Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

7.3. Бойові можливості артилерійських підрозділів

Бойове призначення артилерійських підрозділів і завдання, які ними вирішуються, перебувають у прямій залежності від їх бойових можливостей.

Бойові можливості артилерійських підрозділів – це здатність їх у конкретних умовах обставин наносити вогневе ураження противнику і здійснювати маневр. Отже, бойові можливості артилерійських підрозділів характеризуються вогневими та маневреними можливостями.

Вогневі можливості артилерійських підрозділів

Можливості артилерійського підрозділу з ураження противника звичайними боєприпасами прийнято називати вогневими можливостями. Вони визначаються кількістю цілей (об’єктів), які артилерійський підрозділ у конкретних умовах обставин може уразити відпущеною кількістю боєприпасів за установлений час; шириною фронту ведення загороджувального вогню, вогневого валу; розмірами районів освітлення, задимлення або дистанційного мінування місцевості. В окремих випадках вогневі можливості артилерії можуть виражатися кількістю гармат, що залучаються для виконання завдань, і призначеною витратою боєприпасів.

Вогневі можливості для доповіді загальновійськовому командиру розраховуються в кількості цілей (об’єктів), а для планування вогню – в кількості гармат і боєприпасів.

Вогневі можливості артилерії щодо ураження цілей (об’єктів) противника вогнем із закритих ВП визначаються характером цілей і прийнятою щільністю їх ураження (знищення або подавлення), кількістю гармат та мінометів, кількістю і видом відпущених боєприпасів або часом, за який повинні бути виконані вогневі завдання.

Для розрахунку вогневих можливостей артилерійських підрозділів користуються нормами потреби в гарматах і боєприпасах для ураження різноманітних цілей. Ці норми витрати боєприпасів і вогневі можливості артилерійських підрозділів викладені в ПС і УВ [4].

На вогневі можливості насамперед впливають укомплектованість і натренованість гарматних обслуг, рівень їх бойового злагодження а також метеорологічні умови і ступінь втрат.

Залежно від умов обстановки, поставлених завдань та призначення вогневі можливості артилерії можуть розраховуватися за періодами вогневого ураження, за обмежений проміжок часу, для одночасного (одноразового) виконання вогневих завдань, для оцінки ураження конкретної цілі (виконання поставленого завдання) або для специфічних умов – під час виконання підрозділом вогневого завдання прямою наводкою.

Для розрахунку вогневих можливостей за періодами вогневого ураження противника визначають кількість цілей, які підрозділ може уразити відпущеною на цей період кількістю боєприпасів. Так, наприклад, вогневі можливості на артилерійську підготовку відбиття атаки противника по цілях, для яких норма витрати снарядів визначена ПС і УВ у штуках на ціль, розраховують шляхом ділення відпущеної кількості снарядів на норму витрати снарядів відповідно до завдання стрільби та умов його виконання.

Приклад 3. Дивізіону 152-мм СГ 2С3М (18 гармат) на артилерійську підготовку відбиття атаки противника відпущено 0,4 бк боєприпасів. Визначити вогневі можливості дивізіону з ураження колон противника.

Розв’язання: 1. Визначаємо загальну витрату снарядів, запланованих на період вогневого ураження:

- на одну гармату

Nсн/гарм=nбк • DNбк=60•0,4=24 сн;

- на дивізіон

Nсн/адн=m • Nсн/гарм=18•24=432 сн,

де Nсн/гарм кількість снарядів на одну гармату;

nбк бойовий комплект на одну гармату;

DNбк відпущена частка норми бойового комплекту гармати;

Nсн/адн кількість снарядів на дивізіон;

m кількість гармат у дивізіоні.

2. Визначаємо вогневі можливості.

У ПС і УВ встановлено, що колони противника уражаються одним вогневим нальотом, швидким вогнем, із витратою 110 снарядів на дивізіон калібру 152-мм. Реально буде витрачена кількість снарядів, що дорівнює кількості гармат-установок: Nсн/ц = 108.

Таким чином, вогневі можливості дивізіону становлять 4 колони противника:

ВМадн =  = 4.

