4.2.3. Теплопостачання і газопостачання
У населених пунктах теплофікації підлягають житлові будинки, громадські будівлі і промислові об’єкти. Витрати тепла на опалення, вентиляцію і гаряче водопостачання визначаються за діючими нормами. Всі ТЕЦ і опалювальні котельні, розміщені в місті, повинні будуватися з розрахунком переважно на газоподібне або високоякісне рідке і тверде паливо. ТЕЦ і котельні повинні бути обладнані відповідними газоочисними пристроями.
Опалювально-виробничі котельні розміщаються на території промислових підприємств або поблизу від них.
Котельні для постачання теплом житлових і громадських будівель розміщаються поза житловою територією. При розміщенні котелень на території житлових кварталів або мікрорайонів для них відводяться окремі ділянки і створюється один блок з гаражами, пральнями і іншими комунальними підприємствами. Опалювальні котельні, що працюють на твердому паливі, забезпечуються зручними під’їздами для завезення палива і вивезення відходів.
Котельні рекомендується розміщати по можливості ближче до центру теплових навантажень з врахуванням рельєфу території і вітрів переважаючого напряму.
Розміри земельної ділянки для розміщення котельні і обслуговуючих споруд призначаються з врахуванням наступних черг будівництва.
Площа ділянок котелень на твердому паливі при потужності від 5 до 20 гкал/год. коливається в межах від 0,5 до 1,2 га; для котелень, що працюють на газі, при тепловиробництві 5-20 гкал/год. площа ділянки – 0,3-0,5 га, а при потужності 50-200 гкал/год. – 0,8-1,5 га.
Санітарно-захисна зона для котелень, що працюють на рідкому паливі, встановлена такої ширини:
при потужності до 25 гкал/год – 25 м;
при потужності більше, як 25 гкал/год. – 100 м.
Для котелень, що працюють на газоподібному паливі, встановлено:
при потужності до 25 гкал/год не менше як 15 м;
при потужності 25 гкал/год. і більше за погодженням з місцевими органами Державного санітарного нагляду.
Теплові мережі, як правило, в населених пунктах прокладаються під землею, за винятком вічномерзлих ґрунтів.
Підземну прокладку виконують: в міських колекторах, у прохідних каналах, у напівпровідних каналах, у непрохідних каналах і безканально. Для теплопостачання кварталів з житловою і громадською забудовою застосовується також прокладка трубопроводів у технічних підпідлогових просторах і в підвалах.
Повітряну прокладку теплових мереж застосовують у складних гідрогеологічних умовах (високі ґрунтові води, осідаючі ґрунти, вічна мерзлота), при перетині рік, ярів і боліт, на території промислових підприємств і т.д.
Газопостачання населених пунктів здійснюється від державних магістральних газопроводів, а при їх відсутності або значній віддаленості використовують установки скрапленого газу.
Витрати газу на господарсько-побутові і комунальні потреби визначаються за діючими нормами. Норми витрат газу для промислових підприємств розраховуються у відповідності з технологічними вимогами виробництва.
Газгольдерні станції розміщаються з врахуванням найбільш рівномірного обслуговування міста (рис. 10).
|
Рис. 10. Схема розміщення газгольдерів високого тиску
1 – сельбищна територія; 2 – промислові території; 3 - газгольдери.
Газопроводи поділяються на:
низького тиску – до 0,005 МПа;
середнього тиску – 0,005-0,3 МПа;
високого тиску –0,3-0,6 МПа;
високого тиску для подачі газу промисловим підприємствам і газгольдерним станціям – від 0,6 до 1,2 МПа.
Система газопостачання міст може проектуватися для трьох тисків - високого, середнього і низького (триступінчата); двоступінчата – високого і низького, високого і середнього або середнього і низького; одного тиску – високого, середнього або низького (одноступінчате) (рис.11).
Рис. 11.Схема систем газопостачання
а – одноступінчата; б – двоступінчата; в – триступінчата.
При сполученні газових мереж низького тиску з газопроводами високого і середнього тиску обов’язкове встановлення регуляторів тиску для зниження тиску газу. Зниження тиску газу здійснюється: в газо регуляторних пунктах (ГРП), які споруджуються в міських розподільних мережах або за допомогою регуляторних пристроїв, що монтуються безпосередньо у споживачів газу.
Газорегуляторні пункти (ГРП) міського призначення встановлюються в спеціальних окремо розташованих будівлях з вогнетривких матеріалів. Розриви від ГРП до різних інших будівель залежать від тиску газу на вході:
з тиском газу на вході до 0,6 МПа – 10 м;
з тиском газу на вході понад 0,6 МПа – 15 м.
При газопостачанні житлових і громадських будівель, а також об’єктів комунально-побутового призначення безпосередньо від газопроводів середнього і високого тиску (до 0,6 МПа) газорегуляторні пристрої розміщаються зовні будівель в обладнаних металевих шарах.
Газопостачання одної або групи будівель може здійснюватися скрапленим газом від групових установок з відповідною ємкістю резервуарів. Резервуари для групового газопостачання з запасом скрапленого газу не більшим, як 50 тис. м3 встановлюються під землею. Це місце огороджується і організовується під’їзди з твердим покриттям.
Газороздаточні станції балонів для постачання будівель скрапленим газом встановлюються в металевих шафах, прилаштованих до глухих стін будівель.
Газороздаточні станції розміщають поза основною міською забудовою з підвітряної сторони для вітрів переважаючого напряму. Розмір земельної ділянки для газороздаточної станції приймається 0,5-1,0 га і передбачається огорожа з вогнетривких матеріалів і під’їзні дороги.
По периметру зовнішньої межі станції залишається вільна смуга шириною 10 м. Над резервуарами не повинні проходити повітряні лінії електропередач, телефону і радіо.
Зовнішні мережі газопроводів за призначенням поділяються на розподільні, що ідуть від газорозподільчих і регуляторних пунктів газових заводів і газопроводи для введення газу в окремі будівлі і споруди. Останні прокладають на вулицях і проїздах населеного пункту в смузі зелених насаджень.
При перетині газопроводами рік, каналів, ярів і інших перешкод передбачаються підводні (дюкери) або надводні переходи.
Підводні переходи газопроводів прокладають з двох ниток з пропускною здатністю кожної 0,75 розрахункових витрат газу.
По лінії підводного переходу на судохідних ріках встановлюють сигнальні знаки. На газопроводі перед регуляторним пунктом, а також після нього передбачають встановлення відрізняючи знаків на віддалі не меншій 5 м і не більшій 100 м.
На підземних газопроводах у місцях встановлення відрізняючих знаків і компенсатора передбачаються оглядові колодці. Для зниження тиску газу і підтримування його в заданому режимі передбачаються газорегуляторні пункти на території населеного пункту, і газорегуляторні пункти всередині газифікованих будівель.
Не допустиме влаштування газо регуляторних пунктів у підвальних і напівпідвальних приміщеннях.
Газопроводи високого тиску (0,6-1,2 МПа і більше) прокладаються за межами населеного пункту. При прокладанні в одній траншеї двох газопроводів віддаль між ними при d=300 мм витримують 0,4 м, а для труб більшого діаметру – 0,5 м.