2. Класифікація правочинів

Залежно від різноманітних ознак, є декілька основних класифікацій право чинів.

© Залежно від кількості осіб, вираження волі яких необхідно та достатньо для укладення правочину:

Односторонній - це правочин, для вчинення якого достатньо волі однієї особи, наприклад, прийняття спадщини, оголошення конкурсу тощо;

Двосторонній - це правочин, для вчинення якого потрібно узгодження волі двох осіб (зустрічної та такої, що збігається);

Багатосторонній - це правочин, для вчинення яких потрібно узгодження волі більше ніж двох осіб, наприклад договір про сумісну діяльність.

© Залежно від того, чи має право чин на меті від платність:

Відплатний - правочин, в якому одна сторона за виконання нею обов’язку повинна отримати відповідне відшкодування, чи то у формі грошей, інших майнових цінностей, чи то у формі іншого зустрічного надання, наприклад купівля-продаж тощо.

Безвідплатний - правочин, в якому майнового відшкодування або іншого зустрічного надання за виконане зобов’язання не передбачено, наприклад договір позички.

© Залежно від моменту виникнення правочину:

Консенсуальний - правочин, який вважається укладеним із моменту досягнення домовленості між сторонами за всіма істотними умовами, наприклад, купівля-продаж, підрід;

Реальний - правочин, для якого досягнення домовленості є недостатнім, моментом його укладення вважають момент фактичного виконання дій, наприклад, позика, перевезення, дарування;

© Залежно від значення підстав правочину для його дійсності:

Каузальний - правочин, із якого чітко зрозуміло, яка правова мета. І недотримання цієї умови тягне недійсність правочину;

Абстрактний - правочин, в якому його мета (підстава) є юридично не важливою, наприклад вексель.