При визначенні вогневих можливостей на артилерійську підготовку атаки попередньо перевіряють можливості з витрати відпущеної кількості боєприпасів при запланованій тривалості артилерійської підготовки атаки.

Для розрахунку вогневих можливостей з ураження цілей, для яких норми витрати визначені на 1 га площі цілі, враховують максимальні розміри цілі для дивізіону (батареї).

Приклад 4. Визначити вогневі можливості дивізіону 122-мм гаубиць Д-30 (18 гармат) на період артилерійської підготовки атаки тривалістю 40 хв з подавлення живої сили і вогневих засобів на позиціях і взводів самохідних броньованих мінометів. На артилерійську підготовку атаки відпущено 1 бк боєприпасів.

Розв’язання: 1. Визначаємо загальну витрату боєприпасів, запланованих на артилерійську підготовку атаки:

на одну гармату

Nсн/гарм=nбк • DNбк = 80•1,0 = 80 сн,

на дивізіон

Nсн/адн=m • Nсн/гарм=18•80 = 1440 сн.

2 Перевіряємо можливості витрати запланованої кількості снарядів за час артилерійської підготовки атаки.

Вогонь дивізіону передбачено планувати по позиціях рот першого і другого ешелонів та по мінометних взводах. Дальність стрільби в даних умовах не буде перевищувати 6 км. Стрільбу можна вести на заряді 4-му.

За режимом вогню (ПС і УВ) для заряду 4 одна гармата за 40 хв може зробити 110 пострілів. Відношення 110 снарядів (по режиму) до 80 снарядів (по відпущеній кількості на артилерійську підготовку атаки) свідчить, що кожна гармата і дивізіон у цілому заплановану кількість снарядів витратити зможе.

3 Розраховуємо вогневі можливості:

а) по ураженню живої сили і вогневих засобів на оборонних позиціях.

З ПС і УВ визначаємо табличну норму витрати снарядів на 1 га площі цілі (nтабл) вона становить 200 снарядів.

Через відношення запланованої кількості снарядів на дивізіон (Nсн/адн) до табличної норми витрати снарядів (Nтабл) розраховуємо вогневі можливості. Вони становлять 7 га:

ВМадн =    7;

б) по ураженню взводів самохідних броньованих мінометів.

З ПС і УВ визначаємо табличну норму витрати снарядів на 1 гармату. Вона становить Nтабл/гарм=16 снарядів, а на дивізіон Nтабл/адн = 288 снарядів (18•16=288). Таким чином, витрата снарядів на 1 мінометний взвод буде призначена у кількості 288 снарядів.

Розраховуємо вогневі можливості дивізіону. Вони становлять – 6 мінометних взводів:

ВМадн =    6.

Вогневі можливості підрозділу по одночасному (одноразовому) виконанню вогневих завдань визначаються максимальними розмірами, вказаними у ПС і УВ для кожного виду вогню. Так, дивізіон 122-мм гаубиць Д-30 у складі 18 гармат може уражати цілі загороджувальним вогнем на фронті до 900 м або рухомим загороджувальним вогнем на фронті до 450 м. Це випливає з того, що кожна гармата може вести ефективний вогонь на фронті до 50 м під час ведення нерухомого загороджувального вогню і до 25 м під час ведення РЗгВ (ВгВ).

Аналогічними розрахунками за іншими видами вогню і цілями визначені вогневі можливості дивізіону (батареї) 122-мм гаубиць Д-30, які наведені у табл. 7.1.

Таблиця 7.1 – Вогневі можливості дивізіону (батареї)

122-мм Г (Д-30) витрата – 1 бк)

Назва цілі, вогневі завдання

Дивізіон

(18 гармат)

Батарея

(6 гармат)

