Бібліотека Букліб працює за підтримки агентства Magistr.ua

3. Принципи біоенергетичної оцінки ефективності технологій вирощування кормових культур і заготівлі кормів

Крім загальноприйнятих методів обліку ефективності технологій вирощування кормових культур і заготівлі кормів за грошовими і трудовими витратами застосовують оцінку їх за сукупною енергією, затраченою на виробництво корму, або за акумульованою у ньому, а також у тваринницькій продукції. Витрати енергії на вирощування культури, заготівлю кормів аналогічно акумуляції її врожаєм зеле­ної маси, зерна або коренеплодів прийнято визначати у джоулях. Витрати і виробництво енергії у сільському господарстві залежно від масштабів розраховують у кілоджоулях (кДж) = джоуль • 103; мегажоулях (МДж) = джоуль • 106; гігаджоулях (ГДж) = джоуль • 109; тераджоулях (ТДж) = джоуль • 1012.

Отже, можна порівнювати енерговитрати на вирощування куль­тури із вмістом енергії у зібраному врожаї, кормі і у тваринницькій продукції, тобто об’єднати єдиним показником розрізнені поняття в системі технологія вирощування культури — урожай — корм — тваринницька продукція.

Витрати сукупної енергії на вирощування культури звичайно у 6 — 12 разів менші, ніж вміст її в урожаї. Проте може бути і так, що вони не набагато відрізняються від вмісту її у кормі. Наприклад, при заготівлі трав’яного борошна, брикетів і гранул у зв’язку з ве­ликими витратами пального й електроенергії на сушіння у кормі нерідко енергії менше, ніж витрачено на вирощування і збирання, перевезення, додаткове подрібнення, сушіння культури. Такий корм буде якісним, але дуже дорогим. Виробництво його в господар­стві у великих кількостях за існуючої технології може бути невигід­ним. Поки що здійснюються величезні витрати енергії при заготівлі сіна — до 50 % енергії, яку містить зелена маса, силосу — до 40 %.

Сучасні технології вирощування кормових культур, особливо та­ких як кукурудза, коренеплоди та ін., ще дуже недосконалі, зокрема пов’язані з великими витратами енергії на пальне. До невиправда­них витрат загальної енергії призводить застосування пестицидів і гербіцидів. Так, аналіз структури витрат енергії на вирощування соняшнику, коренеплодів, зернофуражних культур свідчить про те, що на пестициди (гербіциди, фунгіциди й інсектициди), ретарданти, дефоліанти і дисиканти витрачають до 20 %, на пальне — 25 — 30, на добрива — 30 — 40 % сукупної енергії. Наприклад, застосування 1 кг дорогих імпортних гербіцидів за сукупною енергією можна порівня­ти з 2 — 3-разовим міжрядним обробітком 1 га посівів кукурудзи чи коренеплодів або 6 — 8-разовим боронуванням 1 га. Проте на 1 га нерідко вносять стільки гербіцидів, що це відповідає більш як 10-ра­зовому міжрядному обробітку і в 3 — 4 рази більшій кількості боро­нувань. Тому надмірна хімізація процесів вирощування кормових культур призводить до досить значного збільшення витрат сукупної енергії, погіршує якість кормів.

Важливо зменшити не тільки енерговитрати на 1 га посіву, а й витрати сукупної енергії на одиницю продукції, що значною мірою залежить від урожайності культури Найменші енерговитрати при вирощуванні кормових трав, найбільші — зернобобових і кормових буряків (табл. 4).

Багато затрачається енергії на перевезення кормів там, де не­правильно розміщують кормові культури в сівозмінах. Енергозбері­гаючі технології вирощування кормових культур неможливі при значному віддаленні площ вирощування кормових культур від місць утримання худоби і пунктів приготування кормів, оскільки транспортні витрати нерідко перевищують прямі на вирощування культури. Так, перевезення 1 т зеленої маси жита на відстань 15 км агрегатом МТЗ-80 + ПТС-4М коштує приблизно 8 грн, а витрати на вирощування — 8 — 10 грн (у цінах 2000 р.).

