4.1. Природа та критерії малого і середнього бізнесу

За поширеним визначенням, малим називається бізнес, який має принаймні такі характеристики: незалежне управлін­ня; приватний капітал; локальну сферу ді­яльності; порівняно невеликий розмір у своїй діяльності.

Малий бізнес має важливе значення в країнах з ринковою економікою. Цей термін використовують, маючи на увазі невеликі магазини, ресторани, кафе, страхові агент­ства та інші дрібні підприємства. ВСША, наприклад, для того щоб розмежувати ма­лий бізнес з великим, існує закон про малий бізнес (1953 р.). У 1958 р. до нього внесено поправку, яка чітко розмежувала параметри малого бізнесу, що було необхідно для одер­жання малими фірмами кредитів на умовах, що відрізняються від умов для великого біз­несу. В законі зазначено, що мала фірма — це таке підприємство, яке існує і функціонує незалежно, його власник незалежний від інших, воно не домінує в своїй галузі бізнесу. Залежно від кількості найнятих працівників і відповідно до критеріїв, розроблених Адмі­ністрацією по малому бізнесу США, всі малі та середні підприємства США поділяються на п’ять категорій: найменші (1 — 24 чол.), малі (25 — 99), проміжні (100 — 499), великі (500 - 999), дуже великі (1000 і більше служ­бовців).

Що ж до сільського господарства, то американські економісти по­діляють ферми на категорії залежно від кількості землі або суми реалізованої продукції. Так, в одній з публікацій, ферми поділяють­ся на п’ять категорій за сумою реалізованої ними продукції (дол.):

1 — до 10 тис. — місце проживання фермера в сільській місцевості;

2 — від 10 до 40 тис. — дрібні селянські ферми;

3 — від 40 до 250 тис. — сімейна ферма;

4 — від 250 до 500 тис. — велика сімейна ферма;

5 — понад 500 тис. — суперферма.

Зважаючи на наведену класифікацію, можна констатувати, що українські ферми належать до перших трьох категорій і складають основу малого агробізнесу.

Малий бізнес крім розмірів має ще й інші відмінні риси. Мене­джер у малих фірмах незалежний і звітує тільки перед самим со­бою. Більшість малих фірм належить одній особі або сім’ї. Вони та­кож можуть бути організовані за принципом партнерства (товарист­ва). Як правило, фермер є одночасно менеджером, фінансистом, технологом і власником.

Ця форма підприємництва дуже важлива для пенсіонерів, інва­лідів, вдів та інших, які не можуть знайти роботу, яка б їх задоволь­няла, і працюють удома.

У нас часто сперечаються, що важливіше для економіки країни: малий і середній чи великий бізнес? Відповідь на це запитання до­сить проста: необхідний і той, і інший.

Для великого бізнесу важливі місткість ринку, стандартизована продукція, яка придатна для масового виробництва, наявність три­валого і стійкого попиту, значні фінансові засоби, численна робоча сила. Водночас нерідко виникають умови, сприятливі для малого бізнесу і з різних причин несприятливі для великих фірм, зокрема: регіональна диференціація ринку; потреба у будь-якому спеціалізо­ваному ремеслі, важливість персонального обслуговування, нерегу­лярність попиту, обмежений попит на деякі товари, вміння присто­совуватися до запитів ринку, залежність збуту продукції або послуг від змін моди і смаків, оперативність і гнучкість управлінських структур.

Ось чому в економічно розвинених країнах малий, середній і ве­ликий бізнес тісно пов’язані між собою, співіснують, доповнюючи один одного.

Про могутність малого бізнесу США засвідчують такі цифри. На 1000 жителів цієї країни припадає понад 30 суб’єктів малого бізне­су, тоді як в цілому по Україні — 5, а в сільському господарстві 1,2 суб’єкта малого бізнесу. Якщо в 1982 р. в усіх малих фірмах було зайнято 47,8 % американської робочої сили, то в 2000 р. — 63,1 %. Їх фінансовий обіг становив понад 50 % загального обсягу продажу, а частка у валовому національному продукті (ВНП) країни досягла 48 %. Американські економісти-дослідники справедливо зазнача­ють, що кістяком американської економіки є великі корпорації, а її мускулами — малий бізнес, який приводить у рух великий бізнес. Останнім часом тут почали говорити про те, що малий бізнес — це не тільки мускули американської економіки, а й значна частина її мозку.