1

2

3

Знищення батареї самохідних неброньованих гармат, ц

до 10 км – 5

Подавлення батареї самохідних броньованих гармат, ц

до 10 км – 5

Подавлення батареї (взв.) укритих причіпних гармат (мінометів), ц

до 6 км – 9,

з 6 до 16 км – 5

до 6 км –3

Подавлення відкрито розташованих танків, БМП (БТР) та укритої живої сили, га

7,2

2,4

Подавлення неброньованих цілей та живої сили, які розташовані відкрито, га

120

40

Продовження табл. 7.1

Знищення пускових установок та неброньованих РЛС, розташованих відкрито, ц

до 6 км – 8,

з 6 до 16 км – 4

до 6 км – 3.,

з 6 до 16 км – 1

Ведення НЗгВ, м

900

300

Ведення РЗгВ, м

450

Ведення ПЗВ, ц

4 по 9 га

18 окремих

4 по 3 га

18 окремих

Ураження десантних кораблів (тран-спортів), що перебувають у дрейфі, ц

6

Оцінку можливостей виконання конкретного вогневого завдання за встановлений час проводять порівнянням кількості снарядів, яка може бути витраченою за режимом вогню, з нормою витрати снарядів на ціль даного характеру з урахуванням умов виконання вогневого завдання.

У ряді випадків необхідно визначити час, за який може бути виконане вогневе завдання. Для цього за режимом вогню визначають, за який час може бути витрачена кількість снарядів, необхідних для виконання вогневого завдання у конкретних умовах.

Приклад 5. Командир механізованого батальйону розрахував, що під час атаки укритої живої сили і вогневих засобів противника в опорному пункті розміром 250´200 м для висування батальйону до рубежу безпечної відстані від розривів своїх снарядів необхідно 9 хв. Потрібно визначити можливість надійного подавлення цілі за визначений час вогнем дивізіону 122-мм гаубиць Д-30, який підтримує батальйон.

Розв’язання: 1. Визначаємо кількість пострілів на дивізіон за режимом вогню за 9 хв для 3–4 зарядів (ПС і УВ).

Одна гармата може зробити 42 постріли, дивізіон – 756 пострілів.

2. Визначаємо норму витрати снарядів на ціль (Nсн/ц):

Nсн/ц= Nсн/га • Sц=200 • 5=1000 (сн),

де Nсн/га – норма витрати снарядів на 1 га (ПС і УВ);

Sц – площа цілі.

3. Порівнюючи норму витрати снарядів на ціль (1000) з кількістю пострілів, які може зробити дивізіон за 9 хв (756), приходимо до висновку, що поставлене завдання у зазначений час не може бути виконане.

Приклад 6. В умовах попереднього прикладу 5 визначити час, за який завдання з подавлення опорного пункту буде виконано.

Розв’язання: 1. Визначаємо витрату снарядів на одну гармату.

Вона складає 56 снарядів (1000 : 18 @ 56).

2. За режимом вогню 56 снарядів можуть бути випущені за 14 хв (ПС і УВ).

Звідси для виконання поставленого завдання необхідно призначити вогневий наліт тривалістю 14 хв.

Знання вогневих можливостей та вміння визначати їх у різних умовах бойової обстановки дозволяє командиру дивізіону (батареї) приймати правильні рішення і ставити реальні завдання щодо ураження розвіданих об’єктів і цілей противника.

Маневрені можливості артилерійських підрозділів - це показники, що характеризують ступінь їх рухомості й здатність швидко здійснювати висування, розгортання в бойовий порядок, пересування в ході бою, а також можливість здійснювати маневр вогнем.

Уміле використання можливостей артилерійських підрозділів дозволяє своєчасно і більш ефективно виконувати поставлені завдання.

Маневр підрозділами здійснюється з метою зайняття більш вигідного положення для ефективного ураження противника, а також для виводу своїх підрозділів з під його ударів.

Маневр артилерійськими підрозділами може включати: висування, розгортання і пересування в ході бою.

Висування і розгортання артилерійських підрозділів у бойовий порядок здійснюються після отримання бойового завдання і повинні бути завершеними до установленого часу готовності ведення вогню.

Пересування артилерійських підрозділів у ході бою здійснюється з розрахунком збереження стійкого управління підрозділами, безпосередньої взаємодії з механізованими і танковими підрозділами і забезпечення безперервної вогневої підтримки.

Таким чином, маневр артилерійських підрозділів у ході бою передбачає: залишення зайнятих районів ВП і рубежів (районів) КСП; пересування до нових районів, на позиції або рубежі і розгортання в бойовий порядок для виконання поставлених вогневих завдань.

