Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

13.1. Державно-правові гарантії захисту інвестицій

Розвиток інвестиційної діяльності породжує низку проблем, чі­льне місце серед яких посідає проблема захисту прав інвесторів. Чинне законодавство містить норми, що регулюють питання за­хисту прав інвесторів, але вони, як правило, мають декларатив­ний характер, що потребує вдосконалення існуючої нормативно- правової бази та практики застосування цих норм.

Серед державних гарантій інвестиційної діяльності виділя­ються загальні гарантії (держава гарантує суб'єктам інвести­ційної діяльності, незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, однакові права і створює рівні можливості для доступу до різних ресурсів) та майнові гарантії (держава шляхом прийняття відповідного законодавства, створення спе­ціальних структур гарантує недоторканність майна та захист права власності).

Законом України «Про інвестиційну діяльність» передбаче­но, що держава гарантує стабільність умов здійснення інвести­ційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її су­б'єктів. Це зумовлено тим, що інвестиційна діяльність пов'язана з певним ризиком для інвестора, а тому обсяг інвестицій, особ­ливо іноземних, залежить значною мірою від ефективності пра­вових гарантій, передбачених національним законодавством та міжнародними договорами. Обов'язком держави є створення і забезпечення ефективності існування механізму захисту інвес­тицій та інвесторів. І саме держава в особі уповноважених нею державних органів має забезпечити законодавчі засади щодо сприяння захисту прав інвесторів і створити належний меха­нізм реалізації законодавчих норм.

Законодавство повинне забезпечити реалізацію таких основ­них прав інвесторів, як право на отримання прибутку від здійс­нення інвестиційної діяльності; право на пересилання прибутку за межі України; право на судовий захист законних прав та інтересів інвестора; право на відшкодування заподіяних інвес­тору збитків.

Значне місце в інвестиційному законодавстві також має бути відведене гарантіям інвестиційної політики, до яких можна відне­сти такі: стабільність інвестиційного законодавства; стабільність правового режиму інвестиційної діяльності; стабільність правового статусу інвесторів та учасників інвестиційної діяльності; мож­ливість ефективного захисту прав у випадку їх порушення[1].

Під гарантіями розуміється підкріплена силою держави сис­тема юридичних засобів та умов, що посилюють права уповнова­жених суб'єктів і обов'язки зобов'язаних суб'єктів правовідно­син, що забезпечують їх реалізацію за допомогою особливої про­цедури (деталізація регулювання, надання регулюванню більшої юридичної сили[2]).

Під захистом інвестицій розуміється комплекс організацій­них, технічних, правових заходів, спрямованих на створення умов, що сприяють збереженню інвестицій, досягненню мети інвести­ційної діяльності, ефективної діяльності об'єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав і інтересів інвесторів, у тому числі й права на отримання прибутку (доходу) від інвестицій[3]. Правові гарантії захисту інвестицій поділяються на:

- гарантії від зміни законодавства;

- гарантії від примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб;

- компенсація і відшкодування збитків інвесторам;

- гарантії в разі припинення інвестиційної діяльності;

- гарантії переказу доходів, прибутків та інших сум у зв'язку з іноземними інвестиціями.

Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм вла­сності та джерел існування. Усім інвесторам забезпечується рівноправний режим, що виключає застосування заходів дискри­мінаційного характеру, які могли б перешкоджати управлінню інвестиціями, їх використанню та ліквідації. Інвесторам забез­печується рівноправний режим здійснення інвестиційної дія­льності, включаючи незастосування дискримінаційних захо­дів, способів дискримінаційного характеру, які могли б зашкоди­ти управлінню інвестиціями, їх використанню та ліквідації, а також умови і порядок вивезення вкладених цінностей та ре­зультатів інвестиційної діяльності.

Гарантії від зміни законодавства. Однією з важливих умов залучення інвестицій є гарантії стабільності законодавства, яке регулює правовий режим інвестицій. На думку В.М. Коссак, під гарантіями стабільності законодавства розуміється те, що в разі погіршення умов інвестування до іноземних інвестицій буде за­стосовуватися законодавство, яке діяло на момент вкладення ін­вестицій. Така гарантія стосується спеціального законодавства про іноземні інвестиції. Але законодавець не розкриває змісту поняття «спеціальне законодавство»[4]. Це положення стосується безпосередньо законодавства про іноземні інвестиції. Разом з тим умови здійснення іноземних інвестицій містяться і в податково­му, антимонопольному, підприємницькому законодавстві. І тому в юридичній літературі існує думка, що цей принцип не повинен поширюватися на зміни в інших галузях законодавства[5]. Стат­тею 8 Закону України «Про режим іноземного інвестування» вста­новлено, що держава гарантує іноземному інвестору в разі погір­шення умов інвестування застосування до іноземних інвестицій норм законодавства, що діяло на момент вкладення інвестицій. Аналогічна норма міститься і в Господарському кодексі України. Відповідно до ч. 2 ст. 397 Господарського кодексу України в разі зміни законодавства про режим іноземного інвестування на ви­могу іноземного інвестора у випадках і в порядку, визначених законом, застосовуються державні гарантії, які визначені законо­давством, що діяло на момент вкладення інвестицій.

