Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

11.1.3. Організація виробничого обслуговування сільськогосподарських підприємств

Аграрна політика держави в сучасних умовах спрямована на пов­не оснащення агропромислового комплексу засобами механізації, хімізації та енергетичними ресурсами, асортимент, якість і надій­ність яких відповідають досягненням науково-технічного прогресу, забезпечують своєчасне виконання всіх технологічних процесів ви­робництва продукції з найменшими витратами праці і коштів. Держава сприяє освоєнню випуску різних типів машин та засобів хімізації, які враховують зональні відмінності, розміри господарств і вимоги сільськогосподарського виробництва. Проводяться роботи, пов’язані з постійним удосконаленням техніко-економічних показ­ників вітчизняних машин і обладнання, що випускаються вітчиз­няними машинобудівними заводами із застосуванням нових про­гресивних і енергозберігаючих технологій. Модернізуються маши­нобудівна і хімічна галузі, здійснюються програми виробництва комплексів машин і обладнання для сільського господарства, хар­чової та переробної промисловості, засобів хімізації.

Сільськогосподарське машинобудування, виробництво засобів хімізації, нафтопереробка визначені пріоритетними галузями еко­номіки України.

Особливо гостро стоять питання виробничого обслуговування сільськогосподарських підприємств. Для їх вирішення в Україні створено підприємства системи «Украгротехсервіс», «Украгрохім», «Украгропромбуд», «Украгроенергопостач», «Укрзооветпостач» та ін. На них покладено завдання щодо максимального і своєчасного ви­робничого обслуговування сільськогосподарського виробництва.

Поряд з цими підприємствами в країні успішно працюють комер­ційні структури «Украгробізнес», «Агроінком» та ін. Вони надають сільськогосподарським підприємствам послуги, пов’язані з вико­нанням основних виробничих процесів у рослинництві (підготовка ґрунту до сівби, сівба, догляд за посівами, збирання врожаю, заготів­ля кормів). Такі послуги виконуються переважно технікою та мате­ріальними засобами цих структур.

Економічні взаємовідносини між підприємницькими структура­ми з виробничого обслуговування та сільськогосподарськими під­приємствами ґрунтуються на основі прямих договорів, у яких зазна­чаються всі умови щодо виробничого обслуговування та розрахунки за надані послуги.

Економічні відносини з виробничого обслуговування сільського господарства мають ґрунтуватись на принципах взаємовигідного партнерства. Сучасні умови потребують принципово нової системи виробничого обслуговування сільськогосподарських товаровиробни­ків. Це передбачає виникнення нових організаційних форм у сіль­ськогосподарському виробництві та перехід засобів виробництва пе­реважно у приватну власність, що зумовлює більш економне вико­ристання коштів і майна сільськими товаровиробниками і дає їм можливість вибору, враховуючи економічну доцільність, між вико­нанням робіт власними силами та передаванням їх на сторону.

Зменшення обсягів виробництва засобів механізації для сільсь­кого господарства та зростання цін на них через брак коштів у сіль­ськогосподарських підприємств призводять до збільшення термінів експлуатації наявних засобів, а це знижує їх технічну готовність і спричинює порушення агротехнічних термінів виконання сільсько­господарських робіт. Зміна форм власності підприємств з виробни­чого обслуговування сільського господарства дала їм змогу проводи­ти самостійну економічну політику.

Для вирішення цих питань підприємствам агросервісу потрібно змінювати форми організації обслуговування сільських товаровироб­ників. Кожне таке підприємство має самостійно визначати перспек­тивусвоєї діяльності, формувати плани, пропонувати такі види та форми обслуговування, які необхідні для споживачів. Діяльність таких підприємств має бути орієнтована на потреби ринку та сти­мулювання надання послуг.

Для визначення напрямів розвитку сфери виробничого обслуго­вування, а також прийнятних для споживачів економічних відно­син важливий розвиток маркетингової діяльності. Вона має визна­чати потребу сільських товаровиробників у виробничих послугах та механізм забезпечення виявлених потреб. На обслуговуючих під­приємствах ці заходи здійснюють маркетингові служби. Вони розроб­ляють плани маркетингу, які можуть бути короткотерміновими (де­талізованими на поточний рік) та довготерміновими (стратегічни­ми). Для їх розроблення потрібно мати повну інформацію, яка ґрун­тується на маркетингових дослідженнях.

