4.1.3. Захист території від затоплення
Затоплення території виникає, як правило, в результаті виливу рік, озер або інтенсивних опадів чи танення снігу. Періодичне затоплення території, вибраної для будівництва населеного пункту (один раз на певну кількість років) називається ймовірністю перевищення і виражається у відсотках (%). Якщо затоплення території відбувається один раз на 100 років, то ймовірність перевищення (ЙП) складає 1%, а на 50 років ЙП складає 2% тощо.
У відповідності з правилами планування і забудови населених пунктів території, які затоплюються частіше одного разу в 25 років (ЙП = 4%) з максимальним рівнем затоплення заплави ріки більше як 0,6 м, відносяться до несприятливих територій, які потребують захисту від затоплення. При затопленні території, призначеної для капітального будівництва, ймовірність забезпечення допускається в межах від 1% до 3%, що відповідає затопленню від одного разу в 100 років до одного разу у 33 роки.
У боротьбі з затопленням територій населених пунктів, які розташовані на берегах рік та інших водоймищ, використовують різні способи, які залежить від місцевих умов, характеру ріки або водоймища (режиму, швидкості течії, рівня води тощо) та особливостей використання забудови та благоустрою території, яка періодично затоплюється
Основними способами захисту території населених пунктів від затоплення є:
1) суцільна підсипка території, яка затопляється або підтопляється;
2) обвалування території шляхом огородження населеного пункту валами, влаштування захисних дамб (греблі) зі сторони ріки;
3) пониження рівня води в ріці в межах населеного пункту, регулювання стоку і витрат води шляхом будівництва водосховищ вище населеного пункту за течією води в ріці і створення відводного водоскидного русла.
4) збільшення пропускної здатності ріки в межах території населеного пункту для пропуску більшої кількості води шляхом розчистки та поглиблення русла ріки.
У багатьох випадках доцільно використовувати одночасно різні заходи в комплексі.
Крім періодичних затоплень, може бути постійне затоплення території населених пунктів, розміщених у зоні підпору греблі на великих ріках, а також при створенні штучних водосховищ.
Методи захисту території від затоплення залежать від висоти підпору і площі ділянки, цінності будівель і споруд на території, природних особливостей.
При неширокій смузі заплави ріки доцільна загальна підсипка на всій території до незатоплюваних відміток. При середній висоті підсипки (1,5-2,0 м) і наявності поблизу земляної маси грунту цей метод є економічно оправданим.
При широкій смузі території затоплення споруджують дамби обвалування. Верхня відмітка дамби повинна бути вищою, як рівень поводкових вод. Ширина дамби приймається в межах 4,5 м, що забезпечує під’їзд експлуатаційного транспорту.
Разом з цим, при спорудженні дамб часто погіршуються умови архітектурно-планувального використання забудованї території: перекривається безпосередній зв’язок населеного пункту рікою, погіршуються санітарно-гігієнічні умови території, ускладнюються умови експлуатації підземних комунікацій, бо для відведення поверхневого стоку за межі дамби треба споруджувати станції перекачування води. Забудова території можлива тільки після спорудження дамби. Однак при захисті від затоплення вже забудованих територій доцільне тільки спорудження дамб обвалування (рис. 7).
Рис. 7. Схема захисних споруд для населених пунктів у заплавній
частині рівнинних рік
а – населений пункт між двома притоками ріки;б – населений пункт на притоці ріки; в – населений пункт на притоці ріки, русло відведене за межі дамби;
1 – населений пункт;
2 – дамба обвалована; 3 – насосна станція; 4 – регулюючий басейн;
5 - межа затоплення.
На підтоплюваній території відбувається підвищення рівня ґрунтових вод, пониження якого забезпечується шляхом спорудження берегового дренажу вздовж підошви дамб обвалування. При тимчасовому підпорі підземних вод вони випускаються з дренажної мережі за допомогою спеціальної станції перекачування.
Всі методи боротьби з затопленням території населених пунктів безпосередньо пов’язані з виконанням значних об’ємів земляних робіт, будівництвом спеціальних споруд і тому при проектуванні вимагають всестороннього аналізу і обґрунтування та вибору найбільш економічно доцільних і доступних варіантів проекту.