Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

7.1. Призначення артилерійських підрозділів та основні принципи їх застосування

Призначення артилерії

У системі вогневого ураження противника найважливіша роль належить артилерії. Вона створює сприятливі умови для завершення розгрому противника загальновійськовими частинами (підрозділами).

Головним змістом бойових дій артилерії є вогонь та маневр вогнем, частинами і підрозділами та їх всебічне забезпечення.

Залежно від обставин та характеру цілей (об’єктів) артилерія виконує завдання з ураження тактичних засобів ядерного та хімічного нападу, наземних елементів систем високоточної зброї, артилерії, танків, БМП (БТР), проти-танкових та інших вогневих засобів, живої сили, вертольотів на посадкових майданчиках, пунктів управління, засобів ППО, радіоелектронних засобів противника; руйнування його фортифікаційних споруд; а також дистанційного мінування місцевості. Крім того, артилерія може виконувати завдання світлового забезпечення бойових дій військ вночі, задимлення місцевості, цілевказання і доставки в розташування противника агітаційного матеріалу.

Значення артилерії як головної вогневої сили Сухопутних військ було завжди високим і залишається таким сьогодні. У ході Другої світової війни, наприклад, на частку артилерії припадало до 80 % усіх завдань з вогневого ураження противника. На сучасному етапі, з досвіду військових навчань та минулих локальних війн, у яких застосовувалися Сухопутні війська, загальний обсяг завдань вогневого ураження в тактичній зоні розподіляється так: на артилерію – 60–70 %, на авіацію – 20–25 %, на ракетні війська – до 5 %, на механізовані і танкові війська – до 10 % [5].

Збереженню ролі артилерії сприяють якісні зміни, що відбуваються в її озброєнні. Це насамперед розроблення і прийняття на озброєння артилерійських боєприпасів підвищеної могутності, високоточних боєприпасів та боєприпасів для дистанційного мінування місцевості, модернізація та удосконалення всіх видів артилерії, засобів автоматизованого управління вогнем та засобів артилерійської розвідки.

Артилерія володіє великою потужністю, точністю вогню і дальністю стрільби, має великі можливості для широкого маневру, раптового масування та зосередження вогню в короткий термін і на велику глибину. Артилерія може уражати різноманітні цілі, відкрито й укрито розташовані, рухомі й нерухомі, спостережні та неспостережені, наземні та надводні.

Велика швидкострільність дозволяє артилерії вести вогонь необхідної щільності, а висока маневреність забезпечує швидке зосередження значної маси артилерії на головних напрямах.

Артилерія на основі повної підготовки розрахованих установок для стрільби може негайно відкривати точний вогонь по цілях (об’єктах) противника. Підготовка і ведення такого вогню забезпечують прихованість організації загальновійськового бою, раптовість його початку і значне ураження живої сили і техніки противника.

До позитивних якостей артилерії належить також практична незалежність від ступеня ППО противника і метеорологічних умов. Досвід військових навчань свідчить, що за складних метеорологічних умов і надійної ППО авіація практично не може брати участь у вогневому ураженні противника. За таких умов на артилерію може покладатися до 90 % усіх вогневих завдань [5].

Вищезазначені якості дозволяють зробити висновок, що сучасна артилерія є найбільш дієвим та ефективним засобом ураження противника і вогневої підтримки загальновійськових підрозділів і частин у сучасному бою. В обороні артилерія наносить рішуче ураження противнику на підступах до оборони, перед переднім краєм і вглибині оборони наших військ. У наступі артилерія своїм вогнем знищує вогневі засоби і живу силу противника, руйнує його оборонні споруди, які перешкоджають успішному просуванню наших механізованих і танкових військ.

Будучи основним засобом вогневого ураження противника, артилерія може брати участь в армійських, повітряних, повітряно-десантних, морських, десантних і протидесантних операціях на континентальних і морських театрах воєнних дій і здатна в короткі терміни підготувати і нанести по противнику з високою точністю і на великі дальності вогневі удари, здійснювати широкий маневр ударами і вогнем.

Артилерія складається з частин і підрозділів гаубичної, пушечної і реактивної артилерії, мінометів, протитанкової артилерії, комплексів протитанкових керованих ракет, а також із підрозділів артилерійської розвідки.

Батальйонну артилерію становлять мінометні підрозділи і підрозділи, озброєні переносними комплексами ПТРК та станковими протитанковими гранатометами СПГ-9. Характерними ознаками озброєння батальйонної артилерії є невелика маса і габарити; висока рухомість і швидкострільність.

