7. Складові елементи „Слова про похід Ігоря"

„Слово..." як наслідування Боянові. В „Слові про похід Ігоря“ так тісно сплітаються елементи книжні й народні, що часто важко повести розмеження поміж книжною г народною течією. Через усе „Слово...“ тягнеться" поетичний переказ, що деколи зовсім заслоняє __ історичні факти, а деколи зливається з ними! Історична Іїодія дала зміст „ Слову...^и, а поЖичнщ _^_ер€каі надихну з поета, причім Боян заступив йому музу.

Правдоподібно під впливом Бояна розвивається в „Слові...“ ідея, що хід справ залежить від найвищих сил, які кермують світом, — віра в долю, в божий суд. Захоплений Бояном і його поетичною манерою, автор поеми перейняв у нього епічний світогляд, яким, пересякнене наскрізь „Слово про похід Ігоря“ і який став підставою високомистецького значення „Слова...“ Від, Бояна перейняв поет також план і стилістичні засоби. Поет не держиться своєї заяви, що матиме діло тільки з історичними фактами, але підпадає під вплив Бояна: не тільки користується його творчістю, але й сплітає свій час з добою Боянової* творчості. Як Боян. так і автор ..Слова...“ лірбугтьгя к заспівах і приспівках; як попередник, так і наступник не "зважає на хронологічну послідовність, але розвиває своє оповідання по уложенім згори плані. Наслідуючи Бояна, автор ^СловаТТТ* зберіг тймГ самим у своїм творі основу, план, мотиви та стилістичні засрби Боянової поезії.

Відкриваючи нам світську поетичну творчість, „Слово про Ніохід Ігоря⁴⁴ зберегло нам імена поганських богів: Дажбога, Хорса, Стрибога, Велеса, Дива й^- поганські епітети, напр, вітри-стрибожі йнуки, українець-дажбожий внук тощо. Спираючись на поетичну традицію цілих поколінь, „Слово...⁴⁴ послугувалося і виробленим стилем тої творчості, загально розповсюдженими образами, символами тощо. Тоді авторові „Слова...⁴⁴ досить було натякнути на загальновідому річ, сьогодні такі натяки справляють великі труднощі в їх поясненні, як і взагалі стиль „Слова...⁴⁴ стиснений, повний поетичних образів і символів тощо трудний і вимагає широких пояснень.

Книжний поетичний стиль.» Два елементи сплелися в стилі „Слова про похід Ігоря⁴⁴: стиль ьоянової та взагалі традиційної поезії і стиль виробленої літературної школи, манери, XII cl Він зродився зізлуки впливів візантійської книжної риторики йупоетичної української творчості. Твори" української літератури XI1 ст. наближалися ^до себе щодо загальної схеми та плану, а крім того, уживали тих самих слів для вислову своїх думок, тих самих висловів і лучили їх з собою однаковим способом, словом — мали подекуди спільний стиль, себто спільний засіб риторичних образів і паетичних-окрас» сиільї^ітриішети пЬгляд

Спільна літературна школа, що витворилася в Києві в XII ст., відбилася на тодішніх творах духовного та світського змісту, але залежно від роду літературної творчості спільний стиль набирав окремих відтінків, дещо відмінних для житій, проповідей, літопису, світських і інших писань. Найбільше відмінний був цей стиль у таких тво|*ах* лк_ „Слово проТїохід Ігоря...⁴⁴, бо сам рід літератури зневолював автора йти слідом Бояна й поетичної традиції з одного боку, з другого, — зближав його з літописами й істо-ричними оповіданнями, зокрема з оповщанняш!"про~воєнні походи й лицарські діла.

* Сліди книжних джерел. Спільна літературна школа »та своєрідні прикмети її стилкГТЩЦали нераз нонуку~дошуку-в^тися впливів на „Слово про похід~1горя^а, які й не були впливами зокрема наЛи^й~твір, “але загально перейнятим добром. Одначе видно в. „Слові...⁴⁴ також виразні ознаки чужих впливів. Леопарди (парду же ^гніздо) прийшли на~ Україну з візантійським письмёнством, де порівняння пог_ ловців з леопардами було загальне. В апокрифічнім „Слові... ⁴ про пророків приходить вислів про накладання „мно-гоочитих пальців на „живі струни⁴⁴. В перекладених „Сло¹ в'ахГ..“ стрічаються вислови про лет думки орлом під небеса. В оповіданнях.^ про Соломона стрічаємо подібні вислови, як в похід Ігоря“: коли Соломона

повідомили, що його царицю вивезли разом з гробницею, він затужив і „впав на землю і полетів під небеса ясним соколом і не найшов під небесними хмарами, і пішов по землі лютим звірем і ніде не найшов, і поплив щукою в море, та не найшов“. У перекладеній повісті Йосипа Флавія прд зруйнування Єрусалима знаходимо цілий ряд висловів, подібних або близьких до висловів „Слова про похід Ігоря“. Коли вже мова про чужі впливи на „Слово..,“, варто піднести _т шо своїми ал ітераціями й асо-нанціями_^щю нагадує старогерманську поезію.

