Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

7.1.1. Господарське значення, біологічні особливості, поживність, продуктивність

У кормовиробництві країни капустяні, або хрестоцвіті, рослини вирощують давно. Зокрема, тривалий час вирощують кормову капу­сту — стеблоплідну рослину і коренеплоди — брукву і турнепс. Що­до стеблових трав’яних рослин, то ця група капустяних у кормови­робництві не набула значного поширення. Асортимент видів і сортів був обмежений. Так, в Україні і Молдові (М.Ф. Лупашку) у 70-ті ро­ки минулого століття на невеликих площах вирощували здебільшо­го кормову капусту і ріпак. Але вже у 80-ті роки площі капустяних розширені повсюдно, збільшився видовий склад їх. Тепер, крім ози­мого ріпаку і кормової капусти, вирощують ярий ріпак, свиріпу ози­му, редьку олійну, перко, гірчицю білу. Певне значення має і порів­няно нова кормова культура тифон (гібрид китайської капусти з турнепсом). Щоправда, вона не набула у нас поки що належного поширення, хоча в Європі і СШАвикористовується досить широко. Менше, ніж інші, поширена і культура перко.

Капустяні — це високобілкові рослини, їх можна вирощувати у одновидових посівах і в сумішах з однорічними злаковими травами та іншими культурами. На фоні їх краще можна згодовувати побіч­ну продукцію — солом’яну січку, полову та інші корми. Зелена маса капустяних сприяє збільшенню надоїв, жирності молока, приросту відгодівельного молодняку. Згодовування її вівцям підвищує вовно­ву продуктивність. Капустяні — цінний компонент раціону свиней і птиці. їх широко використовують у весняній, літній і осінній ланках кормового конвеєра, вирощують в озимих і ранніх ярих проміжних, післяукісних і післяжнивних посівах.

Капустяні використовуються не тільки для одержання свіжої зе­леної маси, а й на силос з іншими культурами. їх зерно — дуже цінне джерело концентрованих білкових кормів вищої якості. Ма­куха і шрот з насіння ріпаку, редьки олійної, свиріпи за фізіологіч­ною дією майже не поступаються перед макухою і шротом з сої і со­няшнику. Так, донедавна основним білковим компонентом концкор- мів у країнах Західної Європи був соєвий шрот, який завозили із США. Тепер у Франції, Бельгії, Німеччині і особливо у скандинав­ських країнах широко використовують дешевий і високоякісний рі­паковий шрот. Урожайність ріпаку сягає 30 ц/га. Це значно пере­вищує середню врожайність сої і дає змогу мати високоякісний корм із мінімальними витратами, що сприяє зниженню собівартості тва­ринницької продукції.

Більшість хрестоцвітих кормових культур відрізняються високим темпом наростання зеленої маси (10 — 12 і навіть 14 ц/га за добу в періоди активного росту і 8 — 10 ц/га в середньому за період вегета­ції). Менший темп наростання у стеблоплідної рослини — капусти кормової (4 — 6 ц/га за добу в середньому за вегетацію при весняній і ранній післяукісній, 6 — 7 ц/га — при пізній післяукісній і після­жнивній сівбі). Перше місце у посівах капустяних займають озимий ріпак, капуста кормова, свиріпа озима, потім редька олійна, яка на­була значного поширення. Щоправда, починаючи з 1989 — 1990 рр., висівають її менше через грубувату зелену масу і не дуже добре по­їдання тваринами вже у фазі цвітіння. Проте в сумішах із злакови­ми (кукурудзою, вівсом) тварини поїдають її задовільно і добре. На­буває поширення гірчиця біла, особливо у літніх проміжних посівах у чистому вигляді і з вівсом.

Усі хрестоцвіті, які вирощують на зелену масу, — вологолюбні рослини. Коефіцієнт водоспоживання у капустяних значно вищий, ніж в інших кормових рослин, і становить 500 — 600 до 700 — 800. Найвищий він у перко, озимої свиріпи, редьки олійної на післяжнив­них посівах (табл. 70).

