4.2. Ефективність основних прийомів вирощування кормових і зернокормових культур. Видовий склад кормових рослин і ефективність удобрення при біологічній рекультивації кар’єрних виробок

Видовий склад рослин у початковій стадії освоєння відвалів для сівби кормових і зернофуражних культур залежить від місцевих умов. Проте майже повсюдно першочергове значення мають бобові рослини, що забезпечують азотфіксацію і залишають велику кіль­кість органічної маси кореневих і стерньових решток. Це насампе­ред буркун білий і жовтий, еспарцет, люцерна посівна і жовта, у во­логих місцях — конюшина лучна, лядвенець рогатий. Особливо стійкий проти несприятливих ґрунтових умов буркун. Продуктив­ність посівів буркуну білого у господарстві на лесоподібному суглин­ку після використання глини для виготовлення цегли (глибина ви­робки у середньому 4 м) мало поступалася перед продуктивністю посівів його на польових землях. Внесення невеликих норм мінера­льного добрива (^5Р45К45) посилювало ріст рослин буркуну. Цьому сприяли добрі умови зволоження. Еспарцет і люцерна були менш продуктивними.

На насипному шарі із застосуванням добрив можна вирощувати і зернофуражні культури. При цьому більш ефективними є органічні добрива (табл. 53).

Внесення гною і торфомінеральних компостів дає можливість поліпшити біологічну активність ґрунту. З гноєм у ґрунт потрапляє багато мікроорганізмів, що мінералізують органічну речовину. По­зитивні результати дає внесення мікробіологічних препаратів, на­приклад АМБ дозою 0,5 т/га (В.П. Ступаков, В.І. Печенюк та ін.), аміачної води. На дуже підкислених виробках слід застосовувати фізіологічно лужні добрива. У ґрунтах виробок мало мікроелемен­тів. їх вносять разом з мінеральними добривами.

Обробіток ґрунту. Необхідно ретельно підготувати ґрунт під сів­бу кормових і зернофуражних культур, особливо при обробітку роз­кривних порід без попереднього нанесення родючого шару ґрунту. Важливим у цьому випадку є глибоке розпушування (до 60 см). У поєднанні із внесенням органічних добрив воно посилює газообмін у ґрунті, сприяє створенню середовища для біологічних процесів, що позитивно впливає на врожайність сільськогосподарських культур і створення родючого шару ґрунту.

Залежно від площі виробок у подальшому можна організувати сівозміну (3 — 4 поля), а на посівах бобових і бобово-злакових сумі­шей багаторічних трав — укісно-пасовищне використання траво­стою.