~1йісловгі „Слова...“ мають свої паралелі в писаннях Теодосія, митрополита Іларіона, Нестора, Кирила Турів-ського та в літописах. Одначе в дійсності вся подібність тих і інших творів, які порівнюються з „Словом про похід Ігоря“, зводиться до кількох подробиць оповідання, до окремих висловів і таких загальних рис, які були спільні широкій масі літературних писань. Наслідком цього „Слово...“ задля своїх високих літературних прикмет займає зовсім виїмкове місце серед інших пам’яток тодішньої української літератури.

Народна течія в „Слові...“. Від книжної течії сильніша народна течія в „Слові про похід Ігоря“. Поетдобре знав народну поезію і и методи, одначе ця добра знайомість народної поезії у поета не перешкодила його зовсім самостійному ставленню до свого твору. В „Слові про похід Ігоря“, як також у творчості, заступленім Бояном, і в народній поезії, вся природа малюється в формі живих істот. В долі героів~тСлива...“ природа бере діяльну участь в горГ й радості. Сонячним затмінням і нічними погрозами ііририда перестерігає перед нещастям, яке грозить. Перед битвою вовки виють по яругах ї орли скликають своїм клекотом звїрнГ~на кості. По поразці українських військ трава никне з жалю і дерева з смутку хиляться до землі. При утечі Ігуря природа дає поміч і виявляє свою радість з приводу неї. Як в „Слові про похід Ігоря“, так і в народній пісні іфакання ворон це зловіщий знак:

Ой, краче, краче чорненький ворон 

да на глибокій долині; 

ой, плаче, плаче молодий козаче 

по нещасливій годині.

Так само дерева, зокрема явір до води, хиляться вниз у народній пісні, коли на людину найде тяжкий смуток:

Стоїть явір над водою, 

в воду похилився;

на козака невзгодонька, 

козак зажурився.

Єсть ціла українська пісня, основана на віруванні в таеукне спочування природи душі людини. Навіть коли в „Слові про похід Ігоря“ кривда оплескує лебединими крилами, щоб Україні звістити недолю, і це находить свою аналогію в українській народній пісні:

Ой, крикнула лебедонька на синьому морі!

Заплакали чорноморці та об своїм горі.

Як у народних піснях, так і в „Слові про похід Ігоря“ вживаються численні е пітети. себто означення постійної прикмети, сливе невіддільної від іменників, до яких належить: борзі коні, синього Дону»-сірії вовки, чистому полю, чорний ворон, стріли розпечені, на синім мор в золотоверхім теремі, срібними течіями, Яр-ТурПВсеволод тощо.

Любується „Слово...“ також у тавтологіІ_ себто по-вторенні слів одного й того самого кореня: труби трублять,

одно світло світле, ні мислю змислити, ні ^думкою здумати,___

Крім цього, в приспівках: О українська земле, ти вже є за горою; а Ігореійго'Хороброго війська не воскресити; за землю українську, за рани Ігореві, сміливого Святославича; Ярославна рано плаче в Путивлі на причілку.

Маємо також у „Слові...“ кілька родів п аралелізму, себто поставлення побіч себе явищ" душевного світу з явищами зовнішньої природи. Передовсім приходить позитивний паралелізм: сонце світить на небі, Ігор князь в українській землі. Негативний паралелізм маємо в таких порівняннях, як: не буря соколи занесла через поля широкиї, — стада галок біжать до Дону великого. Цей паралелізм дуже часто вживається в народній творчості:

То не чорнії хмари ясне сонце заступали, 

не буйнії вітри в темнім лузі бушували, 

козаки Хмельницького ховали, 

батька свого оплакали.

Далі маємо приклади порівняного паралелізму, як наприклад: Ігор скаче горностаєм по чагарнику, пливе білим гоголем по воді, зоскакує з коня босим вовком, летить соколом в мряці..Такий паралелізм, з ідентичністю порівнюваних явищ, зустрічаємо часто в народних піснях:

Через темний ліс ясним соколом лети; 

через бистриї води білим лебедем пливи; 

через степи далекії перепелочком біжи, 

на моїм, брате, подвір’ї ти голубочком пади.

Багато є у „Слові...“ прикладів і с и м во лістичного паралелізму, що виступає в формі, символістичних

картин, наприклад картина затміння сонця, нічна буря, сон Святослава та плач Ярославни, — або тільки як символічне порівняння, наприклад зозуля як символ смутку, соловей як символ радості, смерть як одруження з могилою і т. д. Всі три роди символістичного малюнку битви: як бурі, хліборобської праці й бенкету, які є у „Слові...“, часто зустрічаємо в народній творчості. Наприклад, малюнок битви як ріллі, сівби, молочення і віяння: 

Чорна рілля ізорана 

і кулями засіяна, 

білим тілом зволочена 

і кровію с полоне на.