1.4.2. Сутність специфіки аудиту

Необхідність проведення аудиту обумовлюється потребою корис­тувачів інформації про реальний фінансовий стан суб'єкта господа­рювання. Користувачами цієї інформації можуть бути:

— уповноважені на підставі законів України представники органів державної влади;

— власники, засновники господарюючого суб'єкта;

— інші юридичні та фізичні особи, які мають матеріальну зацікав­леність у результатах господарсько-фінансової діяльності суб'єкта господарювання (кредитори, інвестори, постачальники та інші особи).

Треба також зазначити, що користувачі цієї інформації мають право згідно із ст. 9 Закону України "Про аудиторську діяльність" "виступати замовниками на проведення аудиту та виконання інших аудиторських послуг, визначати обсяги та напрями аудиторських перевірок у межах повноважень, наданих законодавством, установ­чими документами або окремими договорами".

Об'єктивність аудиторського висновку є обов'язковою умовою і однією з основних специфічних рис. Ця умова передбачається неза­лежністю аудиту і диктується потребами користувачів.

Впевненість у достовірності і повноті інформації, наданої аудито­ром користувачам, не є абсолютною. Аудит дає лише приблизний, хоч достатньо високий, ступінь цієї впевненості.

Аудиторський висновок не може бути свідченням абсолютної точ­ності іншої інформації і гарантією її правильності, він може лише підтвер­джувати достовірність інформації. Аудит — це процес зменшення рівня інформаційного ризику для користувачів фінансових звітів.

Аудитор не затверджує звітів суб'єктів господарювання і не відпо­відає за саму звітність. Він тільки висловлює свою думку щодо фінан­сової звітності. Відповідальність за фінансову звітність лежить на керівниках господарюючого суб'єкта, що перевіряється. Аудит не звільняє керівництво суб'єкта від відповідальності.