Бригадна артилерія складається з підрозділів гаубичної (самохідної або причіпної), реактивної та протитанкової артилерії, а також підрозділів артилерійської розвідки.

Батальйонна і бригадна артилерія призначена для боротьби з танками, вогневими засобами, живою силою противника і залучається для підтримки та посилення загальновійськових підрозділів. Бригадна артилерія, крім того, веде боротьбу з мінометними (артилерійськими) батареями (взводами) противника.

Корпусна артилерія складається з частин та підрозділів гаубичної, пушечної, протитанкової та реактивної артилерії. Вона має на озброєнні переважно системи з великою дальністю стрільби. Корпусна артилерія призначена для боротьби зі ЗМУ противника, об’єктами високоточної зброї, пунктами управління, артилерією, реактивними системами залпового вогню, а також для виконання вогневих завдань з ураження цілей на значному віддаленні від переднього краю. Вона може посилювати бригади першого ешелону, які діють на головних напрямках.

Залежно від призначення і покладених вогневих завдань артилерія поділяється на артилерію безпосередньої та загальної вогневої підтримки.

Артилерія безпосередньої вогневої підтримки складається з частин та підрозділів бригадної і батальйонної артилерії. Вона призначена для виконання вогневих завдань у зоні безпосереднього вогневого ураження противника з метою вогневої підтримки бойових дій загальновійськових частин (підрозділів).

Артилерія загальної вогневої підтримки складається з частин та підрозділів корпусної артилерії. Вона призначена для завоювання і утримання вогневої переваги над противником; дезорганізації його системи управління і розвідки; ізоляції районів бойових дій угруповань противника; заборони висування і розгортання його перших (других) ешелонів, резервів; руйнування комунікацій та об’єктів промислової (інформаційної) інфраструктури; порушення функціонування системи тилу і матеріально-технічного забезпечення.

Гармата (міномет, бойова машина, установка ПТРК) у бою виконує вогневі завдання і діє, як правило, в складі взводу або самостійно. Вогневі завдання із закритої вогневої позиції гармата виконує у складі взводу, а прямою наводкою – самостійно або в складі взводу. Гарматна обслуга – це найменший вогневий підрозділ артилерії. До її складу входять командир гармати та номери обслуги – солдати, які виконують відповідні обов’язки. Склад гарматної обслуги різний і визначається залежно від системи гармати.

Взвод управління артилерійського дивізіону (батареї) призначений для ведення розвідки, обслуговування стрільби артилерії та забезпечення зв’язку. Він має на озброєнні пересувні пункти управління (командирські машини управління), які оснащені сучасними засобами розвідки і зв’язку. Взвод здатний вести розвідку як вдень, так і вночі, в смузі й на глибину завдань загальновійськових підрозділів, з якими взаємодіє дивізіон (батарея), а також забезпечувати стійкість управління артилерійськими підрозділами під час виконання ними поставлених завдань.

Вогневий (протитанковий) взвод – вогневий підрозділ артилерії, який є структурним підрозділом батареї. Він виконує вогневі завдання в складі батареї або самостійно. Взвод здатний виконувати вогневе завдання з ураження окремої цілі із закритої вогневої позиції у складі батареї або декількох цілей залежно від кількості гармат (установок ПТРК) у взводі вогнем прямою наводкою самостійно.

Артилерійська батарея – вогневий і тактичний підрозділ артилерії, який є структурним підрозділом дивізіону. Вогневі і тактичні завдання батарея може виконувати в складі дивізіону або самостійно.

Як вогневий підрозділ артилерії вона здатна уражати 1–2 цілі із закритої вогневої позиції або декілька цілей, залежно від кількості гармат (установок ПТРК) в батареї, вогнем прямою наводкою та виконувати інші вогневі завдання.

Здатність батареї швидко переміщатися і постійно підтримувати взаємодію з механізованими і танковими підрозділами, що ведуть бій у швидкому темпі, характеризують її як тактичний підрозділ артилерії.

Артилерійський дивізіон – основний вогневий і тактичний підрозділ артилерії, який є структурним підрозділом бригадної артилерійської групи і загальновійськової частини.

Досвід минулих війн, військових навчань та результати наукових досліджень свідчать, що для ураження різних об’єктів (цілей) у бою необхідно застосовувати різну кількість артилерії. При цьому із усіх вогневих завдань, які виконує артилерія, – 50–60 % вогневих завдань потребують залучення артилерійського дивізіону; 20–30 % – артилерійської групи; 10–20 % – батареї (взводу, гармати); до 10 % – декількох артилерійських груп. Таким чином, основний обсяг вогневих завдань покладається на артилерійський дивізіон, тому він є основним вогневим підрозділом [5].

