1.1. Загальні положення

Відомо, що поголів’я худоби перебуває на стійловому утриманні 140 - 160 до 180 - 200 днів. Його раціони складаються переважно із консервованих, грубих і концентрованих кормів та коренеплодів. Все це зумовлює потребу близько 60, а в окремих випадках і до 70 % кормів річного раціону заготовляти і зберігати відповідно до прийня­тих технологій і вимог. Обсяги заготівель грубих, соковитих, штучно висушених і концентрованих кормів в Україні на перспективу ма­ють становити 65 — 70 млн т корм. од. за рік.

Нині розроблено і впроваджуються різні технології заготівлі ко­рмів. Головна особливість їх — застосування високопродуктивної збиральної і транспортної техніки, її раціональна експлуатація, скорочення транспортних витрат, економія пального. Все це дасть змогу організувати безперервний збиральний конвеєр, заготовляти корми у стислі строки. Потрібно впроваджувати найбільш доскона­лу організацію заготівлі кормів. Враховуючи брак малогабаритної збиральної техніки у фермерських господарствах, треба організува­ти спільне її використання кількома господарствами. При цьому важливо забезпечити збирання кормових культур у визначені стро­ки як важливу умову заготівлі кормів.

Слід зазначити, що консервування кормів пов’язане з великими втратами. Так, за даними Інституту кормів УААН, втрати силосу при зберіганні сягають 40 % закладеної сировини. Це майже стіль­ки, скільки при заготівлі сіна. Недодержання технологічних вимог при заготівлі сіна з багаторічних трав (люцерни, еспарцету, коню­шини, лядвенцю рогатого) і сумішей їх із злаковими травами при­зводить до того, що втрати поживних речовин сягають 60 %. Сіно при цьому неякісне, з великими втратами основного компонента — листя. Розрізняють втрати, яких можна уникнути, і втрати, яких уникнути практично неможливо, але їх можна обмежити. Уникнути можна втрат, які виникають у разі недодержання строків, способів і технології збирання, поганої підготовки транспортних засобів і схо­вищ. Такі втрати відносять до господарських. Втрати поживних ре­човин внаслідок біохімічних процесів у свіжоскошених рослинах і в подальшому в результаті автолізу і дії мікроорганізмів неминучі. Проте їх також можна обмежити, додержуючи строків і досконалих технологій збирання і заготівлі кормів. Так, зниження початкової поживності зеленої маси трав при заготівлі сіна можна зменшити з 55 до 45 і навіть до 40 %, силосу — з 30 до 20 — 25 і навіть 15 %. Те саме стосується й сінажу, коренеплодів, трав’яних концентратів (ли­стя бобових, штучно зневоднені корми) тощо.

У деяких господарствах для годівлі худоби протягом року вико­ристовують силос, сінаж і сіно. Такий підхід важко виправдати як теоретично, так і практично. Консервація корму будь-яким способом пов’язана, як уже зазначалось, з великими втратами поживних ре­човин корму. У разі тривалого зберігання в найкращому сіні, сінно­му і трав’яному борошні, брикетах, гранулах, силосі й сінажі вміст каротину, аскорбінової кислоти та інших вітамінів зменшується в десятки разів, що несприятливо впливає на здоров’я тварин у стій­ловий період, на їхню продуктивність, відтворення стада. У корів підвищується яловість, у курей зменшується несучість, у стадах спо­стерігається прихований і явний авітаміноз, виникає потреба дава­ти тваринам синтетичні вітаміни у вигляді добавок до корму і на­віть ін’єкцій. Тому навіть при згодовуванні влітку заготовлених ви­сокоякісних кормів свіжа зелена маса в раціонах худоби має стано­вити не менш як 20 — 25 % поживності раціону. Бажано і в зимовий період згодовувати тваринам зелені корми, вирощені гідропонним способом.

Необхідною умовою якісної заготівлі кормів є ретельне плану­вання технологічних процесів, включаючи збирання, транспорту­вання і закладання кормів на зберігання, застосування прогресив­них форм організації і оплати праці.

Крім зберігання корене- і бульбоплодів, баштанних, соломи ярих і озимих хлібів, заготівля кормів пов’язана з різними способами їх консервування — зневоднюванням (природним чи штучним), молоч­нокислим бродінням, доведенням сировини до фізіологічної сухості з наступним зберіганням в анаеробних умовах, хімічним консерву­ванням, заморожуванням.