3. Спадкування за заповітом

Законодавець надає громадянину право призначити спадкоємців шляхом складання заповіту.

Заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи на випадок її смерті. Як односторонній право чин заповіт характеризується цілим рядом специфічних ознак:

- це односторонній право чин, оскільки він вважається дійсним після того, як заповідач в установленому порядку і в належній формі виявить свою волю. Про складання заповіту заповідач може сповістити своїх спадкоємців чи інших зацікавлених осіб, а може і не знайомити їх зі своєю останньою волею, це ніяк не впливає на дійсність заповіту;

- особливість заповіту полягає у тому, що цей право чин настільки тісно пов’язаний з особою заповідача, що виключає його складання за допомогою представника;

- заповідач може наділити спадкоємців лише тими правами та обов’язками, які йому належать або будуть належати на день смерті, оскільки в іншому випадку його волю неможливо виконати;

- оскільки заповіт являє собою розпорядження заповідача на випадок смерті, то правові наслідки настануть лише за неодмінної умови - смерті заповідача. Зацікавлені особи не можуть оспорити заповіт навіть тоді, якщо їм став відомий його зміст, оскільки заповіт вступає у силу лише після смерті заповідача.

У заповіті зазначається: місце і час його укладання, він підписується особисто заповідачем. Якщо громадянин унаслідок фізичної вади, хвороби або інших поважних причин не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням і в його присутності та у присутності нотаріуса, заповіт може бути підписаний іншим громадянином.

Головне місце у будь-якому заповіті - призначення спадкоємців. Спадкоємцями за заповітом можуть бути призначені як найближчі родичі, так і будь-які фізичні та юридичні особи, а також держава чи територіальна громада.

Призначення спадкоємця - це призначення заповідачем додаткового спадкоємця на той випадок, коли основний спадкоємиць, який зазначений у заповіті, помре раніше заповідача, відмовиться від спадщини або не прийме її. Для закликання до спадщини підпризначеного спадкоємця необхідна наявність двох умов:

1) підпризначений спадкоємиць повинен пережити момент відкриття спадщини;

2) підпризначений спадкоємиць повинен пережити момент, коли від спадкування «відпаде» основний спадкоємець за заповітом.