Оснащений сучасним озброєнням та КМУ артилерійський дивізіон здатний самостійно виконувати вогневі й тактичні завдання, вести вогонь усіма або декількома батареями по окремій цілі (груповій цілі) або побатарейно по різних цілях.

Основним вогневим і тактичним підрозділом артилерії є дивізіон. Оснащений сучасною зброєю і комплексом машин управління артилерійський дивізіон може самостійно виконувати вогневі й тактичні завдання. Будучи вогневим підрозділом артилерії, дивізіон здатний з високою точністю і в короткий час уражати різноманітні цілі, які можуть бути відкритими та укритими, нерухомими й рухомими, наземними й надводними, спостережними й неспостереженими, а також виконувати інші вогневі завдання відповідно до ПС і УВ [4].

Здатність артилерійського дивізіону швидко переміщуватись і здійснювати безперервну взаємодію із загальновійськовими підрозділами, що ведуть бій у швидкому темпі, характеризує його як основний тактичний підрозділ артилерії. Він може самостійно виконувати вогневі завдання під час підтримання бою основного загальновійськового тактичного підрозділу – батальйону. При здійсненні маневру (переміщення) однією - двома батареями дивізіон може в цей самий час виконувати вогневі завдання двома або однією батареями з підтримки бою батальйону.

Артилерійський дивізіон організаційно входить до складу артилерійських та механізованих (танкових) частин.

Артилерійські підрозділи призначені для ураження: тактичних засобів ядерного і хімічного нападу; наземних елементів систем ВТЗ, РВК (РУК); артилерії; танків (БМП, БТР); протитанкових та інших вогневих засобів; живої сили; вертольотів на посадкових майданчиках; засобів протиповітряної оборони; пунктів управління, радіоелектронних засобів; руйнування фортифікаційних споруд противника; дистанційного мінування місцевості; світлового забезпечення; ставлення аерозольних (димових) заслонів та виконання інших завдань.

Батарея є вогневим і тактичним підрозділом артилерії. Вогневі й тактичні завдання батарея може виконувати у складі дивізіону або самостійно.

Взвод управління оснащений сучасними засобами розвідки та зв’язку може вести розвідку як вдень, так і вночі, у смузі і на всю глибину завдань загальновійськових підрозділів.

Вогневий (протитанковий) взвод – вогневий підрозділ артилерії, виконує завдання в складі батареї або самостійно.

Гармата (міномет, ПТКР) у бою діє, як правило, в складі взводу і виконує завдання з відкритої або закритої вогневої позиції.

Гарматна обслуга – це найменший вогневий підрозділ артилерії. Особовий склад, який безпосередньо обслуговує гармату, називається гарматною обслугою, або обслугою бойової машини, установки ПТКР. Склад гарматної обслуги за кількістю осіб неоднаковий і залежить від системи гармати. Тепер, знаючи призначення підрозділів артилерії, розглянемо їх організацію.

Протитанкові артилерійські підрозділи призначені для знищення танків та інших броньованих машин противника. Вони можуть застосовуватися також для знищення його вогневих засобів, у тому числі, які знаходяться у фортифікаційних спорудах, руйнування бронековпаків і стрільби по амбразурах оборонних споруд.

Підрозділи артилерійської розвідки призначені для здобуття розвідувальних даних про місцевість і противника в інтересах його ураження, а також для обслуговування стрільби артилерії.

В обороні, здійснюючи рішучий маневр вогнем і підрозділами на загрозливому напрямі, артилерія вогневими ударами по цілях на дальніх підступах, перед переднім краєм і вглибині у взаємодії із загальновійськовими підрозділами не допускає прориву піхоти і танків противника.

Рішуче зосередження артилерії на напрямі головного удару передбачає широкий маневр, створення високої щільності, здійснення безперервної артилерійської підтримки і супроводження механізованих і танкових підрозділів на всю глибину їх бойових завдань. Усе це створює необхідні умови для успішного виконання військами поставлених завдань у наступі.

Завдання вогневого ураження противника можна успішно виконати лише при вмілому використанні сил і засобів артилерійських підрозділів, які беруть участь у бою, при глибокому розумінні і застосуванні командирами принципів бойового застосування артилерії.

Принципи бойового застосування артилерії – це основні положення з підготовки підрозділів до бойових дій і під час виконання ними своїх завдань. Принципи бойового застосування артилерії перевірені й закріплені досвідом минулих війн та воєнних конфліктів і бойової підготовки військ, а також науковими дослідженнями.

Недотримання принципів бойового застосування, як правило, призводить до неякісного виконання завдань, значної втрати живої сили і бойової техніки, а в ряді випадків – до невиконання бойового завдання.

Принципами бойового застосування артилерії є:

- підтримання високої бойової і мобілізаційної готовності артилерійських підрозділів та своєчасне відновлення їх боєздатності;

- масування (зосередження) артилерії і її вогню на найважливіших напрямах;

- широкий маневр вогнем і підрозділами;

- безперервна підтримка загальновійськових частин та підрозділів;

- постійна взаємодія із частинами і підрозділами інших родів військ;

- тверде, стійке і безперервне централізоване управління артилерійськими підрозділами та їх вогнем;

- своєчасне та безперервне забезпечення бойових дій артилерійських підрозділів;

- постійне урахування і вміле використання морально-психологічного фактора особового складу артилерійських підрозділів.

Підтримання високої бойової і мобілізаційної готовності артилерійських підрозділів та своєчасне відновлення їх боєздатності полягає в організації і проведенні комплексу заходів, спрямованих на підтримання здатності підрозділів організовано, в зазначені терміни здійснювати переведення з мирного на воєнний час, а також на своєчасне відновлення боєздатності артилерійських підрозділів, які знаходилися під вогневим впливом засобів ураження противника.

Масування (зосередження) артилерії та її вогню, широкий маневр вогнем і підрозділами були і є основними принципами бойового застосування артилерії. Так, наприклад, у ході Київської операції (3–12.11.1943 р.) з’єднання 38 А і 3 гв. ТА за підтримки військ 60 А завдали могутнього удару і розгромили сильне угруповання противника, визволили 6.11.43 р. столицю України Київ. У результаті рішучого масування артилерії армії на ділянці прориву була створена найбільш висока щільність артилерії. Всього в смузі армії на фронті до 100 км було до 4200 гармат, мінометів і бойових машин РА. На ділянці прориву (6 км) було зосереджено 2700 одиниць, що становило 65% усієї артилерії. На ділянці прориву 50 гв. СК (3 км) загальна щільність досягала 500 од. на 1 км фронту.

Масування артилерії під час війни зростало від операції до операції, загальні оперативні щільності з 20–30 гармат, мінометів, РА, на 1 км ділянки прориву взимку 1941-1942 рр. виросли до 300–350 од. під кінець війни, а тактичні щільності при цьому зростали з 20–70 од., до 350–500 од., до кінця війни на 1 км фронту.

Масування (зосередження) артилерійських підрозділів та їх вогню на найважливіших напрямах у вирішальні етапи бою здійснюється з метою досягнення необхідної переваги в силах та засобах над противником і виконання поставлених завдань у короткі терміни.

В обороні основна маса артилерійських підрозділів розташовується на імовірних напрямках наступу противника для відбиття атаки на передній край, ураження противника, який вклинився в нашу оборону, та підтримки контратак наших військ.

При підготовці до наступу вся або більша частина артилерії розгортається перед ділянкою прориву (на напрямку зосередження основних зусиль) загальновійськових частин і підрозділів. У ході наступу артилерія зосереджується на напрямках контратак противника, вводу в бій другого ешелону (резерву), при прориві позицій та закріпленні важливих рубежів.

Масування досягається доцільним розподілом артилерійських підрозділів між загальновійськовими частинами і підрозділами; своєчасним зосередженням вогню артилерії на основному напрямку; широким маневром артилерійських підрозділів та їх вогнем.

Широкий маневр артилерійськими підрозділами та їх вогнем є складовою частиною бойових дій артилерії. Метою маневру є забезпечення своєчасного ураження об’єктів (цілей) на будь-якому небезпечному напрямку, а також зменшення втрат артилерійських підрозділів від вогню противника.

Маневр підрозділами полягає в перегрупуванні їх як по фронту, так і вглибину з метою створення найбільш вигідного угруповання та забезпечення виконання поставлених завдань. Маневр вогнем артилерії досягається швидким перенесенням його по фронту і вглибину, розподілом і послідовним масуванням його по найважливіших цілях противника, а також розосередженням його для одночасного ураження декількох важливих цілей. Маневр вогнем і підрозділами забезпечується постійним веденням розвідки противника в усій смузі дій загальновійськової частини (підрозділу), завчасною підготовкою основних і запасних районів вогневих позицій, а в кожному із районів – обладнанням 2–3 вогневих позицій на батарею, завчасною підготовкою шляхів маневру.

Безперервна підтримка вогнем загальновійськових підрозділів є однією з обов’язкових умов досягнення перемоги в бою. Бойові дії повинні вестися безупинно та активно, щоб не дати можливості противнику перехопити ініціативу в діях наших військ.

Безперервна підтримка вогнем полягає у своєчасному та надійному вогневому ураженні противника, постійному вогневому впливі на нього перед фронтом і на флангах наших військ. Це досягається: створенням угруповання і системи вогню артилерії на всю глибину завдань, які виконують загальновійськові частини (підрозділи); своєчасним уточненням завдань вогневого ураження противника; швидким переміщенням (маневром) артилерійських підрозділів у ході бойових дій; стійкістю і безперервністю управління артилерійськими підрозділами та їх вогнем; своєчасним забезпеченням артилерійських підрозділів боєприпасами, паливно-мастильними матеріалами та матеріально-технічними засобами.

Мета сучасного бою досягається спільними зусиллями різних родів військ та засобів ураження. Тому ефективне ведення бойових дій артилерійських підрозділів неможливе без постійної їх взаємодії із загальновійськовими підрозділами.

Постійна взаємодія артилерії з механізованими і танковими підрозділами полягає в узгодженні вогню і маневру артилерійських підрозділів з діями загальновійськових підрозділів за завданнями, напрямками дій, рубежами і часом. Вона досягається створенням угруповання артилерії відповідно до замислу бою та завданнями військ, знанням і глибиною розуміння спільних завдань і способів їх вирішення, особистим спілкуванням та спільним розташуванням артилерійських і загальновійськових командирів, підтриманням стійкого зв’язку між ними, створенням єдиної системи орієнтування, цілевказання, однозначним розумінням сигналів взаємодії, постійною інформацією про розташування підрозділів та завдання, які ними виконуються.

Взаємодія артилерії з іншими засобами ураження досягається доцільним розподілом цілей, узгодженням вогню по цілях, місцю і часу, забезпеченням безпеки польоту авіації над бойовими порядками артилерії, постійним обміном розвідувальними даними про противника і взаємною інформацією про виконання завдань.

Великий обсяг завдань з вогневого ураження противника, залучення значної кількості артилерії для їх виконання, а також різкі зміни обстановки в сучасному бою вимагають централізованого управління артилерійськими підрозділами та їх вогнем.

Тверде, стійке і безперервне управління артилерійськими підрозділами полягає в постійному управлінні підрозділами з метою своєчасного, найбільш повного ефективного використання їх бойових можливостей для успішного виконання поставлених завдань, а також в об’єднанні керівництва усієї або більшої частини артилерії старшим артилерійським командиром під час виконання загальновійськовими частинами найбільш важливих завдань. Воно не забороняє підлеглим під час виконання поставлених завдань проявляти розумну ініціативу [13].

Децентралізація управління артилерійськими підрозділами частіша за все спостерігатиметься під час вогневого ураження противника, який вклинився в оборону при веденні загальновійськовими частинами (підрозділами) маневреної оборони; ведення бою передовими загонами, авангардами; наступу вглибині оборони противника; ведення рейдових дій та за інших умов.

Постійне урахування і вміле використання морально-психологічного фактора особового складу артилерійських підрозділів є найважливішою умовою виконання поставлених завдань. Для виконання цієї умови необхідно прищеплювати морально-психологічну стійкість особового складу, поєднувати вимогливість із піклуванням про забезпечення усім необхідним для життєдіяльності і бойових дій. Крім того, необхідно систематично вивчати морально-психологічні якості противника й активно протидіяти його психологічним диверсіям і пропаганді.

Необхідно чітко розуміти, що основним принципом підготовки артилерії в мирний час є рівень бойової та мобілізаційної готовності. Він повинен забезпечувати здатність артилерійських підрозділів у різних умовах обстановки організовано, в установлені строки здійснювати перехід з мирного на воєнний час й успішно виконувати поставлені бойові завдання.

Високий рівень бойової та мобілізаційної готовності артилерійських підрозділів досягається: правильним розумінням командирами і штабами своїх завдань з підготовки підрозділів до майбутніх бойових дій; повною укомплектованістю підрозділів; високим рівнем вишколу і готовністю діяти в умовах застосування противником різних видів зброї; чіткою організацією і несенням бойового чергування; проведенням заходів бойового, матеріально-технічного забезпечення в повному обсязі; підтримуванням високого морально-психологічного стану особового складу, його дисципліни і пильності; організацією і підтримуванням стійкого і безперервного управління.