2.4.4. Рециркуляційні зерносушарки

При рециркуляційному сушінні зерна змішують певну кількість сирого зерна з великою кількістю сухого і чергують короткочасне нагрівання суміші зерна з наступним охолодженням та рециркуля­цією великої частини просушеного зерна. Зерно за короткочасного (2-3 с) перебування в камері нагрівання при температурі агента сушіння 250 - 380 °С нагрівається до 50 - 60 °С.

Зерносушарки з рециркуляцією, які нині найбільше поширені на хлібоприймальних підприємствах, за конструкцією та способом на­грівання зерна поділяють на рециркуляційні з камерами нагріван­ня і шахтні рециркуляційні без камер нагрівання.

Технологічна схема роботи газової рециркуляційної зерносушар­ки «Цілинна-50» продуктивністю 50 т/год така: вологе зерно надхо­дить в оперативний бункер, де завжди повинен бути запас зерна, щоб запобігти перервам у роботі сушарки. З оперативного бункера зерно спрямовується на норію № 1 продуктивністю 350 т/год, підні­мається вгору і надходить у бункер камери нагрівання, в якій встановлено в шаховому порядку 20 горизонтальних рядів стержнів. Розміщення стержнів сприяє рівномірному розподілу зерна по об'єму камери та інтенсивному його перемішуванню.

Зерно в камеру нагрівання рівномірно надходить з бункера із завантажувальним пристроєм і падає у вигляді дощу в потоці аген­та сушіння з високою початковою температурою (250 — 380 °С). При цьому за дуже короткий час (2 — 3 с) воно нагрівається до 55 — 60 °С. Із камери нагрівання гаряче зерно потрапляє в бункер тепло- і во-логообмінника, де під час його перебування протягом 10 — 12 хв від­буваються вирівнювання температури і частковий перерозподіл во­логи між окремими зернами.

Завдяки такому способу рециркуляції агента сушіння зерно під­дається багаторазовому повторному нагріванню, внаслідок чого від­бувається вирівнювання його температури та вологості.

Досвід експлуатації газово-рециркуляційних зерносушарок по­казав, що в них можна одночасно сушити до заданих норм без попе­реднього очищення кілька партій зерна різної вологості (від 17 до 25 — 30 %) із збереженням його насінних якостей.

Важливим фактором забезпечення високоефективної роботи зер­носушарок є контроль за дотриманням режимів сушіння, якістю та кількістю висушеного зерна. Режими сушіння зерна насінного при­значення передбачають сушіння насіння пшениці, жита, ячменю, вівса, соняшнику, гречки і проса з початковою вологістю до 19 % і максимальним нагріванням їх до 40 °С при температурі агента су­шіння до 70 °С. При сушінні насіння гороху, вики, квасолі, люпину та рису гранична температура нагрівання має бути нижчою — для зерна до 35 °С, а для агента сушіння — до 60 °С. Якщо на сушіння надходить насіння вологістю вище 19 %, його треба сушити ступін­частим способом, знижуючи температуру агента сушіння в першій зоні сушіння нижче граничної на 10 °С, а допустиме нагрівання на­сіння — на 5 °С.

Зерно, призначене для переробки на солод у спиртовому вироб­ництві, сушать, як насінне, із збереженням здатності до проростання.

Залежно від подальшого призначення пшеницю висушують до такої вологості: для негайної переробки — до 15,5 - 14,5 %; для збе­рігання 14 — 15; для тривалого зберігання 13 — 14; для кукурудзи — відповідно 14- 16, 13 - 14, 12 - 13 %. Вологість зерна вівса і проса, які відвантажують на круп'яні заводи, що не мають сушарок, повин­на бути не вище 13,5 % і не нижче 12,5 %, а гречки — не вище 14,5 % і не нижче 13, 5 %.

При сушінні зерна, призначеного для виробництва крупи, в шахт­них сушарках зниження вологості за один пропуск рису і сої не по­винно перевищувати 3 %; проса і гречки 2 — 3; гороху і ячменю 3,5 — 4;

кукурудзи 4,5 — 5,5, а при сушінні інших культур 6 %. Якщо за один пропуск неможливо висушити зерно до заданої вологості, для його сушіння треба зробити кілька пропусків.