Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

Зі здобуттям незалежності Україна має можливість самостійно вирішувати свою долю, формувати зовнішню і внутрішню політику, розвивати усі сфери життя, зокрема ЗбройніСили як основу обороноздатності держави. З цією метою здійснюється реформування Збройних Сил відповідно до національних інтересів України.

Одним із напрямів реформування є створення такої системи військової освіти, яка б забезпечувала підготовку необхідної кількості як кадрових офіцерів, так і офіцерів військового резерву. Це відповідає Державній програмі розвитку Збройних Сил України, в якій з 2006 року впроваджений принципово новий вид виконання військового обов’язку – добровільна служба у військовому резерві.

Сучасна артилерія зазнає якісних змін. Великого прогресу у своєму розвитку набули радіолокаційні, звукометричні, квантові та інші технічні засоби розвідки, топогеодезичної, метеорологічної, технічної та балістичної підготовки. Поряд із технічним переозброєнням триває процес організаційного вдосконалення і подальшого розвитку тактики артилерії – теорії та практики її застосування в різноманітних умовах бойової обстановки.

Таким чином, володіючи значною далекобійністю, могутнім і точним вогнем, здатністю до широкого маневру і швидкого зосередження вогню по найважливіших об’єктах, артилерія сьогодні й у майбутньому залишатиметься одним із важливих засобів вогневого ураження противника та забезпечення успішних дій загальновійськовим частинам (підрозділам) у бою.

Тактика зародилася з появою армій. У війнах рабовласницьких держав вона зводилася до прямолінійного розташування військ на полі бою і рукопашного бою воїнів, тобто розподіл сил і засобів був рівномірним. Розвиток тактики в цей період йшов у напрямку вдосконалення бойових порядків і маневрування ними на полі бою.

Подальший розвиток зброї привів до появи різноманітних видів піхоти і кавалерії.

Корінний переворот у тактиці відбувся у ХVII столітті у зв’язку із впровадженням в арміях європейських держав вогнепальної зброї.

Створення масових армій наприкінці XVIII – початку XIX століття, подальше вдосконалення зброї призвели до появи тактики колон і розсипного строю, класичним зразком якого є Бородінський бій 1812 р. Але така тактика вже в той час призводила до великих втрат військ від вогнепальної зброї, особливо з появою у другій половині XIX століття нарізної вогнепальної зброї.

У ході Кримської війни 1853–1856 рр. починає зароджуватися тактика стрілецьких ланцюгів, яка остаточно затвердилася у ході російсько-японської війни 1904–1905 рр.

Перша світова війна 1914–1918 рр. характеризувалася масовим застосуванням кулеметів, швидкострільної артилерії, а також появою нових засобів боротьби: авіації, танків та ін. До кінця війни з’явилася тактика групового бою, коли стрілецькі підрозділи групувалися біля танків, гармат супроводу, важких кулеметів, тобто розподіл сил і засобів був нерівномірним.

Розвиток оборони йшов від осередкової, яка була неглибокою, до підготовленої в інженерному відношенні позиційної оборони.

Теорія та практика організації і ведення бойових дій військ найбільшого розвитку набули у Другій світовій війні. Успіх у бою досягався спільними зусиллями підрозділів, частин і з’єднань усіх родів військ, авіації і спеціальних військ при головній ролі загальновійськових з’єднань.

У післявоєнний період тактика розвивалася на основі досвіду Другої світової війни з урахуванням надходження на озброєння військ нової, більш досконалої техніки, повної моторизації і механізації Сухопутних військ.

Взаємозв’язок зброї і тактики стає усе більш тісним. Це викликано розвитком засобів боротьби під впливом науково-технічного прогресу. У цей період високими темпами удосконалювалися техніка та озброєння, з’явилася ракетно-ядерна зброя. Принципові зміни у засобах збройної боротьби зробили свій вплив на розвиток тактики. Сучасний бій, як це доводить досвід навчань, став більш динамічним, вищою стала маневреність військ на землі й у повітрі.

Таким чином, тактика досліджує закономірності, характер ведення бою і розробляє способи його підготовки і ведення, вивчає бойові властивості та можливості підрозділів і частин у сучасному бою.

Теорія тактики знаходить своє відображення насамперед у бойових статутах Збройних Сил України, які узагальнили досвід бойових дій у роки Другої світової війни, практику військових і командно-штабних навчань, результати теоретичних досліджень.

Однак специфіка статутів не дозволяє детально обґрунтувати викладені в них положення, супроводжувати прикладами, доказами, розрахунками, вказувати передумови і визначати закономірності розвитку способів бойових дій. Їх вивчення є важливою умовою глибокого розуміння сучасної теорії тактики. Тому одним із завдань, яке ставлять перед собою автори підручника, є надання допомоги читачам в оволодінні основами тактики під час самостійної роботи.

Предмет „Тактика” займає провідне місце у підготовці спеціалістів для артилерії Сухопутних військ. Із 859 годин навчальної роботи 178 належать тактичній підготовці. У результаті вивчення повного курсу „Тактика” слухачі повинні:

знати:

- структуру Збройних Сил України і склад Сухопутних військ;

- організаційну структуру підрозділів, тактико-технічні характеристики основних зразків озброєння та військової техніки, бойові можливості загальновійськових і артилерійських підрозділів;

- основи сучасного загальновійськового бою;

- тактико-технічні характеристики головних зразків озброєння; а також основи організації та ведення загальновійськовими підрозділами бойових дій в усіх видах бою у різноманітних умовах;

- основи організації взаємодії, зміст і засоби управління бойовими діями, вогнем та підрозділами у бою із застосуванням пересувних пунктів управління і штатних засобів зв’язку;

- основи всебічного забезпечення бойових дій;

- основні положення підручника „Тактична підготовка артилерійських підрозділів”;

- статутні положення щодо завдань механізованого (танкового) взводу, роти, батальйону, а також взводу управління і вогневих взводів, артилерійської батареї та дивізіону в обороні і наступі;

- обов’язки командира взводу управління і командира вогневого взводу;

уміти:

- підтримувати високу бойову готовність артилерійських підрозділів, організовувати й управляти бойовими діями підрозділів до батареї включно;

- організовувати й виконувати заходи щодо бойового, матеріально-технічного забезпечення бойових дій цих підрозділів та відновлювати їх боєздатність;

- проводити заходи щодо усунення наслідків застосування противником зброї масового ураження;

- організовувати та проводити заняття з особовим складом підрозділів.

Саме зміст цих завдань розкривається у підручнику. Він складається із 18 розділів, кожний з яких містить відповідний матеріал із навчального предмета „Тактика”.

У підручнику розкриті основні положення бойових статутів щодо підготовки та ведення сучасного загальновійськового бою ротою і батальйоном, а також основи бойового застосування та управління бойовими діями артилерійських підрозділів ланки: взвод – батарея, викладені основи всебічного забезпечення бойових дій.

У першому розділі розкривається склад Збройних Сил України; склад і призначення Сухопутних військ, суть, види, характерні риси та основні принципи загальновійськового бою.

У другому розділі викладені призначення, організація, озброєння і техніка загальновійськових підрозділів бригадної і батальйонної артилерії.

Третій розділ висвітлює основи, сутність та принципи управління; вимоги до управління, сили та засоби управління артилерійськими підрозділами; роботу командира підрозділу з організації бойових дій; способи доведення бойових завдань.

У четвертому розділі викладено призначення і вимоги щодо підготовки та ведення робочої карти, порядок і правила нанесення умовних знаків на неї.

Ураховуючи вищезазначене, артилерія виконує завдання з вогневого ураження противника з метою забезпечення успішних дій механізованим і танковим підрозділам.

У п’ятому розділі розкриваються завдання, бойовий порядок і дії загальновійськових підрозділів в основних видах бою; підготовка оборони, її мета, умови переходу до оборони; наступ, його мета, способи переходу в наступ; вихід із бою і відхід та особливості ведення зустрічного бою.

У шостому розділі викладено способи пересування військ. Достатньо уваги приділено організації маршу та перевезенням підрозділів залізничним транспортом, а також основам розташування та охорони підрозділів на місці.

Один із основних сьомий розділ розкриває основи і принципи бойового застосування артилерії; призначення, угруповання і бойовий порядок артилерійських підрозділів.

Восьмий розділ присвячений періодам вогневого ураження противника та видам вогню артилерії, які застосовуються в обороні й наступі.

У дев’ятому розділі розкриваються дії взводу управління артилерійської батареї в обороні, наступі та в зустрічному бою, а також наводяться зразки документів, які ведуться на КСП (СП) батареї.

Десятий розділ розкриває дії вогневих взводів артилерійської батареї в основних видах бою. Значна увага приділяється формам і порядку розроблення документів, які ведуться на ВП батареї.

В одинадцятому розділі викладено завдання і бойовий порядок артилерійської батареї в обороні, наступі та в зустрічному бою; розкрито порядок визначення бойових можливостей батареї та перелік робіт з підготовки підрозділів до бойових дій.

Досвід свідчить, що від повноти і якості всебічного забезпечення залежить успіх виконання бойових завдань артилерійськими підрозділами. Тому у дванадцятому розділі розглядаються питання всебічного забезпечення артилерійських підрозділів; зміст і мета видів бойового забезпечення; морально-психологічне, матеріально-технічне і медичне забезпечення бойових дій, їх мета.

У тринадцятому розділі наводяться засоби та порядок організації радіо- і кабельного зв’язку в артилерійських підрозділах; зміст, періодичність і порядок технічного обслуговування стаціонарних радіостанцій Р-123М, Р-173 і переносних радіостанцій Р-107М, Р-159, Р-147.

