2.2. Функція корисності та криві байдужості

ся з черговістю, послідовністю, в якій він обирав би ці блага для задоволення своїх потреб. Існує також точка зору (кардиналістська), яка допускає кількісне вимірювання корисності. Таке вимірювання досить умовне, оскільки немає чітко визначеної оди-ниці виміру. Тому надалі для порівняння різних ко­рисностей використовуватимемо умовні бали, які споживач присвоює благам.

Корисність — поняття виключно індивідуальне: те, що для одного споживача може мати високу кори­сність, іншим може сприйматися як антиблаго. Хтось понад усе цінує зранку чашку міцної кави, а хтось за будь-яких умов її не питиме.

Економічна теорія виходить з того, що між корис­ністю та кількістю споживаних продуктів існує пев­ний функціональний зв'язок. Його відображає функ­ція корисності, як співвідношення між обсягами спожитих товарів та послуг і рівнем корисності, якого досяг споживач:

 (2.1)

де U — корисність;     — обсяги відповідних
спожитих товарів.

Для побудови моделі поведінки споживача введемо ще одне припущення: нехай споживач формує свій набір лише за рахунок двох товарів (X і У). Тоді функ­цію корисності можна подати у спрощеному вигляді:

 (2.2)

Якщо тижневе харчове споживання студента фор­мується за рахунок пиріжків (товар У) і котлет (товар X), то можна знайти такі їх набори, що мають одна­кову корисність для споживача. Перелік таких набо­рів утворює сітку споживача (табл. 2.1).

За даними табл. 2.1 можна побудувати відповідний
графік (рис. 2.2). Крива на цьому графіку називається
кривою байдужості. Крива байдужості для певного
споживача — це всі ті комбінації товарів, які забезпечу-
ють однаковий рівень задоволення. Між наборами това-
Рів споживач не вбачає ніякої різниці.

Набір товарів, що відповідає координатам точки N5, забезпечує рівень задоволення споживача біль­ший, ніж будь-який набір, що належить кривій бай­дужості. Однак можна знайти інші набори, що мають таку саму корисність, як і набір у точці N&. Тому че­рез будь-яку точку, що відповідає певному набору то­варів, можна провести криву байдужості. Ці криві утворюють карту кривих байдужості (рис. 2.3).

Карта кривих байдужості має певні властивості:

1. Набори товарів на кривих, більше віддалених від початку координат, відповідають вищому ступеню споживацького задоволення, ніж ті, що лежать на менш віддалених кривих.

2. Криві байдужості не перетинаються. Якщо при­пустити, що криві байдужості U\ і U% перетнулися, то вони мають спільну точку А. Тоді набір товарів А має таку саму корисність, що і набір В, що лежить на кри-

вій і набір С, що міститься на кривій  За прин­
ципом транзитивності     Однак це неможливо,
оскільки ці точки належать різним кривим байдужості.

Аналізуючи криві байдужості, слід звернути увагу на здатність товарів до взаємозамінювання. Зменшення споживання котлет на певну кількість може бути компенсоване збільшенням споживання пиріжків і навпаки. При цьому споживач буде на одній і тій самій кривій байдужості, тобто отриму­ватиме однакове задоволення. Гранична норма за­міщення (субституції) — це кількість товару Y, від якого споживач відмовився б, щоб отримати ще од­ну одиницю товару X, залишаючись на цій кривій байдужості.

Як бачимо з рис. 2.4, зменшення обсягу споживання
товару Y на    компенсується збільшенням

споживання товару        Тому гранич-

ну норму заміщення         можна розрахувати
так: