1.3. Організація збирання сіна

Звичайно у господарствах використовують 2 — 3 види багаторічних і 1 — 3 види однорічних трав і травосумішей. Співвідношення площ під багаторічними і однорічними травами визначаються кліматич­ними умовами. На півдні і південному сході країни велике значення мають однорічні трави, а в середній смузі і на Поліссі — багаторічні, в Карпатах — лучні травостої і сіяні трави. Слід використовувати та­кож різнотрав’я, попередньо знищивши шкідливі і особливо отруйні його компоненти (жовтець їдкий та ін.). Треба чітко визначити черго­вість збирання трав і скласти графік заготівлі сіна, уточнивши в ньо­му, що скиртувати в полі, а що на кормовому дворі.

При заготівлі сіна на значній відстані від ферми його краще під­бирати прес-підбирачем або пресувати в рулонах. У такому вигляді воно більш транспортабельне. На ділянках, розташованих близько до кормового двору, можна заготовляти сіно будь-яким способом. Відповідно відпрацьовують технологічні схеми збирання трав і за­готівлі сіна. Установлюють потребу в наборі машин з урахуванням їх наявності в господарстві, вентиляторах для досушування сіна, великогабаритних саморозвантажувальних причепах, скиртокла- дах-волокушах, копищевозах, пристроях для навантаження тюків, косарках-подрібнювачах, косарках-плющилках, граблях, відцентро­вих та пневматичних ворушилках тощо.

На основі графіка збирання, ретельного обліку трудових і мате­ріальних ресурсів складають загальний план збирання сіна (табл. 95). Відповідно до плану формують загони для заготівлі сіна, які можуть складатися з однієї або двох технологічних ланок.

Таблиця 95. План збирання сіна в господарстві ____ району області

Скошувати треба тільки таку кількість трави, яку можна зібрати за день-два. Із бобових насамперед збирають еспарцет, козлятник (галегу), люцерну, потім — конюшину лучну. При збиранні траво­сумішей строк скошування визначають за фазою технічної стиглості злакового компонента. Раніше збирають трави, де в травосуміші є скоростиглий, що швидко грубішає, злаковий компонент грястиця збірна. Вирощування її з еспарцетом у Степу й Лісостепу дає змогу почати збирання сіна у другій половині травня. В цей час еспарцет перебуває у фазі бутонізації — початку цвітіння, грястиця збірна — у фазі викидання волоті. Відтягування строків скошування сумішей навіть на кілька днів пов’язане із втратою якості сіна, оскільки в зеленій масі грястиці збірної, як в інших злакових, у цей період ін­тенсивно накопичуються клітковина, лігнін і суберин. Маса грубі­шає, різко знижується її перетравність.

Більш розтягнутий період технічної (укісної) стиглості стоколосу безостого, пирію безкореневищного і повзучого, райграсу високого. В їх травостоях багато подовжених вегетативних стебел, вони довго не грубішають, що і збільшує строк збирання цих трав і сумішей з ними.

При другому скошуванні у грястиці збірної немає генеративних пагонів, а є тільки подовжені вегетативні пагони. Таку травосуміш збирають, орієнтуючись на фазу вегетації бобового компонента.

Не можна за один раз скошувати всю траву або навіть значну ча­стину її. У сонячну погоду маса пересохне, буде велика втрата лис­тя. У разі випадання дощу маса буріє, сіно потрібно додатково пере­трушувати. Якість корму також погіршується. Велику площу сіно­жаті поділяють на ділянки 10 — 15 га. Технологічна ланка послідов­но виконує весь комплекс робіт, включаючи скошування, згрібання (у разі потреби), транспортування і укладання сіна. В результаті поліпшується його якість, а процес збирання відбувається безперерв­но. Наприклад, у перший день люцерну на площі 15 га скошують до

12 год у покоси або невеликі валки, на другий — перетрушують ма­су, на третій — масу згрібають у валки і підбирають прес- підбирачами або звозять під навіси для досушування чи подрібню­ють і транспортують на кормовий двір (у сітчасті башти). У всіх ви­падках масу вентилюють холодним або злегка підігрітим повітрям.