Чотирнадцятий розділ присвячений інженерному обладнанню бойового порядку артилерійської батареї; заходам із маскування та захисту від високоточної зброї районів артилерійських підрозділів; роботі командира батареї з організації інженерного обладнання бойового порядку в артилерійських підрозділах, видам і способам обладнання інженерних загороджень.

Офіцер-організатор бою (бойових дій) може розраховувати на успішне виконання бойових завдань підпорядкованих підрозділів тільки за умови ґрунтовних знань противника. Ось чому у п’ятнадцятому розділі розкриваються організація, озброєння і тактика дій, а також основи бойового застосування бригад і дивізій, частин та підрозділів збройних сил основних іноземних держав.

Аналіз бойового застосування артилерії у збройних конфліктах останніх десятиліть, а також наукові розробки сучасного озброєння показують істотну перевагу застосування високоточних боєприпасів над іншими видами озброєння. У зв’язку з цим у шістнадцятому розділі викладено призначення, можливості та порядок застосування боєприпасів високої точності; особливості ведення бойових дій артилерійськими підрозділами, що застосовують такі боєприпаси.

Розроблення нових способів застосування артилерії у сучасних умовах приводить до необхідності ґрунтовного вивчення та аналізу досвіду бойових дій артилерійських підрозділів й оцінки їх ефективності.

Сімнадцятий розділ розкриває порядок застосування артилерії у збройних конфліктах і локальних війнах останніх десятиліть та нетрадиційні способи виконання вогневих завдань.

У вісімнадцятому розділі розглядаються напрями розвитку тактики бойового застосування артилерії і тенденції розвитку артилерійського озброєння.

У додатках наведено схеми організаційних структур загальновійськових та артилерійських підрозділів, ТТХ їх озброєння, приклади бойових розпоряджень, наказів, схеми видів вогню, що застосовуються у локальних конфліктах, і таблиці, які пояснюють і доповнюють роботу старшого офіцера батареї (командира вогневого взводу) і командира взводу управління щодо підготовки та ведення бойових дій, а також схеми інженерного обладнання окопів, як елементів бойового порядку артилерійських підрозділів.

Актуальністю розроблення підручника „Тактична підготовка артилерійських підрозділів” є нагальна вимога часу. Видані у 2010–2011 рр. навчальні посібники „Тактична підготовка підрозділів артилерії”, „Дії взводу управління у бою” та „Правила ведення робочої карти” пройшли випробування часом і набутим досвідом його застосування як у навчальному процесі, так і командирами артилерійських підрозділів у військах. Ті рекомендації, що надійшли до авторського колективу, враховані в цьому підручнику.

Підставою для написання підручника „Тактична підготовка артилерійських підрозділів” є введення в дію „Бойового статуту артилерії СВ, ч. ІІ” і необхідність розроблення систематизованого матеріалу, що розкривав би статутні положення стосовно організації, підготовки і ведення бойових дій артилерійськими підрозділами і порядку їх всебічного забезпечення.

Необхідно зазначити, що розкриті у підручнику положення і рекомендації потребують подальшого розвитку й уточнення, тому автори сподіваються отримати від читачів рекомендації щодо удосконалення його змісту.

Зміст підручника відповідає навчальним програмам підготовки офіцерів РВ і А запасу із числа студентів вищих навчальних закладів із загальної тактики і тактики артилерії, військово-інженерної підготовки та зв’язку.

Під час написання підручника був урахований досвід Другої світової війни і, особливо, досвід локальних воєн останніх десятиліть і військових навчань щодо бойового застосування артилерійських підрозділів.

Підручник „Тактична підготовка артилерійських підрозділів” призначається для забезпечення навчального процесу з предметів „Тактика”, „Стрільба артилерії”, „Артилерійська розвідка”, „Бойова робота”, „Військова топографія” та інших.

Підручник може бути корисним як науково-педагогічним працівникам ВВНЗ під час підготовки до проведення занять із слухачами і курсантами, так і офіцерам у військах під час організації і проведення занять з артилерійськими підрозділами у ході бойової підготовки, а також під час тактичних навчань.

Автори висловлюють щиру подяку: заслуженому діячу науки і техніки України, доктору військових наук, професору О. М. Загорку; заслуженому працівнику народної освіти України, доктору педагогічних наук, професору В. К. Майбороді; заслуженому діячу науки і техніки України, доктору військових наук, професору В. М. Телелиму; заслуженому працівнику освіти України, доктору військових наук, професору Ю. Є. Репілу; заслуженому працівнику освіти України, кандидату військових наук, професору В. О. Колеснікову; кандидату військових наук, доценту О. Л. Глушкевичу за критичні зауваження, а також за корисні поради, які вони надали у ході підготовки підручника та під час його рецензування.

Висловлюємо слова вдячності колективу офіцерів кафедри тактики Сумського вищого артилерійського командного училища за використання у підручнику набутого ними практичного досвіду під час проведення усіх видів занять і тактичних навчань.