1.16. Доступ до інформації в розвинутих країнах Європи, США і Канаді

У більшості Європейських країн парламентарії при ство­ренні законів про доступ до інформації керуються такими міжнародними угодами:

-   Стаття 19 Декларації прав людини.

-   Стаття 29, п.2 Декларації прав людини.

-   Міжнародний пакт про цивільні і політичні права,
прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 16.12.1966,
стаття 19 п.2.

-   Європейська    конвенція    про    права    людини    від
03.09.1953, стаття 10.

-   Матеріали Копенгагенскої наради конференції Органі­
зації Безпеки і Співробітництва в Європі щодо людсько­
го виміру. Більш детально питання про доступ до інфор­
мації розкриті в рекомендаціях  «Комітету міністрів
Ради Європи» №R (81) «Про доступ до інформації, що

• знаходиться в розпорядженні державних органів».

Основна ідея, яка проходить скрізь усі вище перелічені документи: людина має право за запитом одержати інфор­мацію.

Приклади

Великобританія — єдина країна ЄС, що не має законодав­ства про доступ до офіційної інформації й одна країна, де доз­волена необхідність збереження урядової таємниці. Є закон, що дозволяє одержати дані з державних установ з конкрет­них областей професійної діяльності.

Австрія, Нідерланди, Швеція — у цих країнах дозво­ляється одержати інформацію, що належить урядові.

США, Німеччина — право доступу до інформації закріплене в положеннях нормативних актів, що гарантують вільне вираження думок, свободу преси. У США кожний має право одержати урядову інформацію. У 1966 році був прий­нятий закон про вільний доступ до інформації. У Німеч­чині — тільки засоби масової інформації мають право досту­пу до урядової інформації.

Іспанія — існує право громадян на одержання урядової інформації, крім тих випадків, коли її використання загро­жує безпеці країни.

Норвегія — усі адміністративні документи доступні гро­мадськості за винятком обговорених виключень.

Франція, згідно законодавству, забезпечує доступ до всіх документів.

Канада — кожний має право одержати урядову інфор­мацію. Право доступу до інформації закріплене в положен­нях нормативних актів, що гарантують вільне вираження думок, свободу преси.