Основними показниками маневру підрозділами є часові характеристики, викладені у Курсі підготовки артилерії (для дивізіону, батареї) і в Збірнику нормативів з бойової підготовки Сухопутних військ (для підрозділів артилерії). Деякі з них наведені у табл. 7.2 [5, 13, 28].

Із таблиці бачимо, що підрозділи самохідної артилерії мають більш високі маневрені можливості.

Розглянемо порядок розрахунку висування і розгортання артилерійського дивізіону в бойовий порядок.

Для розрахунку часу на висування і розгортання артилерійського дивізіону необхідно знати: маршрут руху, вихідний пункт, час готовності дивізіону до ведення вогню із нового району ВП, середню швидкість руху.

Таблиця 7.2 – Маневрені можливості дивізіону (батареї) щодо здійснення маневру підрозділами (на оцінку „добре”)

Норматив

Час виконання, хвилин, секунд

самохідна

артилерія

причіпна артилерія

садн

сабатр

адн

батр

1

2

3

4

5

Залишення ВП

6 хв

2 хв 20 с

11 хв

5 хв 20 с

Розгортання в бойовий порядок у непідготовленому районі

16 хв

8 хв

20 хв

13 хв 45 с

Розгортання в бойовий порядок у підготовленому районі

14 хв

4 хв 50 с

17 хв

8 хв 50 с

Переміщення в новий район розгортання (на 1 км маршруту)

3 хв

3 хв

3 хв

3 хв

Розрахунки проводять у такому порядку:

1. Наносять на робочу карту маршрут висування, вихідний пункт (рубіж), район ВП дивізіону.

2. Визначають за картою довжину маршруту від вихідного пункту до найближчої межі району ВП дивізіону і множать отримане значення на коефіцієнт поправки довжини маршруту, який залежить від характеру місцевості й маршруту карти (табл. 7.3).

3. Розраховують час, необхідний дивізіону на висування в призначений район ВП. Для цього підсумовують час на рух від вихідного пункту до найближчої межі району вогневих позицій і час на розгортання в бойовий порядок дивізіону.

Таблиця 7.3 – Значення коефіцієнтів поправки залежно від характеру місцевості й масштабу карти

Характер місцевості

Масштаб карти

1:200000

1:100000

1:50000

1

2

3

4

Гірська

(сильнопересічена)

1,25

1,20

1,15

Бугриста

(середньопересічена)

1,15

1,10

1,05

Рівнинна

(слабопересічена)

1,05

1,00

1,00

4. Визначають астрономічний час проходження вихідного пункту головою колони, для чого із встановленого часу готовності артилерії до відкриття вогню (зайняття ВП) віднімають час, необхідний дивізіону на висування в призначений район ВП.

5. Розраховують час, необхідний для висування дивізіону до вихідного пункту, час початку висування. При цьому швидкість висування до вихідного пункту береться як 1/2 – 3/4 середньої швидкості висування.

Варіант розрахунків наведено у табл. 7.4.


Таблиця 7.4 – Розрахунок висування і розгортання самохідного артилерійського дивізіону

Номер маршруту

Підрозділ

Довжина маршруту, км

Середня швидкість маршу, км/год

Віддалення району зосередження від вихідного пункту, км

Час, хв

Астрономічний час, год (хв)

на

марш

на розгор-тання

всього

на рух з району зосеред-ження до вихідного пункту

готов-ності до ведення вогню

проход-ження вихідного пункту

початку руху з району зосередження

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

Подпись: 284З рішення

З

карти

КПА-2008

З

карти

(3):(4)

КПА-2007

(6)+(7)

(5): ½ (4)

З рішення

(10)-(8)

(11)-(9)

№2

садн 2С3М

44

22

5

2×60=

120 хв.

18

138 хв.

27

5.00

2.42

2.15

Примітка: Розгортання дивізіону в підготовленому районі вночі.

Начальник штабу дивізіону

___________________________________________

(військове звання, підпис, прізвище)

_____________

(дата)


Порядок проведення розрахунків розглянемо на прикладі.

