Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

18.2. Тенденції розвитку артилерійського озброєння

Аналіз сучасних умов ведення збройної боротьби, способів ведення бойових дій у локальних конфліктах і війнах дозволяють установити загальні тенденції, які можуть визначати характер технічного оснащення військ засобами вогневого ураження противника і особливо артилерією.

Як відомо, артилерія являє собою сукупність двох основних складових: артилерійські формування (частини, підрозділи) та артилерійське озброєння і військова техніка.

Артилерійське озброєння складає матеріальну основу даного роду військ і призначається для забезпечення в бою ураження об’єктів і цілей противника з метою створення сприятливих умов для успішних дій військ з мінімальними втратами.

Сучасні умови розвитку економіки, науки і техніки дозволяють створювати високоефективні зразки артилерійського озброєння і військової техніки. Разом з цим у зв’язку із зростанням складності військової техніки, збільшенням числа чинників, що впливають на ефективність застосування артилерійського озброєння в бою, тривалість інженерних розробок артилерійського озброєння зростає і на сьогодні становить 5–7 років, а пошукові та експериментальні розробки займають від 8 до 15 років. Водночас суттєво зростає вартість систем артилерійського озброєння. Наприклад, вартість американських артилерійських систем у середньому подвоюється через кожні 8–10 років.

У цих умовах виникає проблема точного прогнозування розвитку артилерійського озброєння і розроблення базових зразків, що дозволило б на їх основі створювати ряд модифікацій і наступну модернізацію артилерійських комплексів з мінімальним доопрацюванням.

Під терміном „артилерійський комплекс” розуміється сукупність артилерійської системи (гармати), артилерійського пострілу, засобів розвідки, інших засобів забезпечення та обслуговування, які необхідні для бойового застосування та експлуатації у військах даного типу артилерійського озброєння.

Аналіз складу існуючих артилерійських комплексів дозволяє зробити такі висновки:

- усі зразки озброєння, які входять до складу артилерійського комплексу, можна розділити на групи: артилерійські постріли, засоби забезпечення і засоби обслуговування;

- один і той самий зразок озброєння може входити до складу декількох комплексів і бути загальним для них (метеорологічна станція, машина управління, гірокомпас та інше);

- ряд зразків озброєння, які входять до складу комплексів, що прийняті на озброєння раніше, можуть входити до складу перспективних комплексів;

- виникає потреба комплексування засобів розвідки, управління і ураження на основі нових технологій для скорочення часу реакції комплексів у ході виконання бойових завдань;

- неодночасність розроблення зразків озброєння, які входять до складу артилерійських комплексів (засоби розвідки, АСУ, навчально-тренувальні засоби), є причиною зниження рівня бойової ефективності підрозділів і частин артилерії.

Виходячи з цього, однією з важливих вимог до технічного оснащення артилерії під час прийняття рішення на розроблення нового перспективного комплексу повинно бути вирішення питання щодо обґрунтування його повного складу із включенням усіх елементів, що зазначені у визначенні „артилерійського комплексу”. У складі перспективного комплексу повинні бути виділені ті зразки (елементи), які підлягають розробленню, а також ті (зі складу існуючих), які повинні розглядатися на придатність використання в новому комплексі (з метою скорочення строків розробок та уніфікації військової техніки). Останні можуть бути модернізовані, але вони потребують узгодження інших елементів комплексу. Склад усього комплексу артилерійського озброєння, склад нових зразків, перелік елементів, які модернізуються, затверджуються на рівні, що зобов’язує розробників до виконання.

Під час розроблення вимог до технічного оснащення артилерії необхідно відповісти на такі основні питання:

- які засоби розвідки забезпечать виявлення та визначення координат цілей, для ураження яких створюється комплекс. Коли таких засобів розвідки немає, то необхідно: або відмовитися від створення перспективного комплексу взагалі, або змінити його призначення, або вказати, які засоби розвідки необхідно створити одночасно з розробленням основних елементів нового комплексу (гармат, мінометів, РСЗВ, ПТРК і боєприпасів до них);

- які існуючі або перспективні засоби управління забезпечать ефективне управління формуваннями, що будуть озброєні комплексами, що розробляються;

- з урахуванням яких засобів РЕБ і бойового забезпечення стрільби артилерії (топогеодезичної, метеорологічної, балістичної і технічної підготовки) повинен створюватися новий комплекс, щоб досягалися потрібна точність і надійність стрільби артилерії;

- які засоби наземного, повітряного, морського (річкового) транспорту повинні забезпечувати транспортування необхідних елементів нового комплексу і які додаткові комплектуючі прилади (деталі) повинні бути розроблені для забезпечення транспортування цими видами транспорту?

Необхідно системно вирішувати завдання під час розроблення не лише основних елементів комплексу, але й усіх інших елементів, що входять до його складу, незалежно від часу і місця їх розроблення. Потрібна ретельна перевірка на предмет поєднання елемента, що розробляється, зі всіма іншими елементами, які вже є на озброєнні.

Недооцінка фактора системності обов’язково призведе до значних втрат якості озброєння. Наприклад, можна створити ефективну артилерійську систему, але не мати ефективної балістичної станції, яка б забезпечувала потрібну точність стрільби.