У табл. 4.1 наведено умови діяльності малого та великого бізнесу.

Які можливості надає малий бізнес?

У багатьох випадках люди, які займаються власною справою, мають більше стимулів працювати з ініціативою, одержують більше економічних і психологічних винагород та заохочень, ніж ті, хто працює за наймом.

Переваги та недоліки малого бізнесу. Малий бізнес не може кон­курувати на всіх ринках. Перша умова успіху в малому бізнесі — знаходження ринку, на якому бути малим — це перевага, а не не­долік. Забезпечують перевагу малому бізнесу також розмір ринку, інновації та зміни, особистий контакт із споживачами, співробітни­ками по бізнесу тощо.

Основними причинами невдач і розвалу малого бізнесу є неком­петентність, менеджерська недосвідченість, незбалансований досвід (наприклад, досвідчений інженер, але недосвідчений комерсант), недостатній досвід у комерції, фінансах, поставках, виробництві, управлінні в одноосібних фірмах володіння і товариствах, невміння налагоджувати і підтримувати ділові зв’язки та контакти. Іншими причинами краху малих фірм є: запущеність бізнесу, погане здо­ров’я, катастрофи, пожежі, крадіжки, шахрайство тощо.

Практика діяльності зарубіжних фірм і вітчизняних малих фірм засвідчує, що наявності тільки підприємницького досвіду і хватки недостатньо. У сучасному малому бізнесі потрібні спеціальні знан­ня. Особливо це стосується сільського господарства. Здебільшого новий бізнес починає або комерсант, який майже нічого не знає про особливості виробництва сільськогосподарської продукції, або агро­ном (інженер, зооінженер), який майже не знається на комерції. Часто власник малого і навіть середнього бізнесу має досить мало досвіду в управлінні специфічними структурами бізнесу.

Шанси малого бізнесу на успіх підвищуються у міру його зрос­тання. На життєздатність малих фірм впливають також розміри фінансування, особливо на перших етапах.

Власник малого підприємства має чітко знати основні переваги і недоліки малого бізнесу, щоб урахувати їх, організовуючи власну фірму.

Враховуючи досвід економічно розвинених країн і (хоч і невели­кий) вітчизняний досвід, зведемо в таблицю переваги і недоліки, які найбільш часто трапляються на практиці, що певною мірою дасть цілісну картину про перспективу малого бізнесу в аграрному секторі економіки України (табл. 4.2).

Щоб розібратися в складностях малого бізнесу, слід передусім правильно оцінити можливості для цієї форми підприємництва, враховуючи реальні умови і конкурентні обставини. Методика за- початкування малого бізнесу досить проста: визначення ринку — фінансування — функціонування бізнесу. Ця проста на перший по­гляд методика має практичне значення і в умовах реформування відносин власності на селі.

Вибираючи сферу малого бізнесу, майбутні бізнесмени повинні відповісти на такі запитання:

1. Чи підходить для мене цей вид бізнесу?

2. Чи підходжу я для цього виду бізнесу?

3. Який конкретно вид бізнесу вибрати?

4. Що привабливіше — придбати нову фірму чи вже діючу?

5. Яку вибрати найбільш прийнятну організаційну форму (одно­осібне володіння, товариство, мале підприємство, кооператив тощо)?

У зарубіжній практиці відмінним засобом розвитку і стимулю­вання малого бізнесу є франчайзна система як вид кооперації вели­кого та малого бізнесу.

Франчайзна система — це варіація вертикальної інтеграції промислових і торговельних фірм через оригінальну систему контрактів-франчайз.

Відповідно до франчайзної системи франчайзер — здебільшого велика батьківська компанія, що зобов’язується постачати дрібній фірмі або бізнесмену, які діють у межах обумовленої території, свої товари, рекламні послуги, відпрацьовані технології бізнесу. За це фірма (франчайзі) зобов’язується надавати компанії послуги в галу­зі менеджменту і маркетингу з урахуванням місцевих умов, а також інвестувати у цю компанію частину свого капіталу. Отже, малий бізнес через цю систему може використовувати імідж, торговельний знак, досвід великого бізнесу.