2.3. Трудовий потенціал суспільства

У всьому світі прийняли до висновку-визнання, що головною виробничою силою є людина. Кожний робітник, окремі групи людей і суспільство в цілому мають можливості та здібності до здійснення та удосконалення трудової діяльності, суттєво підвищувати її ефективність.

Узагальнюючим показником становлення та розвитку людини в трудовій діяльності є трудовий потенціал суспільства.

Термін „потенціал” був введений 10-15 років тому. Трактування даного терміну означає наявність у будь-кого (окремої людини, групи людей, суспільства в цілому) прихованих, ще практично не виявлених можливостей або здібностей до життєдіяльності у відповідних сферах.

Трудовий потенціал (ТП) – це ресурсна категорія. Він повинен включати (у відповідності до визначення поняття „потенціал”) джерела, засоби, ресурси, які можуть бути використані для вирішення задач, досягнення цілей, забезпечення можливостей окремої особи, суспільства, держави у трудовій сфері.

Для визначення можливостей участі людини в економічних процесах використовують поняття „робоча сила” та „людський капітал”.

Робоча сила – сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини до праці, які вона використовує на виробництві (кожного разу, коли виробляє матеріальні цінності).

Людський капітал – сукупність якостей, які визначають продуктивність праці і можуть стати джерелами доходу для людини, сім’ї, підприємства та суспільства (здоров’я, природні здібності, освіта, професіоналізм, мобільність якості).

Комплекс характеристик, які використовують для визначення можливостей забезпечення ефективної праці, доцільно поширити на основі поняття „трудовий потенціал”.

Трудовий потенціал–це форма прояву людського фактору на виробництві.

Рівнями прояву трудового потенціалу виявляються:

Ø індивідуальний (ТП людини);

Ø колективний (ТП підприємства);

Ø суспільний (ТП суспільства).

Трудовий потенціал суспільства – конкретна форма матеріалізації людського фактору, показник рівня розвитку та межі творчої активності працюючих.

Трудовий потенціал підприємства – гранична величина можливої участі робітників у виробничому процесі з урахуванням психофізіологічних особливостей, рівня професійних знань, трудового досвіду при наявності необхідних організаційно-технічних умов.

Трудовий потенціал людини – частина потенціалу особистості яка формується на основі природних здібностей, освіти, виховання та життєвого досвіду (рис.2.2.)

Рис. 2.2. - Співвідношення понять: потенціал людини, трудовий потенціал, людський капітал, робоча сила

Вихідною структуроутворюючою одиницею трудового потенціалу є трудовий потенціал робітника (особистості), який складає основу для формування трудових потенціалів більш високих структурних рівнів.

ТП робітника не є величиною сталою, він безперервно змінюється. Працездатність людини та творчі здібності робітника розвиваються, удосконалюються на основі набуття навичок, знань, покращення умов праці та життєдіяльності.

ТП робітника включає:

1)          психофізіологічний потенціал (здоров’я, працездатність, тип нервової системи...);

2)          кваліфікаційний потенціал (обсяг та глибина знань, трудових навичок та вмінь, здібність до праці конкретного змісту та складності);

3)          особистісний потенціал (рівень громадської свідомості, ступінь  засвоєння соціальних норм, ціннісні орієнтації, інтереси, потреби)

ТП підприємства – система індивідуальних трудових потенціалів окремих робітників.

Структура ТП підприємства являє собою співвідношення різних демографічних, соціальних, функціональних, професійних та інших характеристик груп робітників та відносин між ними.

В ТП підприємства виокремлюють наступні складові:

Ø кадрова: кваліфікаційний потенціал (професійні знання, вміння та навички) та освітній потенціал (здібності до навчання , усвідомлення, пізнання);

Ø професійна: введення нових професій, ускладнення трудових операцій (наслідки НТП);

Ø кваліфікаційна: якісні зміни в ТП (набуття знань, навичок, вмінь);

Ø організаційна: культура праці, ритмічність, дисципліна, співпраця, ступінь задоволення працею.

ТП суспільства акумулює та синтезує сукупні здібності до суспільно корисної діяльності працездатного населення.

ТП суспільства визначається:

Ø у кількісному відношенні: через можливості суспільства щодо залучення до загально корисної праці населення різної статі та віку;

Ø у якісному відношенні: реальні можливості щодо реалізації через участь у процесі суспільно-корисної праці всього розмаїття індивідуальних здібностей та якостей – знання, вміння, навички, яких набувають робітники у процесі виховання, підготовки до праці, трудової діяльності, перенавчання, підвищення кваліфікації.

Компоненти трудового потенціалу характеризують:

Ø психофізіологічні можливості участі у суспільно-корисній діяльності;

Ø можливості нормальних соціальних контактів;

Ø здібності до генерації нових ідей, методів, уявлень;

Ø раціональність поведінки;

Ø наявність знань та навичок, необхідних для виконання обов’язків та видів робіт;

Ø пропозиція на ринку праці.

Приведеним аспектам відповідають наступні компоненти ТП:

Ø  здоров’я ;

Ø  моральність та вміння працювати в колективі;

Ø  творчий потенціал;

Ø  активність;

Ø  організованість;

Ø  освіта;

Ø  професіоналізм;

Ø  ресурси робочого часу.

Показники, що характеризують компоненти ТП, можна визначати як для окремої людини, так і для різних колективів, в тому числі для персоналу підприємства та населення країни в цілому (табл. 2.1 ).

Таблиця 2.1. - Приклади характеристик трудового потенціалу