На думку О.М. Вінник, ці гарантії означають, що в разі погі­ршення умов інвестування проти умов укладених інвестицій­них договорів на весь строк дії договору зберігають силу догові­рні умови[6]. Це положення ґрунтується на підставі аналізу ч. 1 ст. 18 Закону України «Про інвестиційну діяльність».

Законом України «Про внесення змін до статті 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність» встановлено, що гарантії захисту інвестицій не можуть бути скасовані або звужені стосовно інвестицій, які здійснено в період дії таких гарантій.

Гаранти від примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб. Частиною 2 ст. 18 За­кону України «Про інвестиційну діяльність» передбачено, що державні органи та їх посадові особи не мають права втручатися в діяльність суб'єктів інвестиційної діяльності, крім випадків, коли таке втручання допускається чинним законодавством і здійснюється в межах компетенції цих органів та посадових осіб. Держава забезпечує захист від примусових вилучень інвестицій у вигляді націоналізації, реквізиції та конфіскації.

Під націоналізацією розуміють безоплатне або сплатне вилу­чення майна, яке належить іноземному інвестору, і передання його у власність держави. Статтею 41 Конституції України передбаче­но непорушність права приватної власності. Примусове відчужен­ня об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в поряд­ку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного від­шкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Стаття 55 Закону Укра­їни «Про власність» до обставин надзвичайного стану відносить стихійне лихо, аварії, епідемії, епізоотії. І при їх настанні майно в інтересах суспільства за рішенням органів державної влади може бути вилучене (реквізоване) у власника в порядку й на умовах, встановлених законодавчими актами України з виплатою вартості майна в обсязі, передбаченому ч. 4 ст. 48 Закону України «Про власність». Це правило закріплене також і в ч. 2 ст. 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність». Статтею 9 Закону Украї­ни «Про режим іноземного інвестування» також забороняє націо­налізацію іноземних інвестицій, але у випадках здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій та епізоотій передбачає можливість реквізиції іноземних інвестицій державними органами. Вказана реквізиція може бути проведена на підставі рішення органів, які уповноважені на це Кабінетом Міністрів України. Це рішення та умови компенсації можуть бути оскаржені в судовому порядку згідно зі ст. 26 цього Закону. Таким чином, реквізиція інвестицій здійснюється лише у випадках, прямо передбачених законодавством: при здійсненні рятівних заходів і на засадах компенсації витрат і збитків інвесторам. Майно інвестора може бути безоплатно вилучене (конфісковане) за рішенням (вироком) суду як санкція за вчинене правопорушення. Відповідно до ч. З ст. 397 Господарського кодексу України іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації.

Компенсація і відшкодування збитків інвесторам. Ця гаран­тія тісно пов'язана з попередньою. Інвестори мають право згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про інвестиційну діяльність» у випадку прийняття державними або іншими органами актів, що порушують права інвесторів і учасників інвестиційної діяльності, на відшкодування збитків, які їм заподіяні, у повному обсязі цими органами. Ач. 2 ст. 19 Закону передбачає, що всі понесені витра­ти, які заподіяні інвестору внаслідок примусових вилучень, що здійснюються тільки на підставі законодавчих актів України, по­винні бути відшкодовані інвестору в повному обсязі збитків, що заподіяні у зв'язку з припиненням інвестиційної діяльності. По­рядок відшкодування збитків визначається цими актами.

Законодавство України зазначає, що виплачувана компенсація повинна бути швидкою, адекватною, ефективною і визначеною на час фактичного здійснення рішення щодо відшкодування збитків. Таким чином, розмір компенсації визначається розміром збитків, завданих іноземному інвестору. Склад та розмір відшкодування збитків визначені ст. 225 Господарського кодексу України. Части­ною 6 ст. 397 Господарського кодексу України передбачено, що сума компенсації має бути негайно виплачена у валюті, у якій були здійснені інвестиції, чи в іншій прийнятній для іноземного інвес­тора валюті відповідно до валютного законодавства. Законом може бути передбачене нарахування відсотків на суму компенсації.

Зобов'язання по відшкодуванню заподіяної шкоди належать до позадоговірних зобов'язань. Умовами виникнення відповіда­льності за заподіяну інвестору шкоду є: наявність збитків; про­типравна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою; вина заподію­вача шкоди. Але слід мати на увазі, що підстави відшкодування збитків і компенсація майнових втрат, завданих інвестору вна­слідок реквізиції іноземної інвестиції, є за правовим характе­ром різними категоріями.

