальність посадо­вих (афілійованих) осіб перед корпорацією й акціонерами. Якщо іншими положеннями не визначені посадові особи в конкретній корпорації, треба їх визначити. Такими, як правило, є особи, наділені організаційно-розпорядчими й адміністративно-господарськими пов­новаженнями для здійснення діяльності АТ. Насамперед це голова та члени ради АТ, голова та члени правління АТ, голова ревізійної комісії АТ, посадові особи адміністрації АТ, що виконують функції, передбачені певними пунктами розроблених положень. (.,

У такі положення закладаються вимоги щодо сумлінності поса­дових осіб при здійсненні своїх службових обов’язків, прийняття на себе встановлених обмежень щодо недопущення дій, які можуть призвести до використання їх службового становища та пов’язаних з ним можливостей, а також можливостей АТ і його авторитету, в особистих, групових чи інших інтересах, що суперечать інтересам АТ. Визначаються форми встановлених обмежень, особливості ком­петенції.

Регламентується отримання винагород, у тому числі від сторонніх осіб і організацій, подарунків, пільг від юридичних і фізичних осіб за використання свого службового становища. Наприклад, в деяких випадках посадовим особам можуть заборонити укладати парі, ро­бити ставки на іподромах та брати участь в інших азартних іграх грошового чи іншого майнового характеру, якщо це потягне за со­бою порушення інтересів АТ, використовувати в особистих, групо­вих чи інших неслужбових цілях надані їм для здійснення своїх обов’язків приміщення, засоби транспорту і зв’язку, електронно-об­числювальну техніку, грошові кошти та інше майно, якщо це не передбачено договором і внутрішніми нормативними актами АТ і завдає збитків АТ, використовувати не передбачені внутрішніми нормативними актами АТ переваги в отриманні кредитів, позик, придбанні цінних паперів, нерухомості та іншого майна.

Визначається також відповідальність за порушення, передбачена законодавством України та іншими внутрішніми нормативними актами корпорації. При цьому рішенням загальних зборів акціо­нерів посадові особи-порушники можуть бути притягнені до дис­циплінарної, майнової, адміністративної і кримінальної відповідаль­ності відповідно до чинного законодавства України.