Приклад 7. Розрахувати час висування та розгортання артилерійського дивізіону (152-мм СГ 2С3М) у бойовий порядок. Висування і розгортання планується провести в нічний час, вибір, підготовка і топогеодезична прив’язка ВП та місць КСП проведені завчасно. Протяжність маршруту визначена за картою 1:100000. Місцевість у районі бойових дій середньопересічена. Готовність до ведення вогню 5.00. Віддалення району зосередження від вихідного пункту 5 км.

Розв’язання: 1. За картою визначають протяжність маршруту від вихідного пункту до ближньої межі району ВП (40 км). Для середньопересіченої місцевості для карти 1:100000 коефіцієнт поправки довжини маршруту становить 1,1. Таким чином, реальна протяжність маршруту 44 км (40 • 1,1= 44).

2. Розраховують час, необхідний на висування дивізіону у призначений район ВП. Для цього ділимо протяжність маршруту на середню швидкість маршу. З додатка КПА - середня швидкість на оцінку „добре” – 22 км/год. Тоді час, необхідний на висування дивізіону, буде становити 2 години (44 : 22=2).

3. Визначають з КПА-2008 час, необхідний дивізіону на розгортання у бойовий порядок у підготовленому районі вночі, – 18 хв.

4. Розраховують загальний час, необхідний дивізіону на висування та розгортання у бойовий порядок, – 2 год 18 хв (2 год + 18 хв).

5. Визначають астрономічний час проходження вихідного пункту головою колони, для чого із встановленого часу готовності та відкриття вогню (зайняття ВП) - 5.00 – віднімають час на висування та розгортання – 2 год 18 хв. Астрономічний час проходження вихідного пункту буде становити

2 год 42 хв (5 год – 2 год 18 хв = 2 год 42 хв).

6. Розраховують час, необхідний для висування дивізіону до вихідного пункту. Середня швидкість маршу 22 км/год, швидкість висування 11 км/год (22 • 1/2). Тоді час висування до вихідного пункту буде становити 27 хв (5 км : 11 км/год).

7. Визначають час початку руху. Для цього від астрономічного часу проходження вихідного пункту (2.42) віднімають час руху до нього (27 хв). Тоді час початку висування руху буде становити 2 год 15 хв.

Висновок. Для своєчасного висування та розгортання дивізіону в бойовий порядок і готовності його у встановлений час (5.00) необхідно почати рух о 2 год 15 хв.

Маневр вогнем полягає у своєчасному зосередженні вогню артилерійських підрозділів по одній цілі або розосередження його для одночасного ураження декількох цілей, а також у перенесенні вогню з однієї цілі на іншу і розподілу вогню по декількох цілях. Основним показником, що характеризує можливості маневру вогнем, є час, що затрачується від подання команди до розриву снаряда біля цілі. При цьому час відкриття вогню по неплановій цілі складається з часу на передавання команди, визначення установок для стрільби і проведення пострілу, а при відкритті вогню по плановій цілі з цього часу віднімається час на визначення установок для стрільби. Нормативний час на проведення маневру вогнем артилерійського дивізіону (батареї) зазначений у КПА-2008 [5].

Висновки з розділу

Отже, артилерія на сучасному етапі, як і раніше, залишається основним засобом вогневого ураження противника.

Завдання з вогневого ураження противника можуть бути успішно реалізованими тільки при повному використанні бойових можливостей артилерійських частин і підрозділів, які беруть участь у бою.

Для цього необхідно чітко розуміти принципи бойового застосування артилерії з метою їх подальшого втілення в практику бойової підготовки артилерійських частин і підрозділів.

Крім призначення артилерійських підрозділів і принципів застосування їх у бою, у розділі розкриті визначення „доданих”, „підтримуючих” і „підручних” підрозділів, а також порядок створення бойового порядку артилерійських угруповань та зміст вогневих і маневрених можливостей артилерійських підрозділів.

Звідси – обов’язок майбутніх офіцерів-артилеристів сумлінно опановувати питання тактики бойового застосування артилерійських підрозділів як в обороні, так і в наступі з урахуванням досвіду широкомасштабних і локальних війн, а також збройних конфліктів.