Якщо реквізиція здійснюється на основі й у випадках, перед­бачених законодавством, то однією з підстав відшкодування зби­тків є завжди неправомірна поведінка, тобто скоєння правопору­шення. Тому, на думку В.М. Коссак, хоча за розміром відшкоду­вання втрат ці категорії можуть збігатися, за правовим змістом їх не можна ототожнювати. А звідси до державно-правових гарантій необхідно відносити право іноземних інвесторів на ком­пенсацію втрат у разі реквізиції здійснених інвестицій у розмірі їх вартості, а також упущену вигоду.

Відшкодування збитків іноземним інвесторам, які заподіяно ним внаслідок правопорушення, має регулюватися, виходячи із загальних засад цивільно-правової відповідальності. А тому, на думку автора, відшкодування шкоди, заподіяної неправомірними діями або бездіяльністю державних органів України чи їх поса­дових осіб, а також унаслідок неналежного здійснення такими органами чи їх посадовими особами передбачених законодавст­вом обов'язків щодо іноземного інвестора або підприємств з іно­земними інвестиціями, не можна вважати державно-правовою гарантією захисту прав іноземного інвестора. Зміст гарантій пре- зюмує забезпечення відповідних умов, передбачених законодавст­вом, іноземному інвестору. У разі обмеження державою в особі уповноважених органів у випадках, передбачених законодавством, майнових прав інвесторів (зокрема, при реквізиції), втрати пови­нні бути відшкодовані. Тим самим держава бере на себе зобов'я­зання гарантувати забезпечення майнових прав інвесторів[7].

Гаранти в разі припинення інвестиційної діяльності. Відпові­дно до ст. 11 Закону України «Про режим іноземних інвестицій» та ст. 399 Господарського кодексу України у разі припинення інве­стиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення не пізніше шести місяців від дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій у натуральній формі або у валюті інвестування в розмірі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення ста­тутного фонду) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не вста­новлене законодавством або міжнародними договорами України. Законодавець не розкриває змісту поняття «доходи в грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю». В.М. Коссак вва­жає, що взагалі отримати доходи в грошовій формі за реальною ринковою ціною неможливо, оскільки вони вже виражені в конк­ретному грошовому еквіваленті й їх можна лише проіндексувати, враховуючи інфляцію. Доходи в товарній формі існують у натурі.

Отже, немає потреби визначати їх за реальною ринковою ціною в контексті гарантій у разі припинення інвестиційної діяльності.

Встановлюючи цей вид гарантій, законодавець не визначив суб'єкта, покликаного матеріально забезпечити їх виконання, а тому, на наш погляд, є доцільним у чинному законодавстві ви­значити органи або організації, які повинні відшкодувати ці кошти іноземним інвесторам.

Гарантії переказу за кордон доходів, прибутків та інших коштів, отриманих іноземним інвестором. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про режим іноземних інвестицій» та ст. 398 Господарського кодексу України іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів гаран-. тується безперешкодний і негайний переказ за кордон їх прибу­тків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій.

Порядок переказу за кордон прибутків, доходів та інших коштів, одержаних унаслідок здійснення іноземних інвестицій, визначається Національним банком України.

Питання щодо способів захисту прав інвесторів розглядаєть­ся в юридичній літературі. Так, окремі автори, аналізуючи спо­соби, встановлені чинним законодавством України, пропонують виділити такі:

- недопущення націоналізації, реквізиції інвестицій, крім ви­падків, установлених законодавством;

- відшкодування збитків, заподіяних незаконними діями дер­жави та її органів;

- гарантії інвесторам у разі зміни законодавства;

- страхування інвестицій;

- судовии захист прав інвесторів .



[1] Шишка Р.Б. Инвестиционное право УкраиньІ: Учеб. пособ. - X., 2000. - С. 21.

[2] Крупа Л. К вопросу о юридическом содержании понятия «специальный пра­вовой режим» // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - Кг 2. - С. 12.

[3] Стойка В. Правовые проблеми защиты прав инвесторов // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 3. - С. 5.

[4] Коссак В.М. Правові засади іноземного інвестування в Україні. — Львів: Центр Європи, 1999. - С. 167.

[5] Богуславский М. Правовеє положение иностранных инвестиций. — М., 1993. —С. 59.

[7] Коссак В.П. Правові засади іноземного інвестування в Україні. - Л: Центр ЄвропиД 999. - С. 179.




raboche-zerkalo-1win
1xbet zerkalo tut
leonbets zerkalo
1xbet zerkalo seychas
1xbet aktualnoe zerkalo
1win zerkalo
rabochee zerkalo leonbets
rabochee zerkalo 1xbet segodnya