Найменші показники водоспоживання у культур на ранніх ярих посівах у ріпаку озимого і ярого, редьки, помітно вищі у цих самих культур у післяукісних і післяжнивних посівах. Це пояснюється різ­ними причинами — тривалою вегетацією в осінній період, знижен­ням приросту маси внаслідок високих липневих і серпневих тем­

Таблиця 70. Орієнтовні показники водоспоживання у різних видів капустяних (південна частина Лісостепу, колекційно-демонстраційний розсадник кафедри рослинництва і кормовиробництва Уманського ДАУ, за даними автора)




Подпись: ператур, періодично низькою відносною вологістю повітря, знижен¬ням температури у вересні — жовтні.

Усі хрестоцвіті, висіяні на корм, багаті на протеїн, якого містять майже стільки, як і бобові (табл. 71). У зеленій масі багато вітамінів, макро- і мікроелементів, зокрема сірки. Це сприятливо впливає на приріст і здоров’я поголів’я свиней, здоров’я і вовнову продуктив­ність овець і вовнових порід кіз.

Деяким недоліком капустяних як кормових культур є вміст у них глюкозидів, особливо в ріпаку, висока продуктивність якого часто поєднується із значним вмістом ерукової кислоти і глюкозинолатів. Ці сполуки несприятливо впливають на здоров’я тварин і якість продукції. Тому в посівах слід використовувати сорти, у яких вміст їх мінімальний, — Тисменецький, Дублянський, Снітиньський, Квінта, Гарант та ін.

Зелена маса капустяних при збиранні в оптимальні фази харак­теризується доброю перетравністю поживних речовин (65 — 80 %) і невисоким вмістом клітковини (17 — 19, 20 — 22 %). 1 кг сухої речо­вини відповідає 0,75 — 0,84 корм. од, а 1 кг корму містить 24 — 29 г перетравного протеїну. Поживність значною мірою залежить від внесення добрив і строку збирання. Краще згодовувати рослини у період бутонізації — на початку цвітіння. Рясне цвітіння і тепла погода приваблюють багато бджіл (капустяні, особливо ріпак і сви­ріпа, — добрі медоноси). При збиранні їх у цей період багато комах потрапляють у зелену масу, що небезпечно для тварин. Якщо капус­

Таблиця 71. Показники поживності 1 кг натурального корму капустяних порівняно з іншими кормовими культурами




Подпись: тяні згодовують у фазі цвітіння, скошувати їх доцільно після 12 год дня, коли на посівах менше бджіл.

У чистому вигляді капустяні рослини згодовувати недоцільно, їх обов’язково слід використовувати разом з іншими, менш оводнени- ми кормами — зеленою масою злакових трав, силосом, сінажем. Оскільки капустяні культури дуже добре реагують на добрива, особ­ливо азотні, в них можливий підвищений вміст нітратів. Це визна­чають безпосередньо в полі методом експрес-аналізу соку листя і стебел, а також у лабораторії сучасними методами.

При вирощуванні капустяних, у тому числі й у післяжнивних посі­вах, слід уникати наступного за ними висівання цукрових і кормових буряків. У капустяних із ними є спільний шкідник — нематода. Ка­пустяні, особливо при заорюванні їх як післяжнивних сидератів, пози­тивно впливають на вміст у ґрунті органічної речовини, азоту, фосфо­ру, калію, мікроелементів, запобігають кореневій гнилі, що завдає, як відомо, великої шкоди зерновим культурам, особливо пшениці.

Вміст перетравної енергії в зеленій масі капустяних невисо­кий — 1,6 — 1,8 МДж на 1 кг. Однак великий вихід корму з 1 га дає змогу мати 30 — 40 ц/га сухої речовини за короткий період вегетації.