Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

8.2. Вогонь артилерії та вимоги до нього. Види вогню артилерії в обороні

Види вогню артилерії – це класифікація артилерійського вогню за кількістю артилерійських засобів, що залучаються, способами підготовки, порядком ведення вогню, тактичним призначенням та іншими ознаками [8].

Вогонь артилерії повинен бути: своєчасним; ефективним; точним; могутнім; раптовим.

Своєчасність вогню досягається: постійною готовністю артилерійських підрозділів до виконання вогневих завдань; підтримкою постійної взаємодії із загальновійськовими підрозділами; безперервною розвідкою противника і спостереженням за діями своїх військ; своєчасним плануванням вогню і маневру артилерійських підрозділів; своєчасним доведенням (уточненням) їм завдань; стійким та надійним управлінням артилерійським підрозділом.

Ефективність вогню досягається: отриманням точних даних про положення, розмір і характер цілей; правильним вибором засобів ураження цілі; високою точністю і раптовістю вогню; призначенням доцільного способу виконання вогневого завдання.

Точність вогню досягається: застосуванням високоточних боєприпасів; своєчасним і ретельним виконанням повною мірою всіх заходів щодо підготовки СіУВ; застосуванням найбільш точних способів визначення установок для стрільби; коректуванням вогню під час стрільби на ураження.

Раптовість вогню досягається: прихованим розгортанням артилерійських підрозділів у бойовий порядок і маневром під час бою; прихованою підготовкою вогню; вибором найбільш доцільного часу для відкриття вогню; дотриманням правил СіУВ [4].

Раптовість вогню має особливе значення під час ураження живої сили і високоманевреної бойової техніки противника.

При виконанні завдань із вогневого ураження противника в обороні артилерійські підрозділи можуть самостійно застосовувати такі види вогню:

- вогонь по окремій цілі;

- зосереджений вогонь;

- нерухомий і рухомий загороджувальний вогонь;

- вогонь високоточними боєприпасами;

- залучатися до ведення масованого вогню.

Вогонь по окремій цілі (ВОЦ) – вогонь батареї, взводу або гармати (міномета, бойової машини, установки ПТРК), який ведеться самостійно із закритої ВП або прямою наводкою, у тому числі й боєприпасами високої точності (рис. 8.2).






Рисунок 8.2 – Вогонь по окремій цілі


Застосовується для подавлення, знищення або руйнування окремих цілей.

Зосереджений вогонь (ЗВ) – вогонь, який ведеться дивізіоном або декількома дивізіонами (батареями) по одній цілі (рис. 8.3).

Застосовується для знищення і подавлення: ЗМУ противника; артилерійських (мінометних) батарей (взводів); живої сили та вогневих засобів у районах зосередження, на маршрутах висування, рубежах розгортання і в ході бою; пунктів управління, радіолокаційних засобів; вертольотів на посадкових майданчиках; наземних елементів ВТЗ та інших цілей.





Рисунок 8.3 – Зосереджений вогонь


Одинарний рухомий загороджувальний вогонь (РЗгВ) – суцільна вогнева завіса, яка створюється на одному рубежі на шляху руху танків (БМП, БТР) противника і послідовно переноситься на інші призначені рубежі у міру виходу основної маси танків (БМП, БТР) із зони вогню (рис. 8.4).






Рисунок 8.4 – Одинарний рухомий загороджувальний вогонь


Застосовується для відбиття атак (контратак) танків (БМП, БТР) противника. Для ведення РЗгВ залучають артилерію калібру 100 мм і більше.

Призначається по ділянках місцевості, що спостерігаються з КСП.

Готується завчасно або у ході бою на ймовірних напрямах атак (контратак) противника.

Перший (дальній) рубіж РЗгВ призначають на очікуваному рубежі, на якому розгортається противник у бойовий порядок (на відстані 1000–2000 м від переднього краю).

Відстань між рубежами 400–600 м (визначається часом перенесення вогню на новий рубіж і швидкістю руху атакуючих броньованих об’єктів противника), а віддалення ближнього рубежу РЗгВ від своїх військ – 300–400 м.

Інтервал розривів – до 25 м на гармату. Умовні позначення – за назвами хижих звірів, наприклад: „Лев”, „Лисиця” та ін.


Одинарний нерухомий загороджувальний вогонь (НЗгВ) – суцільна вогнева завіса, яка створюється на одному рубежі перед фронтом противника, який атакує (контратакує) (рис. 8.5).



Рисунок 8.5 – Одинарний нерухомий

загороджувальний вогонь


Застосовується для відбиття атаки (контратаки) піхоти і танків противника, безпосередньо на передній край (передові підрозділи) наших військ, для прикриття відкритих флангів, проміжків, стиків, проломів та рубежів розгортання для контратак.

Призначається по ділянках місцевості, що спостерігаються з КСП.

Готується завчасно або у ході бою на можливих напрямах атак (контратак) противника. Стрільба ведеться швидким вогнем на одній установці прицілу і кутоміра. Вогонь може бути фронтальним або фланговим. Його відкривають у момент підходу піхоти і танків противника до рубежу НЗгВ і ведуть, поки піхота не буде відсічена від танків і не припинить атаку (контратаку). Для ведення НЗгВ залучають гармати і міномети всіх калібрів.

Дивізіон самостійно може готувати і вести одинарний НЗгВ. Дивізійна ділянка ділиться на число батарей. Рубежі НЗВ призначають не ближче 300–400 м від своїх військ. Їм присвоюють умовні найменування за назвами дерев, наприклад: „Вишня”, „Береза” та ін.

Інтервал розривів – до 50 м на гармату.

Глибокий нерухомий загороджувальний вогонь (ГНЗгВ) – суцільна вогнева завіса, яка створюється одночасно на декількох рубежах перед фронтом противника, який атакує (контратакує) (рис. 8.6).



Рисунок 8.6 – Глибокий нерухомий загороджувальний вогонь


Застосовується при глибокій побудові бойового порядку атакуючого противника. Залучаються 2 і більше дивізіонів.

Відстань між рубежами – 150–200 м, інтервал розривів – до 50 м на гармату.

Нумерація рубежів ГНЗгВ починається з дальнього рубежу. Їм присвоюють умовні найменування за назвами дерев, наприклад: „Береза-1”, „Береза-2” та ін.

Подвійний рухомий загороджувальний вогонь (ПРЗгВ) – суцільна вогнева завіса, яка створюється одночасно на двох рубежах на шляхах руху танків (БМП, БТР) противника і послідовно переноситься на інші призначені рубежі у міру виходу основної маси танків (БМП, БТР) із зони вогню (рис. 8.7).



Рисунок 8.7 – Подвійний рухомий загороджувальний вогонь


Умовні позначення – за назвами хижих звірів, наприклад: „Тигр-1”, „Тигр-2” та ін.

Застосовується при глибокій побудові бойового порядку атакуючого противника.

Залучаються не менше двох дивізіонів. Відстань між рубежами – 150–200 м, між групами рубежів – 400–600 м.

Масований вогонь (МВ) – централізовано спланований і підготовлений вогонь усієї або більшої частини артилерії об’єднання (з’єднання), який ведеться одночасно по одному або декількох важливих об’єктах противника із завданням нанесення їм рішучого ураження в обмежені терміни (рис. 8.8). Кожному вогню надають умовне найменування за назвою планет („Марс”, „Сатурн” і т. д.) [4].



Рисунок 8.8 – Масований вогонь:

а) ураження противника у районах зосередження; б) ураження противника на рубежах розгортання