Слід не тільки вигідно виробляти корми — з мінімальними ви­тратами сукупної енергії, а й використовувати їх із найбільшою ефективністю, тобто треба поліпшити конверсію корму (від лат. сопюєгвіо — перетворення, у біології біоконверсія). Наприклад, кон­центровані корми найбільш ефективні у птахівництві, де коефіцієн­ти біоконверсії зернофуражу дуже високі. Так, за збалансованої го­дівлі з 1 т комбікорму можна мати 300 — 350 кг м’яса бройлерів, а свинини 170 — 200 кг. Тому невипадково у США 35 — 40 % м’ясного балансу становить м’ясо птиці, а в нашій країні (станом на 2000 р.) — лише 17 — 18 %. Оскільки у нашій країні значно менші ресурси зер­на, треба нарощувати бройлерне виробництво птиці. Для цього по­ряд з такими культурами, як кукурудза, ячмінь, горох, соя, більшої уваги заслуговує тритикале, яке містить 16 — 17 % білка, у якому підвищена кількість лізину.

Таблиця 4. Орієнтовні витрати сукупної енергії

при вирощуванні різних кормових культур у Лісостепу

Культура

Урожайність

Орієнтовні витрати енергії, МДж

ц/га

корм.

од.,

ц/га

на 1 га

на 1 ц натура­льної продук­ції

на 1 ц кормо­вих одиниць

Кукурудза на зерно

80

107

30 000

375

280

На силос

500

140

22 000

44

157

На зелений корм

600

104

16 000

27

153

Ячмінь

40

48

16 200

405

371

Люцерна (зелена маса)

450

90

14 000

31

155

Суданська трава (зелена маса)

450

90

12 000

26

133

Озиме жито на корм

300

60

11 000

37

183

Горох

30

36

14 300

477

397

Кормові буряки

600

184

36 000

26

196

Досить енергоємним є м’ясо яловичини. На 1 кг м’яса через пога­ну збалансованість раціону за протеїном і амінокислотами витра­чають 8 — 9, а то й 10 — 11 корм. од. Разом з тим не можна забувати, що на виробництво 1 кг зернофуражу, в свою чергу, треба у 2 — 3 рази більше сукупної енергії, ніж на 1 корм. од. трави. Тому, незва­жаючи на екстенсивність виробництва яловичини порівняно із сви­ниною і м’ясом бройлерів, виробництво її також може бути економі­чно вигідним.

Найбільш ефективно було б використовувати продукцію рослин­ництва для промислової переробки і одержувати кінцеву продук­цію — аналоги тваринницької продукції, яку в багатьох країнах вже мають, виробляючи штучно м’ясо і молоко із сої та іншої сировини. Крім того, залишається велика кількість продукції, яка за енерге­тичним еквівалентом майже дорівнює кінцевій — зерновій. Як за­значав у свій час В.Р. Вільямс, було б недоцільно використовувати цю масу органіки на добриво, оскільки можна мати додаткову про­дукцію тваринництва й органічне добриво. Найбільш ефективно утилізують побічну продукцію жуйні, зокрема велика рогата худоба, вівці, кози.

Разом з тим майбутнє, можливо, належить більш простим орга­нізмам. Наприклад, конверсія зернофуражу при вирощуванні риби значно вища, ніж при одержанні м’яса птиці і тим більше свинини, а за фізіологічним значенням багато видів риби перевершують яло­вичину і свинину. Однак це завдання, очевидно, більш віддаленого майбутнього. Слід зазначити, що у деяких країнах, наприклад у СТТТА, збільшилось виробництво і споживання рибних продуктів і зменшилось споживання м’яса. У перспективі, мабуть, кормова площа буде значною мірою джерелом зернофуражу і трав’яних кон­центратів для інтенсивної відгодівлі риби у ставках, водоймах і ве­ликих акваріумах. А поки що треба збільшувати коефіцієнт біокон- версії кормів і зернофуражу, ефективно утилізувати побічну продук­цію рослинництва.

Magistr.ua
Дізнайся вартість написання своєї роботи
Кількість сторінок:
-
+
Термін виконання:
-
днів
+