Отже, системний підхід щодо визначення вимог до технічного оснащення артилерії дозволяє робити висновки про створення розвідувально-вогневих комплексів, які будуть у майбутньому основним компонентом розвідувально-вогневої системи.

Останніми роками артилерія розвивається шляхом збільшення далекобійності та підвищення ефективності дії снарядів, змін в оснащенні приладами, розроблення нових засобів топоприв’язки та ін.

Здебільшого умовам ведення сучасного бою відповідає самохідна артилерія, що дає можливість надійно захистити обслугу від куль і осколків снарядів, долати водні перешкоди і заражені ділянки місцевості. Застосування самохідних гармат забезпечує тісну взаємодію артилерії з загальновійськовими підрозділами і частинами, безперервність їх вогневої підтримки в бою. Розвиток самохідних гармат відбувається шляхом зменшення їх маси і габаритів. Самохідні гармати оснащуються автоматичними приводами наведення і заряджання, які дозволяють доводити швидкострільність до 20 пострілів за 1 хвилину.

Продовжується вдосконалення гармат причіпної артилерії шляхом збільшення її маневреності і ефективності боротьби з танками.

У сучасному бою роль протитанкової артилерії і ПТРК зростає. Подальше удосконалення засобів боротьби з броньованими цілями відбувається шляхом підвищення ймовірності влучення снаряда (ПТРК) в ціль першим пострілом (пуском), збільшення бронепробивності, втілення принципу самонаведення на всій траєкторії або тільки на визначеній її частині.

Основними напрямками розвитку реактивної артилерії є збільшення дальності стрільби, могутності залпу, зменшення характеристик розсіювання снарядів, підвищення ефективності їх дії.

На ефективність бойового застосування артилерії суттєво впливає організація розвідки. Розвиток засобів артилерійської розвідки та організації її ведення повною мірою залежить від правильного використання досвіду локальних війн і збройних конфліктів останніх десятиліть.

Напрямками розвитку оптичної і оптико-електронної розвідки є збільшення поля зору, дальності спостереження, кутової точності і зменшення ваги і розмірів приладів розвідки.

Звукова розвідка повинна розвиватися шляхом збільшення маневреності і оперативності її підрозділів, дальності і точності визначення координат цілі.

Шляхами розвитку радіолокаційної розвідки є: збільшення дальності розвідки і точності визначення координат цілей; збільшення кількості цілей, які засікаються і уражаються одночасно; зменшення часу на обробку даних по цілях; збільшення завадозахищеності від засобів радіоелектронного подавлення противника.

Необхідно здійснювати наукові дослідження з метою розроблення і прийняття на озброєння новітніх засобів радіотехнічної розвідки, що дасть можливість вести ефективну розвідку об’єктів (цілей) на всю глибину бойового порядку частин (з’єднань) противника.

Тенденцією розвитку повітряної розвідки є збільшення дальності і тривалості польоту безпілотних літальних апаратів, зменшення їх розміру і можливості надавати розвідувальну інформацію в масштабі часу, близькому до реального.

Топогеодезичне забезпечення бойових дій артилерії доцільно розвивати за рахунок використання даних космічних засобів з метою збільшення точності і зменшення часу визначення координат бойового порядку.

Підвищення ефективності метеорологічного забезпечення бойових дій артилерії може бути досягнуто за рахунок підвищення точності і оперативності доведення метеорологічних даних.

Напрямком розвитку засобів балістичної підготовки є розроблення і прийняття на озброєння малогабаритних балістичних станцій, які забезпечують визначення початкової швидкості снарядів для кожної гармати (установки) з необхідною для стрільби на основі повної підготовки точністю.

Таким чином, необхідно постійно вивчати і аналізувати досвід локальних війн і збройних конфліктів з метою визначення напрямків подальшого розвитку як тактики бойового застосування артилерії, так і удосконалення артилерійського озброєння і техніки.

Висновки з розділу

У розділі розглянуто напрями розвитку тактики артилерії, а також тенденції розвитку артилерійського озброєння.

Досвід локальних війн і збройних конфліктів останніх років, стійка тенденція до ведення збройної боротьби з меншими людськими втратами свідчать про зростання ролі вогневого ураження противника. У його структурі на частку артилерії припадає близько 70 % загального обсягу вогневих завдань.

Аналіз сучасних умов ведення збройної боротьби, способів ведення бойових дій у локальних війнах і воєнних конфліктах дозволяє установити загальні тенденції, які можуть визначати характер технічного оснащення військ засобами вогневого ураження противника і особливо артилерією.

На ефективність бойового застосування артилерії суттєво впливає організація розвідки. Розвиток засобів артилерійської розвідки та організації її ведення повною мірою залежить від правильного використання досвіду локальних війн і збройних конфліктів останніх десятиліть.

Таким чином, необхідно постійно вивчати й аналізувати досвід локальних війн і збройних конфліктів з метою визначення напрямків подальшого розвитку як тактики бойового застосування артилерії, так і удосконалення артилерійського озброєння і техніки. Це насамперед продовжувати пошук нових способів і прийомів застосування артилерії, які будуть забезпечувати ефективне виконання загальновійськовими частинами (підрозділами) бойових завдань.