На першому етапі маркетингових досліджень обслуговуюче під­приємство має визначити такі види послуг, які користуються попи­том. Адже чимало сільських товаровиробників через низьку плато­спроможність відмовляється від багатьох видів послуг і проводить їх власними силами. Попит визначають за видами послуг та групами споживачів. Потреби кожної групи визначаються, виходячи з обся­гів сільськогосподарського виробництва, забезпечення їх власними матеріально-технічними засобами та кваліфікованою робочою си­лою, віддаленості від обслуговуючого підприємства.

Визначення попиту на кожний вид можливих послуг погоджу­ється із споживачами. Вони самі визначають загальний обсяг робіт, частина яких виконуватиметься власними силами, а частина пере­даватиметься обслуговуючому підприємству.

Перед виконанням цих обсягів послуг розраховують економічну ефективність виконання окремих видів робіт за різних варіантів їх організації, тобто виконання робіт власними силами товаровироб­ників і обслуговуючими підприємствами. Основним економічним показником при цьому є максимум прибутку. Крім цього, викорис­товують і додаткові показники оцінки ефективності, зокрема:

► економія витрат і матеріально-технічних ресурсів сільськогос­подарських підприємств при наданні виробничих послуг;

► економія капітальних вкладень, потрібних для проведення ро­біт власними силами;

► дохід від отримання додаткової сільськогосподарської продук­ції та підвищення її якості.

Після визначення цих показників ухвалюють рішення про до­цільність виконання робіт власними силами чи підприємствами ви­робничого обслуговування.

Найбільша частка виробничих послуг у сільському господарстві належить агрохімічному обслуговуванню. Основним в організації виробничого обслуговування агрохімічними підприємствами сільсь­когосподарських товаровиробників є розроблення економічного ме­ханізму взаємовідносин між партнерами. Визначення обсягів робіт і послуг з агрохімічного обслуговування та їх розподіл не завжди за­безпечують вимоги обох сторін. Інтеграція партнерів має відбува­тись у напрямі створення агрохімічних підприємств ринкового типу на основі приватизації, спрямованої на поєднання інтересів обслу­говуючих підприємств і сільськогосподарських товаровиробників їх кооперуванням або передачею контрольного пакета акцій агрохіміч­ного підприємства сільськогосподарським товаровиробникам при створенні акціонерного товариства. Потрібно впровадити такий фі­нансовий механізм управління діяльністю агрохімічного підприємс­тва з надання послуг сільським товаровиробникам та механізм вза- єморозрахунків між ними, який задовольняв би всіх контрагентів.

З розвитком ринкових відносин необхідно послаблювати моно­польне становище підприємств і організацій агрохімічного сервісу, збільшуючи обсяги виробництва хімічних засобів, розгортаючи влас­не виробництво агрохімікатів, особливо сучасних засобів захисту рослин, які не виробляються в Україні.

Для вирішення цих проблем важливо на державному рівні під­тримувати і матеріально заохочувати вітчизняних виробників за­собів хімізації, випускати конкурентоспроможну й економічно не­шкідливу хімічну продукцію та реалізовувати її на вітчизняному ринку.

Створення ринку мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин має передбачати налагодження прямих зв’язків між вироб­ником і споживачем, забезпечувати вільний вибір партнера по ко­мерційних відносинах, наявність конкуренції між виробниками та посередниками, а також скасування існуючої розподільної системи мінеральних добрив в обмін на сільськогосподарську продукцію. Для формування цивілізованого ринку цих матеріальних засобів в Україні слід подолати диспропорції в суспільному господарстві та в окремих його галузях, нормалізувати діяльність податкової та кре­дитної систем, перейти до нових принципів ціноутворення. Потрібно створити паралельно діючі структури багатоканальної торгівлі: ко­оперативи, дилерські пункти, акціонерні товариства, спеціалізовані біржі, лізингові компанії тощо.

У перспективі ринок агрохімічного сервісу має розвиватися за­вдяки удосконаленню відносин між виробником і споживачем, тобто його диверсифікації, що передбачає не лише поставки мінеральних добрив, пестицидів та інших агрохімікатів, а й забезпечення маши­нами та обладнанням для їх приготування і внесення, пропонуван­ня виробничих послуг фермерам, їх кредитування, надання їм тех­нічної і наукової допомоги. З розширенням агрохімічного обслуго­вування слід ураховувати вітчизняний досвід вирощування сільсь­когосподарських культур, впроваджувати технології, що знижують потребу в мінеральних добривах і засобах захисту рослин з метою одержання екологічно чистої сільськогосподарської продукції.