9. Сорго та інші однорічні культури на силос

Крім кукурудзи як основної культури, в системі силосного конвеє­ра залежно від умов використовують сорго цукрове, соняшник, жито, пшеницю, овес, горох кормовий, ріпак, мальву, щирицю (три останні культури висівають у сумішах із кукурудзою та іншими культурами). Озиме жито за оптимального агрофону дає 350 — 400 ц/га зеленої ма­си у фазі виколошування. Це особливо важливо у південних степо­вих районах, де врожайність кукурудзи нерідко становить всього 150 — 200 ц/га.

Силос із жита за якістю не поступається перед кукурудзяним си­лосом і навіть переважає його. Вміст перетравного протеїну, майже повноцінного за амінокислотним складом, у житньому силосі ви­щий, ніж у кукурудзяному, в 1,5 — 2 рази. Жито можна вирощувати на півдні разом із зимуючим горохом або озимою і паннонською ви­кою. Озимі доцільно вирощувати на силос повсюдно. Ранній житній (пшеничний, з тритикале) силос можна також використовувати у серпні — вересні в разі нестачі зелених кормів і як добавку до них.

Цінними компонентами силосного конвеєра є вівсяно-горохові, вівсяно-горохово-соняшникові суміші і горох. Бажано використову­вати пізньостиглі — укісні (кормові) сорти гороху. Вони нарощують 300 — 400 ц/га високобілкової зеленої маси, яка дуже добре силосується. На силос горох слід висівати загущено — по 1,6 — 1,7 млн насінин на 1 га, додаючи у ґрунт перед сівбою повне мінеральне добриво (N45-60^60^0 )• Збирають його у фазі молочно-воскової стиглості.

У південних районах Степу доброю силосною культурою є цукро­ве сорго. Масова частка протеїну в ньому становить близько 12 % маси сухих речовин. У стеблах цього виду сорго багато цукру, а про­теїн містить майже всі амінокислоти і більше, ніж кукурудза.

Враховуючи високу родючість південних чорноземів і каштано­вих ґрунтів, азотні добрива на фоні фосфорного і калійного добрив вносять у невеликих дозах (60 — 80 кг/г). На відміну від кукурудзи, сорго добре росте на засолених ґрунтах.

Технологія вирощування сорго на силос майже така сама, як і кукурудзи. Визначають сорти і норму висіву відповідно до зональ­них рекомендацій, густоту посіву сорго залежно від запасів вологи, маси рослин, фону живлення. Густота посіву високорослих гібридів і сортів — 180 — 200, більш низькорослих — 220 — 250 тис. рослин на 1 га з міжряддями відповідно 70 і 60 см. Звичайно висівають у 1,2 — 1,5 раза більше насіння, ніж передбачено нормою, враховуючи, що посіви зріджуються під час післясходових боронувань Збирають сор­го у фазі молочно-воскової стиглості комбайнами за мінімальної ви­соти зрізання.

Навіть при збиранні цукрового сорго на зерно його стебла і лист­ки ще зелені, містять достатньо вологи, багато цукру. Тому з них готують якісний силос, додаючи до силосної маси сорго культури, які погано силосуються — суданську траву, буркун, гичку овочевих культур, а також солому та ін. Якщо додають пшеничну або іншу солому, силосну масу зволожують. Ці добавки необхідні, оскільки у разі надлишку цукру силос буде кислим. Можна вирощувати сорго з кукурудзою на силос, розміщуючи їх окремими рядками (по 2 — 3 рядки). При цьому слід уважно підійти до підбору сортів сорго і гіб­ридів (сортів) кукурудзи з тим, щоб у них збігалися фази вегетації.

Сорти сорго належать переважно до середньопізніх і пізньостиг­лих біотипів. При збиранні сорго на силос його слід поєднувати із середньостиглими і середньопізньостиглими гібридами (сортами) кукурудзи.