Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

6.4. Основи розташування підрозділів на місці

В умовах бойової обстановки війська не завжди ведуть лише активні бойові дії. Вони можуть розташовуватись у відведених їм районах до отримання бойового завдання або, маючи бойове завдання, готуватися до його виконання. Так, при переході до оборони війська, які знаходяться в складі другого ешелону і резервів, деякий час розташовуються в районах зосередження; при підготовці наступу війська знаходяться у вихідних районах зосередження та на великій відстані від рубежу бойового зіткнення сторін; під час пересування військам призначають райони зосередження, райони відпочинку, райони очікування і райони збору. Такі дії військ прийнято називати розташуванням на місці.

Розташування військ на місці організовують за рішенням старшого командира. Район розташування (додаток Д) призначають на місцевості, що має природні укриття (лісові масиви, гаї, чагарники, вирубки), які дозволяють забезпечити непомітне розташування підрозділів. Ця вимога дуже важлива, якщо враховувати можливості повітряної розвідки, а також імовірність застосування противником ЗМУ і розвідувально-ударних комплексів. Разом з тим район розташування повинен забезпечувати необхідне розосередження військ, можливості для проведення маневру в потрібному напрямі, зручність розташування і відпочинку особового складу, сприятливі санітарно-гігієнічні й протиепідемічні умови.

Крім основного району, призначають запасний район розташування, в який підрозділи можна виводити у разі безпосередньої загрози застосування противником зброї масового ураження або при нанесенні ним раптових ударів високоточною зброєю, а також запалювальними засобами.

Дивізіон (батальйон) у призначеному районі розташовується побатарейно (поротно) і з таким наміром, щоб із початку виходу з району не здійснювати зайвих пересувань, при цьому місця (райони) розташування мають бути:

- батареї – до 1 км2. Батарея в призначеному районі розташовується, як правило, уздовж маршруту висування, використовуючи маскувальні властивості місцевості. Відстань між гарматами і машинами – 25–50 м;

- мінометна батарея батальйону розташовується у повному складі або взводами на загрозливих напрямках, перебуваючи у постійній готовності до відкриття вогню;

- роті – до 1 км2. Рота розташовується в призначеному районі, як правило, уздовж маршруту висування, використовуючи маскувальні властивості місцевості. Відстань на відкритій місцевості між танками, БТР (БМП) має бути 100–150 м, а між взводами – 300–400 м;

- ґранатометний і протитанковий підрозділи батальйону розташовуються, як правило, з механізованими ротами;

- протитанковий підрозділ роти додається, як правило, взводам;

- додані зенітні (зенітно-ракетні) підрозділи займають вогневі (стартові) позиції в місцях, які забезпечують можливість ведення вогню по літаках, вертольотах та інших повітряних цілях;

- взвод забезпечення батальйону розташовується з урахуванням зручності підготовки підрозділів батальйону до бою. Площа району розташування взводу має досягати 1 км2, відділення – 0,3 км2.

Відділення розташовуються розосереджено, відстань між ними має бути 150–200 м.

КСП дивізіону (батальйону) обладнується з урахуванням забезпечення безпосереднього управління підрозділами під час висування з нього.

Зв’язок з підрозділами, як правило, здійснюється рухомими і кабельними засобами.

Підрозділи технічного забезпечення і тилу дивізіону (батальйону) розташовуються з урахуванням зручності забезпечення підрозділів. Доцільно розміщати їх у центрі району розташування дивізіону (батальйону). При виборі місця їх розташування враховуються такі вимоги: наявність природного маскування; сприятливий санітарно-епідеміологічний стан місця (району); близькість джерел питної води або можливість її підвезення від пункту водопостачання; наявність зручних прихованих підходів і під’їздів.

Пункт харчування дивізіону (батальйону) розміщується у лісі (кущах), ярі, на ділянці місцевості розміром: 100×80 м. Кухні розміщуються розосереджено на відстані не менш ніж 30 м одна від одної. Для приготування їжі в польових умовах вони мають працювати на рідкому (дизельному) паливі. У виняткових випадках використовується тверде (дрова, вугілля) паливо, запас якого при кожній кухні має забезпечити триразове приготування їжі на добу. У польових умовах при обробці продуктів і готування їжі особлива увага приділяється суворому дотриманню санітарно-гігієнічних вимог.

Пункти бойового постачання, заправлення, медичного і технічного спостереження доцільно розташовувати в чагарниках, гаях, а для маскування використовувати табельні маскувальні сітки і місцеві матеріали.

Уночі в районі розташування забороняється рух машин з увімкненими фарами і розведення багать. Усі заходи щодо маскування підрозділи тилу і технічного забезпечення виконують своїми силами і за їх здійснення відповідають командир взводу забезпечення і начальник медичного пункту дивізіону (батальйону).

Начальники пунктів бойового постачання, заправлення, харчового і медичного як під час розташування на місці, так і під час переміщення зобов’язані передбачити: виконання заходів з бойового забезпечення своїх підрозділів; порядок розташування на місці, побудову колони для виходу з району; ретельне маскування; бойовий розрахунок особового складу для охорони та оборони пунктів, порядок дій під час нападу повітряного противника, його диверсійно-розвідувальних груп, танків, під час артилерійського обстрілу, а також під час застосування противником ЗМУ і ВТЗ; сигнали сповіщення.

Штаб дивізіону (батальйону) в районі розташування розробляє бойові документи:

- бойовий наказ щодо розташування на місці;

- заявку на матеріальне забезпечення підрозділів;

- схему охорони та оборони району розташування батальйону (дивізіону);

- дані про бойовий та кількісний склад;

- донесення про тилове забезпечення;

- донесення про дози радіоактивного опромінення.

Підрозділи дивізіону (батальйону) розташовуються у вказаних їм районах, здебільшого вздовж маршрутів висування, використовуючи захисні й маскувальні властивості. Для укриття танків, БМП, БТР, САУ і КМУ використовують яри, балки, котловани розробок і кар’єрів, виїмки. У лісі танки та інші бойові машини доцільно розміщувати вздовж просік і лісових доріг під кронами густих дерев. Не можна допускати розташування підрозділів під лініями електропередач, поблизу газо- і нафтопроводів.

У районі розташування і на підступах до нього готують шляхи для виходу підрозділів із району і для маневру при відбитті нападу противника.

З метою захисту особового складу, озброєння і техніки від усіх засобів ураження противника здійснюють інженерне обладнання району розташування. Поблизу машин особовий склад обладнує відкриті або перекриті осередки, а за наявності часу – бліндажі та сховища. Для озброєння, бойової та іншої техніки, а також для боєприпасів, пального і матеріальних засобів обладнують окопи та укриття.

Місця розташування підрозділів, озброєння і техніки, сліди машин ретельно маскують. Під час проведення заходів маскування потрібно враховувати можливість застосування противником комплексу оптичних, теплових, радіолокаційних й інших засобів розвідки, а також автоматизованих систем високоточної зброї. Тому війська повинні вміло використовувати табельні засоби маскування і природні маски, які дозволяють приховувати оптичний, тепловий та радіолокаційний контрасти техніки, інженерних споруд із фоном місцевості.